Міністерство освіти і науки Івано-Франківської ОДА

Прикарпатський лісогосподарський коледж

ЗВІТ

По проходженню технологічної практики з дисципліни: «Ландшафтна архітектура»

Виконала

студентка групи СПГ-31

Янишевська Яна

Перевірила

Москалик О.М.

м.Болехів 2013р.

Зміст

Вступ

Розділ 1 «Загальна характеристика виробничої бази»

1.Ознайомлення з базою проходження практики.

2.Природні умови району.

3.Архітектурно-планувальний та ландшафтно-просторовий аналіз об'єктів дослідження.

Розділ 2 «Створення елементів ландшафтного дизайну»

1.Створення альпінарію та догляд за ним.

2.Створення та догляд за квітниками.

3.Агротехніка догляду дерев і чагарників.

4. Агротехніка догляду живоплотів.

5. Агротехніка догляду газону.

Розділ 3

1.Фотофіксація об'єкту.

2.Виконання опорного плану території.

3.Створення проекту озеленення.

Висновки

Список використаної літератури

Розділ 1 «Загальна характеристика виробничої бази»

1. Ознайомлення з базою проходження практики

Технологічна практика з дисципліни «ландшафтний дизайн» була проведена на території Прикарпатського лісогосподарського коледжу,що знаходиться за адресою Івано-Франківська область ,м. Болехів , вул.Замкова, 14.

Початок Лісової освіти в Болехові сягає середини 19 ст. Політичні і економічні умови того часу зумовили появу відповідного навчального закладу. Друга половина 19 століття для Галицького лісівництва була переломним моментом. Почалася торгівля деревом. У 1847 році було прокладено залізницю до Кракова, у 1958 році вона була продовжена до Перемишля, у 1874 – до Стрия і далі на Угорщину. В 1865 році виникли можливості для продажу дерева у Прусію. В цій ситуації з’явилося багато проблем. Вирішення цих проблем полягало у навчанні спеціалістів з лісового господарства. Тому в 1883 році Дирекцією лісів та державних маєтностей Галичини, яка входила в той час до Австро-Угорської імперії, в м. Болехові було засновано третю в усій Австро-Угорській монархії лісову школу, яка називалась тоді Нижча Лісова Школа в Болехові. Вона була другою після Львівської за значенням і готувала лісничих для роботи в державних і приватних лісах краю. У 1887 році вона була реорганізована у Школу Лісничих в Болехові, а з 1922 року стала називатись Державна Школа для Лісничих в Болехові.

Нагляд над Школою виконувала Дирекція Лісів у Львові, а у вищій інстанції – Міністерство сільського господарства. Керівництво школою підпорядковувалось надлісничому Болехівського Надлісництва. Школою керували почергово: надлісничий Піотр Гірек (від 1883), в 1885 – надлісничий Кароль Гетер, від 1894 р. – Юзеф Петрл. В 1906 р. цю функцію обіймає Станіслав Щенсьцікєвич і керує школою до 1913 р. Після Першої світової війни в 1922-1923 рр. керівництво здійснює надлісничий в Болехові Станіслав Східлєр, пізніше в 1930-1931 рр. – Густав Паттек.  З 1894 року у Школі викладалися наступні предмети: арифметика, геометрія, вимірювання дерев та інших тіл, природничі науки, креслення, лісокористування, охорона лісів, рибальство, організація лісової служби, перша медична допомога при травмах, фізкультура.  Після реорганізації Школи у Державну Школу для лісничих у 1922 році впроваджуються дещо інші назви і значення предметів.

Вони були поділені на групи:

І група: математика, ботаніка, зоологія.

ІІ група: охорона лісу, лісівництво, лісокористування, правознавство.

Новий навчальний рік до 1902 року починався 1 жовтня. Іспити здавали в серпні. В 1902 році початок навчального року було перенесено на 1 вересня, а іспити перенесли на кінець липня. Останній екзамен в державній лісовій школі в Болехові відбувся у 1938 році. Студенти 1938-1939 навчального року одержали посвідчення про те, що вони прослухали навчальний курс, видане Дирекцією державних Лісів 7 листопада 1939 року. Кандидати на слухачів Лісової Школи в Болехові повинні були мати 18 років, закінчити середню школу, мати один або два роки практичної роботи в лісі.  Станом на 1908 рік в Галичині працювало 163 випускники – вихованці Школи в Болехові.

