4. Поняття та структура валютної системи

Валютна система – це форма організації і регулювання валютних відносин, що склалася історично і закріплена національним законодавством та міждержавними угодами.

Структура валютної системи включає її національний та міжнародний рівень.

Національна валютна система – це сукупність економічних відносин, які пов’язані з використанням іноземної валюти і за допомогою яких здійснюється міжнародний платіжний оборот, а також утворюються і використовуються валютні резерви країни.

Основними елементами національної валютної системи є:

• національна валюта, тобто грошова одиниця даної країни, що використовується для обслуговування зовнішньоекономічних зв’язків і міжнародних розрахунків з

іншими країнами;

• умови конвертованості національної валюти, визначають умови обміну валюти країни на валюти інших країн;

• режим обмінного курсу національної валюти, тобто регулювання цінового співвідношення між валютами шляхом встановлення фіксованих або плаваючих валютних курсів;

• валютні обмеження, тобто нормативні акти, що регулюють операції з валютою на території країни;

• міжнародна валютна ліквідність, тобто здатність країни виконувати свої зовнішні зобов’язання;

• порядок використання міжнародних кредитних засобів обігу на території країни;

• регламентація міжнародних розрахунків, тобто порядок здійснення платежів і регулювання зобов’язань у міжнародній сфері;

• умови функціонування національних ринків валюти і золота, тобто організація купівлі-продажу валютних цінностей у країні та режим функціонування національного валютного ринку;

• національні органи, що регламентують валютні відносини – центральний банк, міністерство фінансів, уповноважені державні органи валютного контролю.

Національна валютна система безпосередньо пов’язана з міжнародною валютною системою. Їх взаємозв’язок виявляється у процесі функціонування банківських установ, які обслуговують зовнішньоекономічну діяльність, міждержавному валютному регулюванні і координації валютної політики різних країн.

Міжнародна валютна система – організація валютно-економічних відносин між країнами закріплена комплексом

міждержавних угод.

Основними елементами є:

• міжнародні платіжні засоби, тобто резервні валюти та міжнародні рахункові одиниці;

• режим взаємної конвертованості валют, тобто умови, згідно з якими обмінюються валюти різних країн;

• регламентація режимів валютних курсів, що означає розробку і фіксацію у міжнародних угодах певних методів встановлення валютних курсів;

• міждержавне регулювання валютних обмежень, що здійснюється через міжнародні валютно-кредитні організації, здебільшого МВФ;

• міждержавне регулювання міжнародної валютної ліквідності, що передбачає визначення механізму забезпечення міжнародних розрахунків необхідними платіжними засобами;

• уніфікація форм міжнародних розрахунків, тобто встановлення єдиних правил організації розрахункових операцій;

• режим світових ринків валют і золота, який визначає особливості міжнародної торгівлі валютними цінностями та їх переміщення між країнами;

• інститути, що здійснюють міждержавне валютне регулювання – МВФ, Світовий банк.

Сукупність основних елементів національної та міжнародної валютної системи визначає ті напрями, за якими валютна політика впливає на національне і світове господарство, визначаючи особливості діяльності всіх суб’єктів ринку у сфері валютних відносин.