8. Роль грошей в економічному розвитку суспільства

Роль грошей визначається їхнім безпосереднім впливом на поведінку усіх суб’єктів ринку. Основними факторами є:

1. гроші як інструменти обігу створюють необхідні передумови для розвитку виробництва;

2. за допомогою грошей виражається вартість ВВП, що є

необхідною умовою його ефективного розподілу;

3. гроші відіграють роль стимула трудової діяльності і підвищення продуктивності праці;

4. зміна кількості грошей позначається на перебігу ділового

циклу визначаючи підйоми і спади виробництва;

5. кругооборот капіталу розпочинається і завершується в грошовій формі, що визначає роль грошей у забезпеченні виробництва необхідними ресурсами;

6. рух грошей між різними секторами і галузями сприяє забезпеченню структурної збалансованості економіки;

7. грошові нагромадження і їхня капіталізація у формі інвестицій забезпечує процес розширеного відтворення;

8. зміна кількості грошей є важливим інструментом державного впливу на економічні процеси;

9. гроші відіграють ключову роль в організації зовнішньо економічного обороту і міжнародного руху капіталів.

Таким чином, роль грошей є результатом їх функціонування, кінцевим результатом їх функцій і виявляється в їх впливі на економічні процеси. Сама наявність грошей в економіці спонукає виробників виробляти більше та з меншими витратами, а споживачів – витрачати гроші економніше і з найбільшим ефектом. Зміна маси грошей забезпечує зміну таких інструментів як платоспроможний попит, ціни, процент, валютний курс, курс цінних паперів. Це забезпечує вплив на такі економічні процеси, як інвестиції, кон’юктура ринку, виробництво та зайнятість.

Основними вимогами ринку до сучасних грошей та активними властивостями грошей є:

1. Портативність – виявляється у високій зручності користування грошима у повсякденному житті;

2. Подільність – полягає у вільному розподілі більшої грошової купюри на менші знаки, які необхідні для того, щоб здійснити будь-який платіж;

3. Економічність грошового обороту – проявляється у мінімізації витрат суспільства на виготовлення грошей і забезпечення ними потреб обороту;

4. Довгостроковість використання грошових знаків – забезпечується виготовленням їх із надміцного, зносостійкого паперу або металу;

5. Однорідність – всі примірники наявних в обороті грошей і взаємовідношення їх реальних цінностей відповідає співвідношенню їх номіналів;

6. Загально визначеність – гроші є законним платіжним засобом на території країни;

7. Стабільність вартості грошей – полягає у постійності рівня їх купівельної спроможності щодо товарів та іноземної валюти.

Тема 2. Основні теорії грошей

1. Металістична теорія грошей

2. Номіналістична теорія грошей

3. Суть та основні положення кількісної теорії грошей

4. Неокласичні напрями кількісної теорії грошей

5. Кейнсіанська теорія грошей

6. Суть та основні положення монетаризму

7. Монетаристська версія кількісної теорії грошей і ділових циклів

8. Монетаризм у грошово-кредитній політиці України

Металістична теорія грошей – полягає в ототожненні грошей із благородними металами, тобто золото та срібло вже за своєю природою є грошима. Дана теорія виникла в Англії в період початкового нагромадження капіталу у 15-18 ст., а її головними представниками є Англійські економісти Вільям Стеффорд, Томас Мен, Девід Норе.

Подальшого розвитку металістична теорія набула в епоху первісного нагромадження капіталу, коли вона відіграла певну роль у боротьбі проти псування монет. Металістична теорія відображала ідеї меркантилізму який пов’язував створення багатства виключно із торговою сферою. Ранні меркантилісти ототожнювали багатство із золотом та сріблом і зводили функції грошей до засобу нагромадження. Представники пізнього меркантилізму під багатством розуміли надлишок продуктів, який має перетворитися на зовнішньому ринку на гроші. Вони вбачали в грошах засіб не тільки нагромадження, а й обігу та платежу.

Основними положеннями металістичної теорії є:

1. Єдине багатство суспільства – це золото і срібло, тобто нація тим багатша, чим більше благородних металів вона має;

2. Золото і срібло є грошима за своєю природою;

3. Джерелом багатства суспільства є зовнішня торгівля, активне сальдо якої забезпечує приплив в країну благородних металів;

4. Головною функцією грошей є засіб нагромадження скарбів;

5. Функції грошей можуть виконувати лише благородні метали.

У 19 ст. металістичну теорію розвинули Німецькі економісти Карл Кніс, Вільгейм Легсіс, на відміну від ранніх представників дані вчені допускали можливість обігу кредитних грошей які мали бути обов’язково розмінними на золото.

У 20 ст. ідеї теорії були розвинуті у працях таких Французьких економістів як Мішель Дебре, Жак Рюефф, а також англійського економіста Роя Харрода, вони запропонували ідею про необхідність ввести золотий стандарт у міжнародному обігу. Після Першої світової війни обмін банкнот на золото зовсім припинився. Практично з 30-х років ХХ ст.. усі форми монометалізму було ліквідовано, хоча для регулювання грошового обігу всередині окремих країн центральні банки продовжували фіксувати золотий вміст національної грошової одиниці аж до початку 80-х років.

Основою позитивною рисою металістичної теорії є її активна роль проти псування монет державою яке активно використовувалося у період металевого грошового обігу.

Негативними рисами теорії є:

1. Заперечення можливості заміни повноцінних грошей знаками вартості;

2. Ігнорування функції грошей як засобу обігу і платежу;

3. Уявлення про багатство суспільства як нагромадження благородних металів, а не сукупність благ створених у реальному виробництві.