19 .Сутність та особливості зовнішньоторговельної моделі зед підприємства.

Зовнішньоторговельна модель включає ком­плекс експортних та імпортних операцій, які пов'язані з торгівлею товарами, послугами, продукцією інтелектуальної праці

Експортні операції - це діяльність, яка пов'язана з продажем і вивезенням за кордон товарів для пере­дачі їх у власність іноземного контрагента.

При здійсненні реекспортних операцій товари, що похо­дять з інших країн, не пізніше, ніж у встановлений законодав­ством строк з моменту їх ввезення на митну територію країни, вивозяться з цієї території в режимі експорту.

Імпортні операції - це діяльність, що пов'язана із за­купівлею і ввезенням іноземних товарів для наступної реалізації їх на внутрішньому ринку своєї країни.

При здійсненні реімпортних операцій товари з країни їх по­ходження та вивезені за межі її митної території, згідно з мит­ним режимом експорту, не пізніше ніж у встановлений строк ввозяться на митну територію цієї країни для вільного обігу.

Торгівля товарами залежно від характеру зовнішньоторговельних операцій поділяється на традиційну та зустрічну. Традиційна торгівля сировинними та промисловими товарами означає експорт та імпорт товарів, які не зумовлені коопераційними зв’язками та зобов’язаннями щодо збалансованого обміну товарами. Зустрічна торгівля полягає в тому, що експорт­но-імпортні операції доповнюються прийняттям партнерами зустрічних зобов'язань щодо постачання (закупівлі) погодже­них товарів і послуг.

Торгівля послугами. Послуга – це виконання згідно з договором однією стороною (виконавцем) за завданням другої сторони (замовника) певних дій або здійснення певної діяльності , що споживаються у процесі їх реалізації. Послуги у ЗЕД – це економічні відносини між двома сторонами – резидентами та нерезидентами.

До третьої складової зовнішньоторговельної моделі відноситься торгівля продукцією інтелектуальної праці (Міжнародний техно.0 логічний обмін). Продукція інтелектуальної праці має не тільки наукову, а и комерційну цінність. Серед неї розрізняють: патент, ліцензія, копірайт, товарний знак, ноу-хау. До форм торгівлі продукцією інтелектуальної праці відносься також торгівля науково-технічними послугами інжинірингові, консультаційні, навчання персоналу)

Головною особливістю зовнішньоторговельної моделі є на­явність двох сторін міжнародної угоди: покупця та продавця, тобто одна із сторін виробляє продукцію або здійснює послуги, а друга є їх споживачем. У процесі торговельної операції здійснюється перехід власності від однієї сторони до другої.

Зовнішньоторговельна модель передбачає як самостійну діяльність підприємця на зовнішньому ринку, такі викорис­тання послуг спеціалізованих фірм, у тому числі посередників.

20. Сутність та особливості розрахунків у зед підприємства.

Міжнародні розрахунки являють собою систему організації і регулювання платежів за грошовими вимогами й зобов'язаннями, які з'являються при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності між державами, фірмами, підприємствами і громадянами на території різних країн.

Міжнародні розрахунки охоплюють зовнішню торгівлю товарами й послугами, а також некомерційні операції, кредити і рух капіталу між державами. Більша частина всіх міжнародних розрахунків здійснюється в процесі опосередкування міжнародних торгових угод.

Основними суб'єктами міжнародних розрахунків являються експортери, імпортери й банки, що їх обслуговують. Вони вступають в певні відносини між собою з приводу руху товаросупроводжуючих документів і поточного оформлення платежів. При цьому головна роль в міжнародних розрахунках належить банкам. В сучасних умовах банки виступають не тільки в ролі посередників між експортерами й імпортерами. Вони виконують функції кредиторів, що фінансують зовнішньоторгові угоди, функції контролю, виступають також в ролі гарантів (в залежності від умов платежу). Банки можуть висувати свої вимоги до умов розрахунку і форм платежу, які експортери й імпортери зобов'язані приймати до уваги.

У сучасній міжнародній економіці діє розгалужена система способів, форм і засобів платежів, що формують цілісний, гнучкий і ефективний механізм розрахунків. Спосіб платежу залежить від механізму оплати товару з огляду на момент його фактичної доставки. В міжнародній практиці застосовуються такі основні способи платежу: готівковий платіж, авансовий платіж, платіж у кредит, комбінований (поєднує три попередні).

Готівковий платіж здійснюється через банк до чи проти передачі експортером товаросупровідних документів чи самого товару в розпорядження покупця. Цей спосіб платежу не означає, що розрахунки ведуться готівковими грошовими знаками. Поняття "готівковий платіж" використовується як протиставлення авансовому та кредитному способам платежу і передбачає оплату повної вартості товару в період від його готовності для експорту до переходу в розпорядження покупця. Може здійснюватись повністю або частинами.

Авансовий платіж передбачає виплату покупцем продавцю погодженої в контракті суми в рахунок платежу до передачі товару в його розпорядження або до початку виконання замовлення. Цей спосіб виконує дві функції:

— є формою кредитування покупцем продавця;

— слугує засобом забезпечення зобов'язань, прийнятих покупцем за контрактом.

Авансові платежі як форма міжнародних розрахунків вигідні для експортера і менше — для імпортера.

Платіж у кредит передбачає проведення розрахунків за операцією на основі наданого продавцем покупцю комерційного кредиту. Останній сплачує суму, обумовлену в контракті, через певний час після поставки товару. Цей кредит надається, як правило, в товарній формі шляхом відстрочення чи розстрочки платежу і класифікується як комерційний, фірмовий товарний кредит.

Основними формами розрахунків при здійсненні зовнішньоекономічних операцій є: акредитивна; інкасова, банківський переказ, розрахунки чеками, вексельна, за відкритим рахунком.