3. Розвиток знімальної мережі методом тріангуляції.

Знімальні мережі у відкритій місцевості взамін теодолітних ходів можуть розвиватися методами тріангуляції у вигляді нескладних сіток та ланцюгів трикутників або вставок окремих пунктів, що визначаються прямими., оберненими або комбінованими засічками.

Тріангуляційні сітки, які мають більше двох пунктів, що визначаються, повинні опиратися не менш ніж на дві вихідні сторони.

Вихідними сторонами можуть бути сторони тріангуляції 4 класу, 1 і 2 розрядів та полігонометрії. Розвиток мереж і ланцюгів трикутників, що опираються на одну сторону (висячих), не допускається.

Гранична довжина ланцюга трикутників або відстані між вихідними пунктами, на які опирається система трикутників, не повинна перевищувати довжину теодолітного ходу точністю 1:2000 в залежності від масштабу знімання.

Між вихідними сторонами (пунктами) допускається побудова не більше:

20 трикутників для знімання в масштабі 1:5000

17 -1:2000

15 -1:1000

10 -1:500.

Кути трикутників повинні бути не менше 20°, а сторони не коротші за 150 м. Вимірювання кутів проводять теодолітами не менш як 30-секундноі точності, двома прийомами з перестановкою лімба між пів-прийомами на 90 .

Розходження однойменних напрямків із різних прийомів, що приведені до спільного нуля, не повинні перевищувати 45".

У виміряні на точці кути слід вводити поправки за центрування та редукцію, якщо величини лінійних елементів перевищують 1:10 000 довжини ліній.

Визначення точок прямою засічкою виконують не менше ніж з трьох пунктів опорної мережі, при цьому кути між напрямками при точці, що визначається, мають бути не менше 30 не більше 150 .

Визначення точок оберненою засічкою виконують не менше ніж за чотирма вихідними пунктами за умови, що точка, яка визначається, не знаходиться біля кола, що проходить через будь-які три вихідні пункти.

Визначення точок комбінованою засічкою виконують поєднанням прямих та обернених засічок за участю не менш ніж трьох вихідних пунктів.

Розділ іі

2.1. Перевірки та юстирування нівеліра н3

1. Перевірка круглого рівня:

а)круглий рівень встановлюють в центр за допомогою трьох підйомних гвинтів

б)повертають нівелір на 180і слідкують за відхиленням рівня

в)виправляють положення рівня на ½дуги відхилення підйомними гвинтами і на половину дуги 3-ми юстирувальними гвинтами

2. Перевірка сітки ниток:

Перевірка виконується так, як і в теодоліта (за допомогою виска або точки, які переміщують вздовж горизонтальної нитки сітки ниток.

3.Вісь циліндричного контактного рівня та візирна вісь зорової труби повинні лежати і вертикальних паралельних площинах. Виконання даної умови гарантується заводом.

4. Головна вісь нівеліра «перевірка похибки х»

Вісь циліндричного контактного рівня повинна бути паралельною до візирної осі зорової труби. Для визначення х-вої похибки на рівному майданчику на відстані 75 м забивають 2 кілочки, на які встановлюють рейки. Похибку х визначають методом подвійного нівелювання. Спочатку встановлюють нівелір поблизу однієї рейки на відстані 3,4 м, беруть відліки на дальню рейку, яку позначають а1, потім на ближній рейці і2.

Переходять з нівеліром і встановлюють поблизу рейки В

Х=(а1+а2):2-(і1+і2):2

Вона не повинна перевищувати 4 мм на відстані 75 м, якщо перевищує слід виконати юстирування.

Виправлення осі циліндричного контактного рівня виконується за наступною схемою:

- обчислюють «правильний відлік» а2 при якому немає впливу похибки х; відлік а2 встановлюють в полі зору за допомогою елеваційного гвинта. Кінці бульбашки рівня вийдуть з контакту, відкривають захисну шторку, яка лівіше від окуляра. Відкривши на ¼ один з бокових гвинтів рівня шпилькою ,а вертикальними встановленими гвинтами приводять рівень до контакту. Перевірку слід обов’язково повторити.

Перевірки та дослідження рейок:

1. Визначення прогину рейок.

2. Визначення різниці висот, нулів рейок.

3. Дослідження метрових інтервалів рейок.