26.3. Економічна політика і проблема внутрішньої зовнішньої рівноваги

ПРИ проведення економічної політики необхідно обов’язково враховувати вплив на неї зовнішньоекономічних факторів.

Нехай, наприклад, очікується економічний спад і уряд України збільшив витрати та податки для стимулювання попиту і виробництва без росту інфляції. Але якщо в цей час у країнах – торгових партнерів – буде мати місце економічне піднесення, то ріст зайнятості і доходів в цих країнах приведе до збільшення їх імпорту з України. Відповідно зросте чистий експорт з України, стимулюючи підвищення сукупного попиту і сприяючи зростанню інфляції.

Нехай держава проводить стимулюючу фіскальну політику шляхом збільшення державних витрат за рахунок позик у населення. Це приведе до підвищення відсоткових ставок. Підвищення відсоткових ставок сприятиме залученню іноземного капіталу, підвищенню курсу національної валюти, подорожчанню і скороченню експорту із даної країни і здешевленою й збільшенню імпорту. В результаті чистий експорт скоротиться і стимулююча фіскальна політика буду частково нейтралізована.

Обмежуюча ж фіскальна політика приведе до зниження ставки відсотка і зростання чистого експорту внаслідок знецінення національної валюти. При цьому сукупний попит буде зростати, нейтралізуючи обмежуючу фіскальну політику.

На зовнішньоекономічне положення в значній мірі впливає і монетарна політика. Нехай, наприклад, монетарною політикою передбачається забезпечити вихід із спаду шляхом зниження ставки відсотка через грошову експансію. В результаті зниження відсоткових ставок зменшується притік іноземного капіталу, падає попит на національну валюту, і вона знецінюється. Імпорт зменшується, а експорт, чистий експорт і рівноважний рівень виробництва зростають. В результаті стимулюючий ефект монетарної політики посилюється.

Якщо ж монетарне політика направляється на подолання інфляції через обмеження кредиту шляхом впливу на ріст ставки відсотка, то результатом буде подорожчання національної політики, скорочення чистого експорту і зниження сукупного попиту, тобто надмірне посилення обмежуючої антиінфляційної монетарної політики.

Розглянемо тепер взаємозв’язок фіскальної і монетарної політики і стану зовнішньоторгового балансу. Нехай, наприклад, в економіці має місце спад і дефіцит торгового балансу. В такому випадку стимулюючи монетарна політика дешевих грошей сприятиме зростанню сукупного попиту і ліквідації дефіциту торгового балансу. При позитивному ж сальдо торгового балансу політика дешевих грошей буду сприяти збільшенню цього сальдо.

Нехай проводиться антиінфляційна монетарна політика при дефіциті торгового балансу. При цьому стимулювання росту ставки відсотка приведе до зменшення чистого експорту і збільшення дефіциту торгового балансу. Якщо ж країна мала активне сальдо торгового балансу, то в результаті антиінфляційних заходів воно зникне.

Внутрішня політика впливає на зовнішньоекономічну рівновагу і через механізм функціонування державного боргу.

Нехай при збільшенні державних витрат при економічному спаді держава фінансує дефіцит бюджету шляхом позики у населення. При цьому зростають відсоткові ставки і витісняються приватна капіталовкладення. Якщо економіка знаходиться в стані повної зайнятості, то ефект витіснення може досить значним і в довготривалій перспективі може привести до сповільнення темпів економічного росту.

Якщо зростання відсоткових ставок супроводжується залученням іноземного капіталу, то це сприяє вирішенню проблеми фінансування дефіциту бюджету і капіталовкладень. Але при цьому зростає приріст зовнішнього боргу, повернення якого з виплатою відсотків означає скорочення майбутнього продукту.

Крім того, купівля іноземними інвесторами цінних паперів у країні з високими відсотковими ставками веде до зростання курсу її валюти, а значить, до скорочення експорту і росту імпорту, погіршенню товарного балансу, стримування росту економіки і зменшення зайнятості.

Дефіцит товарного балансу, що створюється внаслідок скорочення чистого експорту, покривається або шляхом позик і збільшенням тим самим зовнішньої заборгованості, або шляхом продажу національних активів іноземцях. Для повернення боргів і викупу активів у майбутньому доведеться розширити експорт і знизити імпорт, що означає зменшення внутрішнього споживання ф інвестицій.