Визначення споживчої рівноваги при купівлі піцци і содової води

Бюджет споживача в гр.. од	Кількість товару Q		Корисність U				Гранична корисність
	Порції піцци	Склянок содової води	Піцци- U піцци	Содової води – U води	Загальна на піцци і води	Піцци MU піцци		Содової води-MU води
9	4,5	-	6,75	-	6,75	1,5		-
9	4	1	8	2,5	10,5	2		2,5
9	3,5	2	8,75	4	12,75	2,5		2
9	3	3	9	4,5	13,5	3		1,5
9	2,5	4	8,75	4	12,75	3,5		1
9	2	5	8	2,5	10,5	4,0		0,5

Отриманий набір товарів буде сформований тоді, коли по всіх вибраних товарів буде мати місце рівності між співвідношення приросту корисності U на одиницю розподіленого бюджету В по кожному з товарів:

5.4.Закон спадаючої віддачі.

ГРАНИЧНИЙ ПРОДУКТ

ІЗ ЗБІЛЬШЕННЯМ виробництва продукції умовно-постійні затрати на її одиницю зменшуються, що веде до зниження собівартості одиниці продукції. Проте на певній межі із зростанням обсягів виробництва, коли до постійної кількості основних засобів приєднується все більша кількість змінних ресурсів, вступає в дію закон спадної віддачі (дохідності).

Відповідно до даного закону, поширення використання одного фактора виробництва при незмінних затратах решти факторів веде до зниження обсягу граничного продукту, вироблюваного за допомогою затрат даного фактора, починаючи з певної стадії виробництва.

Граничний (маргінальний) продукт певного фактора (marginal product)- це додатковий продукт або додаткове розширення виробництва, отримані в результаті збільшення цього фактора на одну додаткову одиницю при незмінному значенні решти факторів виробництва. Наприклад, граничний продукт праці – це додатковий випуск продукції, одержані при використані додаткової одиниці праці при незмінній величині всіх інших господарських затрат.

При збільшенні затрат певного змінного фактора затрати постійного фактора, залишаючись незмінними, відносно зменшується ( у відношенні до затрат змінного фактора). Тому і розміри граничного продукту зменшується.

Приклад утворення граничного продукту і дії закону спадаючої віддачі показаний в табл. 5.2. уявімо, що робітники у фірми складають комп’ютери. Якщо робітників немає, то виробництво неможливе. В даній фірмі один робітник також не в змозі нічого виробити, так як на деяких ділянках робіт потрібно щонайменше дві людини, що ,працюють разом. Однак два робітники можуть скласти за день лише один комп’ютер, так як їм потрібно багато часу на зміну видів робіт. Коли ж в роботу включається третій робітник, становиться можливою певна спеціалізація, і виробництво зростає до трьох одиниць за день. Включення в роботу четвертого, п’ятого, шостого і сьомого робітників доводить випуск продукції до максимуму - тридцять комп’ютерів за день. Але починаючи з цієї точки, збільшення кількості виробників лише погіршує результат. Адже інструменти і обладнання зайняті, і додаткові робітники змушені простоювати в очікуванні того, кого в них з’явиться потреба.

Таблиця 5.2.