В часи перед Першою світовою війною про високий рівень вмінь та знань випускників болехівської Лісової Школи свідчить той факт, що їх із задоволенням приймали на роботу у державні та приватні лісові господарства, віддаючи їм перевагу навіть перед випускниками Крайової Школи Лісового Господарства у Львові. Ці дані найкраще свідчать про значення і рівень школи. Після 1922 року кількість слухачів збільшилася, відповідно зросла і кількість випускників. 

В останні роки існування в ній працювали відомі в майбутньому вчені: директор школи до 1994року Ю.Д.Третяк - професор, відомий український вчений-лісівник, дендролог і природоохоронець, в 1953-1958 роках ректор Львівського лісотехнічного інституту; викладач школи О.Й.Королевич - професор, завідувач кафедри цього ж інституту та інші. Випускники тих років ще сьогодні працюють в лісовій галузі, стали відомими вченими. Випускник школи Я.О.Сабан - доктор с-г наук, академік Лісівничої академії наук України, заслужений діяч науки і техніки, професор Українського державного лісотехнічного університету був ініціатором відродження лісової освіти в Болехові і доклав багато зусиль до створення сучасного технікуму. Він був фундатором i брав активну участь у вiдкриттi лісового закладу. Ярослав Олександрович Сабан - автор більше, нiж 200 наукових праць лiсiвничо-екологiчного i лiсотаксацiйного спрямування. Учений успiшно поєднував педагогiчну i наукову роботу. Вiдзначався умiнням залучати студентiв до наукової дiяльностi, що дозволило йому успiшно здійснювати аспiрантську пiдготовку. Його студенти ставали переможцями всесоюзних та республiканських конкурсiв студентських наукових робiт. У березні 2005 р. виповнилося б 80 рокiв вiд дня народження вiдомого українського вченого в галузi лiсiвництва, лiсової таксацiї, лiсової екологiї, професора кафедри лiсової таксацiї та лiсовпорядкування Українського державного лiсотехнiчного унiверситету, академiка-секретаря Лiсiвничої академiї наук України, доктора сiльськогосподарських наук Ярослава Олександровича Сабана.

За визначнi досягнення у справi розбудови нацiональної освiти в Українi, за успiхи у пiдготовцi кадрiв вищої квалiфiкацiї, значний науковий доробок та його практичну реалiзацiю Я.Сабану в 1992 р. Указом Президента присвоєно почесне звання Заслужений дiяч науки i технiки України.

Відродження професійної Лісової школи почалося з 1993 року, коли в Болехові було створено лісовий ліцей-інтернат, а в 1995 році Івано-Франківською обласною радою на базі ліквідованого ліцею створено лісогосподарський технікум. В 1996 році новосформований педагогічний колектив почав працювати в новому вищому навчальному закладі 1-го рівня акредитації. 

Літом 1998 року відбувся перший випуск молодших спеціалістів.  Визначальним в історі технікуму став 2005 рік. В цьому році студенти та викладачі технікуму стали членами Товариства лісівників України. 25 лютого рішенням Загальних зборів Лісівничої Академії Наук України Болехівський лісогосподарський технікум став колективним її членом.

Але головне те, що в липні 2005року рішенням Івано-Франківсько обласної ради Болехівський лісогосподарський технікум реорганізовано в Прикарпатський лісогосподарський коледж. Розпочався новий етап в житті закладу з славною історією та великим майбутнім.

Біля школи лісничих був закладений унікальний для Прикарпаття за флористичним складом дендропарк. Це один з найстаріших парків Івано-Франківщини, колекція якого створювалася як з аборигенних деревних порід, так із завезених з Австрії, Швейцарії, Італії.

Дендропарк Прикарпатського лісогосподарського коледжу - один з найстаріших парків Прикарпаття. Його історія триває від середини XIX століття, коли в Болехові розташовувалась Дирекція лісів та державних маєтностей Галичини. Поряд з адміністративним будинком висаджували молоді деревця, привезені з австрійських, німецьких, італійських розсадників, вирощували матеріал з насіння, завезеного з Франції та Північної Америки. Ботанічна колекція налічувала більш ніж дві сотні видів деревних порід, які займали площу понад 6 га.

