40. Виховання особистості в колективі. Сухомлинський, Макаренко про колектив

Колектив – група людей, об’єднаних з метою досягнення особистісно та суспільно значущих цілей, мети. Суть колективного виховання полягає у використанні групи як фактору цілеспрямованої соціалізації дітей. Головне у колективному вихованні – сформувати ціннісно-орієнтаційну єдність колективу. Макаренко розробив концепцію виховання дитячого колективу, в основі якої лежали такі положення: постановка суспільно значущої і захоплюючої для дітей перспективи, залучення їх до суспільної діяльності, опора на дитяче самоврядування, культивування традицій, включення колективу в систему більш широких соц..звязків. Сучасні уявлення про роль колективу у вихованні особистості можна викласти у таких положеннях: 1) колектив як інструмент виховання всіх учнів та одного учня зокрема; 2)колектив як організаційна і психологічна єдність; 3) колектив як диференційна єдність різнотипних колективів; 4) уявлення про взаємодію особистості з колективом як процес ідентифікації з колективом та відособлення від нього.

Макаренко – трудовий колектив;

Сухомлинський – колектив, у якому розглядається неповторність кожної особистості. Основою виховання шкільного колективу талановитий педагог визначав такі принципи:

- єдності ідейної та організаційної основ шкільного колективу;

- керівної ролі педагога; багатства відносин між учнями і педагогами;

- яскраво вираженої громадянської сфери духовного життя вихованців і вихователів;

- постійного примноження духовних багатств, особливо ідейних та інтелектуальних;

- гармонії високих, благородних інтересів, потреб і бажань;

- створення і дбайливого збереження традицій, передачі їх від покоління до покоління як духовного надбання;

- ідейного, інтелектуального, естетичного багатства взаємовідносин між шкільним колективом та іншими колективами нашого суспільства;

- емоційного багатства колективного життя;

- суворої дисципліни і відповідальності особистості за свою працю, поведінку.

43. Родь дитячих та юнацьких організацій в розвитку особистості

Однією з особливостей дитячих організацій є налагодження взаємозв’язків у системі „діти-дорослі”, оскільки дитяча громадська організація – це самодіяльне об’єднання дітей та дорослих, створене для сумісної діяльності щодо забезпечення інтересів тих, хто об’єдналися, на основі уставу та рівноправного членства. Тому постає питання про розуміння ролі дитячої організації дорослими: як самодіяльного об’єднання дітей, чи як організації для виховання дітей. Ризик останньої позиції є найбільшим саме в загальноосвітніх закладах, у яких функціонування дитячої організації переважно розглядається як складова виховного процесу в закладі. Педагогічна діяльність дорослих має бути спрямована на забезпечення роботи організації, фасилітацію, стимулювання та підтримку дитячих ініціатив, створення умов для самовираження особистості. Якщо ж основною метою діяльності в організації дорослі вважають цілеспрямований виховний вплив на дітей, це неминуче призведе до конфліктів. Варто наголосити, що досить часто правовий статус дорослого в дитячій організації може бути вищим, чим у підлітків, оскільки це обумовлюється не віком, а соціальним статусом дорослого, який має більше можливостей для вирішення певних правових та організаційних питань щодо діяльності організації.

Розглядаючи питання щодо дитячих організацій у загальноосвітніх закладах, не можна залишити поза увагою їх класифікацію. На сьогодні ця проблема не стала предметом ґрунтовного наукового дослідження. Пропонована нами класифікація базується на вивченні різноманіття дитячих організацій, які представлені у статтях науковців, періодичних виданнях, інформації Інтернет, емпіричного аналізу діяльності дитячих громадських організацій у загальноосвітніх закладах м. Києва та Київської області. Серед найбільш поширених форм дитячих організацій можна виокремити:

• об’єднання за інтересами (хобі);

• об’єднання волонтерського типу;

• об’єднання соціально-виховного типу;

• субкультурні об’єднання;

• об’єднання гендерного типу;

• об’єднання змішаного типу.

Участь дітей у діяльності одного з вище перелічених об’єднань дає їм можливість розвивати свої комунікативні, організаторські та лідерські якості; реалізувати особистісний та творчий потенціал; відчути причетність до громадських та державних справ; вчитися толерантності; розширювати кругозір, своє інформаційне поле; самовдосконалюватися та самореалізуватися в різних видах діяльності; набути досвіду волонтерської роботи; реалізувати власні ініціативи; знайти своє місце в громадському житті.