5. Кейнсіанська теорія грошей

Кейнсіанська теорія грошей визначає суть грошей а також їхню роль у державному регулюванні економіки в процесі реалізації антикризової політики і стимулюванні виробництва.

Основні положення були викладені у праці Кейнса «Загальна теорія зайнятості, процента і грошей», у якій на прикладі великої депресії США були обґрунтовані принципи державного впливу на економіку.

Ідеї Кейнса були розвинуті у роботах таких його послідовників як: американський економіст Елвін Хансен та англійські вчені Рой Харрод, Ричард Хікс.

Основні положення щодо ролі грошей в економіці зводяться до того, що:

- гроші є умовними знаками створеними державною владою, що володіють призначеною цілісністю;

- потреба господарського обороту в грошах залежить від суб’єктивних факторів, а тому є нестабільною;

- швидкість обігу грошей є мінливою і непередбачуваною, а тому гроші неможна розглядати в якості головного фактору, що визначає динаміку виробництва і рівень товарних цін;

- гроші опосередковано впливають на розвиток економіки через рівень процентної ставки;

- чим нижчими є процентні ставки, тим вигідніше здійснювати інвестиції в економіку, а від так саме норма процента має бути головним об’єктом державного регулювання;

- за умов глибокої економічної кризи процентні ставки не впливають на рівень інвестицій, а тому більш ефективним є розширення бюджетних витрат з метою стимулювання інвестиційного попиту;

- вплив зміни грошової маси і рівня процентних ставок на економіку виявляється повільніше, а тому пом’якшувати кризи слід шляхом стимулювання бюджетних витрат;

- грошову політику слід проводити шляхом компенсаційного регулювання, що передбачає точне підстроювання під цикл.

Кейнс важливе місце відвів аналізу мотивів нагромадження грошей. Він виділяв три види:

Трансакційний мотив – мотив зберігання грошей, що випливає із зручності їх використання як засобу платежу (люди зберігають деяку частину своїх активів к формі грошей для використання їх як засобу платежу).

Мотив обачності – мотив зберігання грошей як можливості розпоряджатись певною частиною своїх ресурсів у формі готівки в майбутньому.

Спекулятивний мотив – мотив зберігання грошей, який виникає із бажання уникнути втрат капіталу при зберіганні активів у формі облігацій у період очікуваного підвищення норми позичкового процента.

Дж. Кейнс на основі тези «гроші мають значення» розробив теоретичну концепцію «керованих грошей», спочатку на систему їх широкого державного регулювання і використання з метою стимулювання ефективного платоспроможного попиту, а таким чином – інвестиційного процесу.

Становлення теорії державного регулювання Дж. Кейнса та її складової – кейнсіанського варіанта кількісної теорії грошей – відбулося в умовах падіння виробництва в розвинутих країнах Заходу, посилення кризових явищ і безробіття. Головною метою був пошук шляхів виходу з кризи та шляхів пожвавлення економіки. Цей вихід з теорією Кейнса пов'язаний зі зменшенням відсотка за кредитами і посиленням на цій основі інвестиційної активності. Уведення механізму відсотка та інвестицій значно розтягнуло ланцюг зв’язку між масою грошей і цінами, збільшення пропозиції грошей без інфляційних наслідків.

Ланцюг причинно-наслідкових зв'язків у грошовому механізмі впливу на економіку Кейнс вибудував за такою схемою: зміна грошової пропозиції зумовлює зміну рівня процентної ставки, що, у свою чергу, призводить до зміни в інвестиційному попиті і через мультиплікативний ефект - до зміни обсягів номінального ВВП. У зв'язку з цим передатний механізм впливу грошей на реальну економіку, що випливає з кейнсіанської концепції, може бути виражений такою формулою:

де М - маса грошей, Пр - ставка процента, І - попит на інвестиції, Пз - загальний обсяг платоспроможного попиту, ВВП - обсяг ВВП.

Таким чином кейнсіанська теорія на перший план висуває заходи бюджетного стимулювання економіки, а грошова політика і гроші відводяться на другий план у державному регулюванні економіки.