Після переведення Дирекції до Львова будинки й парк перейшли в користування створеної 1883 року Нижчої лісової школи (згодом - Державна школа для лісничих). Це була третя в Австро-Угорщині й перша нижча (однорічна) лісова школа в Україні. Працівники і студенти істотно примножили колекцію видів і садових форм роду Quercus, виростили такі екзотичні на той час види, як модрина широко-лускувата (Larix eurolepis), модрина японська (Larix japonica), сосна румелійська (Pinus рейсе), туя західна (Thuja occidentalis), тсуга канадська (Tsuga canadensis), кипарисовик Лавсона (Chamaecyparis lavsoniana), гледичія триколючкова (Gleditschia triacanthos), бархат амурський (Phellodendron amurense), липа зелена (Tilia euchlora), карія біла (Сагуа alba), карія бахромчаста (Сагуа laciniosa Lour) і багато інших.

За час існування Державної школи для лісничих (до 1944 року) парк набув популярності, став одним із зразків дендрологічних надбань Прикарпаття.

Після закриття школи територію парку було розділено на кілька частин.

Одна частина, площею 3 га, відійшла під міський парк. Це найбільша частина парку, але різновид дендрологічних форм тут майже втрачено. Збереглися лиш окремі старі дерева кедра карпатського (Pinus cembra), сосни Веймутової (Pinus strobus), липи дрібнолистої (Tilia cordata). Всю територію міського парку в радянські часи було засаджено рядами тополі чорної (Populus nigra), грабом звичайним (Carpinus betulus) та іншими малоцінними породами. Появилось багато випадкового самосіву. Зараз територія вимагає серйозного втручання і спеціалістів садово-паркового будівництва, і місцевого комунального підприємства. Рішенням № 264 виконавчого комітету Івано-Франківської обласної ради від 7 липня 1972 року Болехівському міському паркові надано статус пам'ятки садово-паркового мистецтва місцевого значення "Арборетум".

Друга частина старого дендропарку, розташована між міським парком і територією лісогосподарського коледжу, відійшла під індивідуальне будівництво. Це територія, яка сьогодні належить міському УТМР і подвір'ям навколо будинків на вул. Сухого, побудованих після Другої Світової війни.

Третя частина дендропарку, площею 0,7 га, від 1944 до 1997 року належала військовій частині, розташованій у приміщеннях Державної школи для лісничих. ЇЇ не доглядали, але закритий режим військової території дозволив зберегти багато видів деревних порід. Це найцінніша частина старого парку. Сьогодні вона належить території Прикарпатського лісогосподарського коледжу.

1998 року приміщення Державної школи для лісничих передали лісогосподарському технікумові, і на території колишньої військової частини площею 4,5 га почали створювати власний дендропарк. У його структуру увійшла частина старого парку навколо будинку Державної школи для лісничих (0,7 га), а також територія технікуму, де ростуть окремі 150-літні дуби та липи, плодовий сад, а ще новостворений декоративний розсадник. Тут охороняються старі дерева модрини європейської (Larix decidua L.), модрини польської (Larix polonica), сосни гірської (Pinus mughus), сосни звичайної (Pinus silvestris), ясена звичайного (Fraxinus excelsior), акації білої (Robinia pseudoacacia), берези бородавчастої (Betula veucosa), бука лісового (Fagus silvatilca), в'яза шорсткого (Ulmus scabra), гіркокаштана (Aesculus hippocastanum), дуба звичайного (Quercus robur), дуба північного (Quercus rubra), клена гостролистого (Acer platanoides), клена польового (Acer campestre), клена-явора (Acer pseudoplata-nus), липи дрібнолистої (Tilia cordata), липи широколистої (Tilia platyphyllos), сосни кедрової європейської (Pinus cembra).

Особливо цікавими є екзоти. Біля входу в коледж височіє струнке дерево кипарисовика Лавсона (Chamaecyparis lavsoniana). Ця красива декоративна порода походить з Північної Америки.

У парку росте рідкісна у наших краях карія біла (Carya ovata) 80-річного віку. Природно цей вид походить також з Північної Америки. Карія біла через дуже низьку схожість насіння в умовах України зустрічається лише поодиноко в парках Києва, JІьвова, Ужгорода, Чернівців.

