20. Вимоги до перевірки та оцінювання успішності учнів

1.знання учнів необхідно оцінювати об’єктивно. Ефективним стимулом навчання оцінка стає лише тоді, коли вона об’єктивна і справедлива, коли до всіх учнів ставляться однакові вимоги.

2.виставлення оцінки слід супроводжувати її обгрунтуванням. Оголошуючи оцінку, вчитель має коротко, але чітко і переконливо умотивувати її. Необхідно вказати на позитивні сторони відповіді та допущені помилки, неточності.

3.перевіряти й оцінювати знання учнів слід систематично, регулярно. Це дозволяє оперативно вносити корективи в навчальний процес, організовує та дисциплінує учнів, спонукає їх до постійної роботи.

4.перевірка й оцінювання навчальних досягнень учнів мають бути всеосяжними, тобто перевіряти засвоєння учнями визначених програмою знань, умінь і навичок з кожної теми.

5.здійснювати індивідуальний підхід під час оцінювання успішності учнів. Це вимагає створення таких умов, за яких знімається психічне напруження, тривога учнів і вчитель може об’єктивно виявити й оцінити досягнення кожного з них.

6.необхідно формувати в учнів уміння самостійно контролювати, оцінювати і коригувати свою навчальну діяльність. Виховувати в них звичку і потребу в самоконтролі та самооцінці, правильне ставлення до оцінки як умовного покажчика рівня знань, а не самостійності.

7.слід використовувати різноманітні форми і методи контролю.

22. Способи удосконалення класно-урочної системи навчання в історії педагогіки.

У наш час найбільш поширеною в усьому світі є класно-урочна система навчання. Переваги: чіткі організаційні структури та економічність (один учитель може одночасно навчати досить велику групу учнів).

Недоліки: працюючи з класом, учитель вимушений орієнтуватися на середніх за здібностями учнів, у зв'язку з чим складність і темп навчання виявляються для одних надто низькими, для інших занадто високими

Зокрема, були розроблені й апробовані такі варіанти класно урочної системи, як батавська, мангеймська, система Трампа.

Батавська система з’явилася в США на початку ХХ ст. У ній пропонувалося здійснювати індивідуалізацію навчання, розділивши весь навчальний час на дві частини. Перша частина призначалася для проведення звичайних уроків, на яких учитель працює з усім класом. Друга частина надавалася для індивідуальних занять з тими учнями, які не встигають і відчувають труднощі в засвоєнні матеріалу, або з тими, хто бажає глибше оволодіти певними знаннями й уміннями.

Мангеймська система виникла одночасно з батавською, але в Європі. Її автором був німецький педагог Антон Зіккінгер. Він запропонував об’єднувати учнів у класи не за віком, а на основі їх здібностей, створюючи класи для здібних, середніх, слабких учнів та учнів із затримками розумового розвитку.

Система Трампа розроблена в 50-х роках ХХ у США професором педагогіки ЛлойдомТрампом. Вона поєднувала три форми навчальної взаємодії вчителя з учнями: індивідуальну роботу, роботу з групами учнів по 10-15 осіб, лекційні заняття для великих груп учнів від 100 до 1500 осіб.