1 Концепція об'єктно-орієнтованого програмування

1.1 Поняття об'єктно-орієнтованого програмування

З розвитком програмування виникла ідея поєднати в межах однієї сутності дані і код, що безпосередньо опрацьовує ці дані. Така сутність отримала назву об’єкт, а відповідний підхід до створення програм називають об’єктно-орієнтованим програмуванням.

Одним із видів програмування є об’єктно-орієнтоване програмування (ООП). Це метод програмування, оснований на поданні програми у вигляді сукупності взаємодіючих об’єктів, кожен з яких є екземпляром певного класу, а класи є членами певної ієрархії наслідування. Фундаментальні поняття ООП. Об’єктна програма розглядається як сукупність паралельно існуючих об’єктів, які взаємодіють між собою. Кожний об’єкт вміє виконувати певні операції та характеризується певною поведінкою (C++, Delphi, Java). Програма визначається як алгоритм, тобто послідовність інструкцій, який записаною мовою, що зрозуміла комп’ютерові.

Це визначення є класичним, але воно явно акцентує увагу лише на одному аспекті програмування: програма є деяка послідовність операцій. Таким чином, програма являє собою набір об’єктів, що взаємодіють використовуючи повідомлення. Будується ієрархія об’єктів: програма в цілому – об’єкт, для виконання своїх функцій вона звертається до об’єктів що містяться у ньому, які у свою чергу виконують запит шляхом звернення до інших об’єктів програми.

Кожен об’єкт є екземпляром (представником) певного класу. Відповідно, клас – відповідна абстракція об’єктів,основні переваги концепції ООП:

1) моделювання предметів та явищ реального світу;

2) можливість створювати користувацькі типи даних (класи);

3) приховування деталей реалізації (інкапсуляція);

4) можливість повторного використання коду (наслідування).

Стан (дані об’єкта) характеризується переліком та значенням певних ознак. Поведінка (функціонал об’єкта) визначається набором операцій, які виконуються об’єктом, або над об’єктом [1].

Суб'єктно-орієнтоване програмування розширює поняття об'єкт шляхом забезпечення більш уніфікованого і незалежного взаємодії об'єктів. Може бути перехідною стадією між ООП та агентно програмування в частині самостійного їх взаємодії. Першою мовою програмування, в якому були запропоновані принципи об'єктної орієнтованості, була Симула. У момент своєї появи а саме 1967 році, мова програмування запропонував воістину революційні ідеї: об'єкти, класи, віртуальні методи та ін, однак це все не була сприйнята сучасниками як щось грандіозне. Тим не менше, більшість концепцій були розвинені Аланом Кейем і Деном Інгаллс в мові Smalltalk.

Саме він став першим широко поширеним об'єктно-орієнтованою мовою програмування. В даний час кількість прикладних мов програмування (список мов), що реалізують об'єктно-орієнтовану парадигму, є найбільшим по відношенню до інших парадигм. В області системного програмування досі застосовується парадигма процедурного програмування, і загальноприйнятою мовою програмування є мова Сі,(C). Хоча при взаємодії системного і прикладного рівнів операційних систем помітний вплив стали надавати мови об'єктно-орієнтованого програмування. Наприклад, однією з найбільш поширених бібліотек Мультиплатформність програмування є об'єктно-орієнтована бібліотека Qt, написана на мові Сі плас плас(C++) [2].