Цікавим листям та плодами виділяється могутнє дерево горіха чорного (Juglans nigra). Плоди зовні схожі на плоди грецького горіха, але мають дуже грубу і міцну шкаралущу, а насіння дуже маленьке. Листя непарноперисте, завдовжки до 50 см з 15-20 довгасто-ланцетними листочками. Листочки на вершині загострені, по краях дрібнозубчасті, зверху світло-зелені, голі, знизу слабко опушені, завдовжки 6—12 см і завширшки 2—4 см. Восени листя стає яскраво-жовтим. Горіх чорний використовують в озелененні та лісових насадженнях. Деревина ядрова темно-коричнева, цінується не менше, ніж деревина горіха грецького. Горіх чорний більш морозостійкий, вимогливий до родючості та вологості ґрунту, більш світлолюбний та швидкорослий. У центральній частині парку двійчастим стовбуром привертає увагу невисоке дерево бархата амурського, або амурське коркове дерево (Phello-dendron amurense). Природний ареал коркового дерева — Далекий Схід та північний Китай. У молодому віці стовбур покритий світло-сірою бархатистою корою (звідси й назва -бархат). У старих деревах утворюється грубий (до 7 см) шар тріщинуватої коркової кори. Порода фітонцидна - листя, молоді пагони, кора, плоди та насіння мають сильний терпентинний запах.

Окрасою дендропарку є червоні форми бука лісового та клена гостролистого.

Від перших років роботи коледжу працівники і студенти висадили тисячі екземплярів дерев та кущів. Щовесни та щоосені студенти планово садять дерева й кущі в дендропарку.

Сьогодні в парку ростуть молоді дерева багатьох різновидів родин магнолій, туй, ялівців, тиса, соснових, секвоядендронів, евкаліпта, гінкго дволопатевого, самшиту амурського, тюльпанові, оцтові дерева, катальпа та багато інших. Триває активне примноження видового складу дендропарку, будуються малі архітектурні форми, ведуться наукові дослідження. Завезено насіння та саджанці з Німеччини, Австрії, Польщі; плекати парк активно допомагають лісівники Прикарпаття, Львівщини, Тернопільщини.

ПОРОДИ, ЯКІ ЗРОСТАЮТЬ В ДЕНДРОПАРКУ  Акація біла (Robinia pseudoacacia) Аралія маньчжурська (Aralia mandshurika) Багряник японський (Cercidiphyllum japonicum) Бархат амурський (Phellodendron amurense) Береза бородавчаста (Betula verrucosa) Бук лісовий (Fagus silvatika) В’яз шорсткий (Ulmus skabra) Гінкго дволопатеве (Ginkgo biloba)  Гіркокаштан звичайний (Aesculus hippocastanum) Горіх грецький (Juglans regia) Горіх чорний (Juglans nigra) Дуб звичайний (Quercus robur) Дуб північний (Quercus rubra)  Золотий дощ звичайний (Laburnum anaguroides) Карія овальна (Caria ovata) Катальпа бігнонієвидна (Catalpa bignonioides) Каштан їстівний (Castanea sativa)  Кедр ліванський (Cedrus libani) Кипарисовик Лавсона (Chamaecyparis lavsoniana) Клен гіннала (прирічковий) (Acer ginnala) Клен гостролистий (Acer platanoides)  Клен польовий (Acer campestre) Клен ясенелистий (Acer negundo) Клен-явір (Acer pseudoplatanus) Кунінгамія ланцетная (Cunnigamia lanceolata) Липа дрібнолиста (Tilia cordata) Липа широколиста (Tilia platyphyllos) Магнолія кобус (Magnolia kobus) Магнолія оберненояйцевидна (Magnolia obovata) Метасеквойя китайська (Metaseguoia glyptostroboides) Мильне дерево (Koelreuteria paniculata) Модрина європейська (Larix desidya) Модрина польська (Larix polonika) Сосна гірська (Pinus mughus) Сосна кедрова європейська (Pinus cembra) Смерека (Picea excelsa) Сумах пухнастий (Rhus typhyna) Тамарикс галузистий (Tamarix ramosissima) Тсуга канадська (Tsuga canadensis) Туйовик японський (Thujopsis dolabrata) Туя західна (Thuja occidentalis Туя східна (Biota orientalis) Тюльпанове дерево (Liriodendron tulipifera) Хмелеграб звичайний (Ostrya carpinifolia)  Шовковиця біла (Morus alba) Ялина сербська (Picea omorika)