
- •Методи педагогічних досліджень.
- •Роль спадковості в розвитку особистості.
- •Роль виховання у розвитку особистості. Натуралістична і технократична концепції виховання.
- •15 . Метод проектів. Сутність проектної технології та її значення
- •23. Індивідуалізація та диференціація навчального процесу
- •25. Дидактичні засади підготовки вчителя до уроку.
- •36. Методи виховання через вплив на свідомість вихованця.
- •38. Методи оцінювання і корекції поведінки вихованців
- •39. Форма виховання. Типологія форм виховання, їх характеристика. Технологія підготовки і проведення виховного заходу
- •20. Вимоги до перевірки та оцінювання успішності учнів
- •22. Способи удосконалення класно-урочної системи навчання в історії педагогіки.
- •26. Фронтальна, індивідуальна та групова форми організації навчальної діяльності учнів на уроці.
- •27. Характеристика та способи організації групового (кооперативного) навчання учнів.
- •28. Технологія повного засвоєння знань.
- •30. Домашня робота учнів, її дидактичні ф-ї і правила організації
- •34. Порівняльний аналіз моделей виховання.
- •40. Виховання особистості в колективі. Сухомлинський, Макаренко про колектив
- •43. Родь дитячих та юнацьких організацій в розвитку особистості
27. Характеристика та способи організації групового (кооперативного) навчання учнів.
Групова навчальна діяльність відбувається у невеликих за складом групах у межах одного класу. Досягнення загальної мети групової діяльності реалізується завдяки спільним зусиллям окремих членів групи. Групи можуть бути стабільними чи тимчасовими, однорідними чи різнорідними. Дослідження свідчать, що більш ефективними є групи чисельністю до 4-5 осіб, які складаються з різних за успішністю учнів.
Групова навчальна діяльність не ізолює учнів один від одного, а, навпаки, дозволяє реалізувати природне прагнення до спілкування, взаємодопомоги і співробітництва, особливо на етапах закріплення і поглиблення знань, систематизації та узагальнення вивченого матеріалу, контролю та корекції знань.
У школярів з'являються можливості отримувати знання не лише з підручників та від учителів, а й один від одного. Учні опитують один одного, спільно працюють. Цінність діяльності малих груп полягає також в тому, що розвивається і вдосконалюється мовлення школярів. Традиційно на уроках домінує монолог вчителя.
Групова навчальна діяльність школярів може застосовуватись на всіх етапах навчання. Найбільші можливості відкриваються перед груповою навчальною діяльністю на етапах закріплення, поглиблення і систематизації знань.
Способи організації групової навчальної діяльності учнів:
1.Однорідна групова діяльність: усім групам, на які поділений клас, учитель пропонує одне й те саме письмове чи практичне завдання.
2.Диференційована групова діяльність: різним групам у класі пропонується виконання різних завдань. Диференціація може здійснюватись за рівнем складності завдань або за їх кількістю.
3.Кооперативна групова діяльність: кожна група працює над виконанням частини спільного для всього класу завдання.
4.Парна навчальна діяльність відбувається в групах мінімального складу, із двох учнів.
5.Інколи виконання групового завдання потребує розподілу навчальної роботи між її виконавцями. Тоді кожен член групи здійснює частину спільного завдання і таку навчальну діяльність можна назвати індивідуально-груповою. Її підсумок оцінюється й обговорюється спочатку в групі, а вже потім виноситься на розгляд усього класу та вчителя.
28. Технологія повного засвоєння знань.
В її основі лежать ідеї, обґрунтовані в 60-х роках ХХ ст. американськими психологами Дж.Керроллом і Б.Блумом. Вони виходили з того, що за належної організації навчання близько 95% учнів здатні опанувати матеріал, визначений програмою. Для цього насамперед необхідно надати кожному учневі час, необхідний для повного засвоєння знань. За такої умови високих результатів досягають учні незалежно від рівня їх розумових здібностей.
Далі вчителю необхідно визначити, у чому полягає повне засвоєння, які результати повинні бути досягнуті всіма учнями. Вчитель уточнює навчальні завдання зі свого предмета, складає перелік конкретних результатів навчання, яких належить досягнути.
Далі вчитель здійснює детальний аналіз навчального матеріалу і розбиває його на окремі цілісні фрагменти
Практична реалізація методики повного засвоєння включає таку послідовність кроків:
1)ознайомлення учнів з методикою;
2)організація навчання із засвоєння кожної навчальної одиниці;
3)поточне оцінювання повноти засвоєння матеріалу кожним учнем;
4)підсумкова оцінка досягнень кожного учня.
Виклад нового матеріалу і його опрацювання відбуваються традиційно. Проте вся діяльність підпорядковується точно і конкретно сформульованим навчальним завданням. Після вивчення однієї навчальної одиниці проводиться діагностичний тест, результати якого одразу ж доводять до відома учнів.
Важливим елементом цієї методики є точне визначення і формулювання еталону повного засвоєння. Його спосіб вираження може бути двояким: а)за чітко визначеним переліком дій учня, б)за визначенням необхідної кількості правильних відповідей.
Заключна перевірка засвоєння всього курсу проводиться на основі контрольного випробування, час проведення якого повідомляють учням заздалегідь.
Проте вона не позбавлена певних недоліків. Методика краще підходить для такого навчального матеріалу, який піддається членуванню на окремі, послідовно зв’язані фрагменти. Крім того, витрати навчального часу зростають на 10-50%.