5. Валютний курс та фактори, що на нього впливають

Валютний курс – це вартість валюти однієї країни виражена у грошових одиницях іншої країни, групи країн або міжнародних платіжних засобів.

Основою для визначення валютного курсу є: паритет купівельної спроможності, тобто співвідношення між двома або кількома валютами за їхньою купівельною спроможністю стосовно певного набору товарів і послуг.

Основними факторами, що впливають на зміну валютного курсу є:

• рівень розвитку національної економіки, що визначає більшу стійкість валюти країни із вищими темпами економічного зростання;

• конюктура на валютному ринку, тобто співвідношення між попитом і пропозицією на іноземну валюту;

• темпи інфляції в країні, що визначає вплив інфляційного знецінення валюти на її купівельну спроможність. Інфляційне знецінення грошей в країні спричинює зниження їх купівельної спроможності та сприяє зниженню курсу національної валюти щодо валют країн, у яких темп інфляції нижчий;

• рівень процентних ставок, що визначає притік або відтік іноземних капіталів у даній країні. Підвищення процентних ставок робить інвестиції у валюті певної країни більш привабливими, а від так є засобом залучення іноземного капіталу, що сприяє підвищенню курсу національної валюти. І навпаки, зниження ринкових ставок процента зумовлює відплив іноземних капіталів за кордон що призводить до зниження попиту на національну валюту та падіння її обмінного курсу. ;

• стан платіжного балансу, що визначає вплив його активного чи пасивного сальдо на обмінний курс. Активне сальдо платіжного балансу сприяє підвищенню обмінного курсу національної валюти, оскільки збільшується попит на неї з боку іноземних боржників для погашення їхніх зобов’язань перед національними експортерами і кредиторами. Пасивне сальдо зумовлює зниження валютного курсу, оскільки зростає попит на іноземну валюту з боку національних боржників;

• валютна політика, що визначає масштаби державного регулювання валютного курсу спрямованого на його підвищення або зниження.

Основними видами валютних курсів є:

- офіційний валютний курс – встановлені урядом постійні фіксовані пропозиції обміну національної валюти на іноземну, і навпаки;

- ринковий валютний курс – формується на валютному ринку під впливом попиту і пропозиції;

- змішаний - контрольований курс, що застосовується до експорту і імпорту, при погашенні зовнішнього боргу.

Встановлення валютного курсу називається котируванням. Валютне котирування – це визначення державним або найбільшими комерційними банками курсу іноземних валют відповідно до діючих законодавчих норм і практики, що складається. При визначенні курсу валюти використовуються методи прямого котирування, коли одиниця іноземної валюти виступає в якості «основи квоти», торгуємої валюти, або метод непрямого котирування, коли одиниця національної валюти виражається в одиницях іноземної валюти. «Основа квоти» - це валюта, яка купується або продається, валюта відносно якої котируються інші валюти. Основою квоти зазвичай є американський долар. Використання прямого чи не прямого методів котирування не впливає на рівень обмінного курсу, а лише змінює форму його вираження.

У міжнародній торгівлі можуть виникати ситуації, коли неможливо безпосередньо обміняти одну валюту на іншу. В цьому разі використовують крос-курс.

Крос-курс – це співвідношення між двома валютами, яке встановлюється згідно з їх курсом стосовно третьої валюти. У такому випадку спочатку купується валюта третьої країни, а потім за неї купується вже необхідна валюта.

Залежно від того, коли буде виконана угода з купівлі-продажу валют на валютному ринку, використовуються два основні види обмінних курсів:

Спот-курс – вартість одиниці валюти однієї країни, виражена у валюті іншої країни, зафіксована на момент укладення угоди за умов поставки валюти банком не пізніше другого робочого дня з укладання угоди.

Форвард-курс – курс, за яким валюта однієї країни продається чи купується за валюту іншої країни на певну дату в майбутньому.

Інструментами регулювання валютного курсу є:

- валютна інтервенція – втручання центрального банку країни в операції на валютному ринку з метою впливу на курс національної валюти через купівлю чи продаж іноземної валюти. Центральний банк купує іноземну валюту, коли її пропозиція є надмірною, а курс низьким, і продає, коли курс іноземної валюти стає високим. У такий спосіб обмежується коливання курсу національної валюти;

- валютний демпінг – валютна інтервенція, яка використовується для підтримки курсу національної валюти на зниженому рівні, тобто це знецінення національної валюти з метою нарощування експорту товарів за цінами, нижчими ніж світові. Головною умовою є зниження курсу національної валюти на більшу величину, ніж падіння її купівельної спроможності;

- дисконтна політика – суть полягає в підвищенні або зниженні дисконтної ставки центрального емісійного банку з метою вплинути на рух зарубіжних короткострокових капіталів. Якщо процентні ставки збільшуються, то зменшується маса національних грошей в обороті, знижується відплив вільних капіталів за кордон, зростає приплив іноземної валюти з-за кордону. Все це сприяє зростанню курсу національної валюти, зміцненню її позиції на валютному ринку. При зниженні ставки весь процес відбувається у зворотному напрямі.

- девальвація та ревальвація – причинами є інфляція та неврівноваженість платіжного балансу, розрив між купівельною спроможністю національних валют. Девальвація – це дії відповідних державних органів, що мають на меті зниження обмінних курсів валюти власної країни. Таке зниження спрямовується, з одного боку, на стимулювання експорту та споживчого попиту на внутрішньому ринку, а з другого – на підвищення конкурентоспроможності та покращення торговельних позицій країни на світовому ринку.

Ревальвація має протилежний зміст. Вона пов’язана з діями, спрямованими на підвищення курсу національної валюти. Ревальвацією стимулюється товарний імпорт, приплив іноземних інвестицій.