2. Нерезиденти:

- фізичні особи, які постійно проживають за межами України, в тому числі і ті, що тимчасово перебувають на території України;

- юридичні особи з місцезнаходженням за межами України, які створені й діють відповідно до законодавства іноземної держави;

- розташовані на території України іноземні дипломатичні,

консульські, торговельні та інші офіційні представництва, міжнародні організації та їх філії;

- представництва іноземних організацій і фірм, які не здійснюють підприємницької діяльності на підставі законів України.

Також суб’єктами на яких впливає валютна політика є

- комерційні банки,

- підприємства, приватні особи,

- валютні біржі ( здійснюється обмін валюти для фізичних та юридичних осіб, а також формується ринковий валютний курс (обмінний) стосовно валют інших країн),

- брокерські фірми( зводять продавця і покупця іноземної валюти),

- інвестиційні фонди (розміщення коштів у вигляді зарубіжних депозитів, державних і приватних цінних паперів).

Об’єкти валютної політики – це сфери суспільного виробництва, пов’язані з валютними відносинами, на які спрямовуються зусилля державних органів регулювання для забезпечення умов нормального функціонування національної валюти.

Основними об’єктами впливу валютної політики є:

- валютний курс;

- платіжний баланс;

- грошовий обіг;

- зовнішньоекономічна діяльність;

- операції суб’єктів господарювання із іноземною валютою.

Основними стратегічними цілями валютної політики є:

- Забезпечення стійкого економічного зростання, тобто збільшення обсягів виробництва товарів і надання послуг;

- Підтримання низьких темпів інфляції, тобто забезпечення порівняно стабільного рівня цін;

- Сприяння високому рівню зайнятості, що передбачає стримування зростання безробіття серед працездатного населення і за умов досягнення рівноваги на ринку праці;

- Забезпечення зовнішньоекономічної рівноваги, що передбачає підтримання рівноваги платіжного балансу;

- Забезпечення зовнішньоекономічної стійкості національної валюти, є необхідною умовою підтримання довіри до неї з боку національного та іноземного бізнесу;

- Підтримання макроекономічного рівноваги через досягнення фінансової стабільності та оптимальної і регіональної структури господарства.

Тактичними цілями валютної політики є:

- Створення механізму оптимального управління валютним курсом відповідно до цільових орієнтирів грошово-кредитної політики з метою підтримання стабільності внутрішнього грошового обігу та узгодження інтересів експортерів та імпортерів;

- Оперативне регулювання валютного курсу країни для підтримання стабільності валютних відносин і недопущення спекулятивного тиску та фінансових криз;

- Сприяння нормальній організації грошового обігу в країні для забезпечення ефективних товарообмінних операцій у зовнішньоекономічній сфері;

- Забезпечення адекватних правових умов організації валютних відносин для розвитку зовнішньоекономічної діяльності суб’єктів господарювання і припливу іноземних інвестицій;

- Оперативне регулювання сальдо платіжного балансу для

своєчасного погашення зовнішньої заборгованості;

- Організація контролю за здійсненням резидентами і нерезидентами поточних

валютних операцій і операцій, пов’язаних із рухом капіталу;

- Регламентація порядку та умов здійснення міжнародних розрахунків і кредитування зовнішньоекономічної діяльності відповідно до міжнародної практики кредитно-розрахункових операцій;

- Створення умов для економічного стимулювання зовнішньоторгових операцій, що є джерелом надходження валютної виручки і формування національного доходу держави.

Елементи валютної політики – це ті конкретні сфери валютних відносин, на які спрямовуються регулятивні функції держави.

Основними елементами валютної політики є:

- регулювання валютного курсу, тобто вироблення механізму його встановлення та підтримання на певному рівні в межах країни;

- управління офіційними золотовалютними резервами країни з метою забезпечення міжнародної валютної ліквідності й стабільності валютного ринку;

- встановлення валютних обмежень – запровадження певних норм і регламентування порядку здійснення валютних операцій;

- управління платіжним балансом країни – сукупність заходів, спрямованих на підтримання його рівноваги або активного сальдо;

- міжнародне співробітництво у сфері валютних відносин, що передбачає участь у міжнародних фінансових і валютно-кредитних організаціях.

Валютна політика здійснюється через механізм проведення валютної політики.

Механізм проведення валютної політики – це комплекс заходів нормативного і регулятивного характеру, що здійснюється державними органами з метою впливу на суб’єктів валютних відносин.

Виділяють такі заходи:

Нормативні заходи передбачають реалізацію валютної політики через сукупність законодавчих і нормативних активів, які регламентують порядок і принципи здійснення валютних операцій на території країни, порядок ввезення та вивезення валютних цінностей.

Регулятивні заходи валютної політики – система адміністративних та економічних важелів впливу на господарську діяльність суб’єктів валютних цінностей:

- адміністративні важелі – практичні дії державних органів, які проводять валютну політику, спрямовані на забезпечення дотримання всіма економічними агентами чинних нормативно-правових актів із регламентації діяльності у валютній сфері;

- економічні важелі – сукупність валютно-кредитних засобів впливу центральних банків країни та міжнародних фінансових організацій на поведінку економічних агентів і конюктуру національних і світових валютних ринків.

Залежно від рівня, на якому здійснюється валютна політика – національний чи міжнародний – вона поділяється на дві

основні форми:

Поточна валютна політика — це сукупність заходів із повсякденного, оперативного регулювання валютного ринку. Вона передбачає вплив на динаміку обмінного курсу, кон'юнктуру валютного ринку, обсяги валютних операцій у країні.

Основними цілями поточної валютної політики є:

• підтримання рівноваги платіжного балансу країни;

• забезпечення стабільного рівня валютного курсу;

• створення сприятливих умов для зовнішньоекономічної діяльності;

• посилення позицій країни у конкурентній боротьбі за ринки збуту та джерела сировини й енергії, а також сфери застосування капіталів.

До найважливіших форм реалізації поточної валютної політики можна, зокрема, віднести такі:

дисконтна політика, тобто зміна центральним банком облікової ставки, що нарівні з іншими засобами грошово-кредитного регулювання впливає на зміну грошової маси в обігу, рівень цін, обсяг сукупного попиту в країні та рух короткострокових капіталів, що загалом позначається на валютних відносинах;

девізна політика, тобто система заходів впливу державних органів на курс національної валюти шляхом купівлі-продажу іноземної валюти через проведення валютних інтервенцій на ринку;

курсова політика — визначення режиму валютного курсу в країні та офіційне зниження або підвищення курсу національної грошової одиниці, тобто, відповідно, девальвація або ревальвація, що здійснюється з метою впливу на експортно-імпортні операції і стан платіжного балансу;

міжнародна кредитна політика, що проводиться в

рамках співробітництва країни із закордонними банками та міжнародними валютно-кредитними організаціями, спрямована на отримання чи надання валютних кредитів;

управління золотовалютними резервами, тобто формування та ефективне використання офіційних запасів золота, іноземних валют та СПЗ країни з метою підтримання стабільності на валютному ринку і забезпечення міжнародної валют­ної ліквідності.

Структурна валютна політика — це сукупність заходів міждержавного регулювання валютних відносин, спрямованих на забезпечення довгострокових структурних змін у світовій валютній системі.

Основними цілями структурної валютної політики є:

• розширення і поглиблення міжнародного економічного співробітництва, що визначається все більшою взаємозалежністю національних господарств;

• уникнення валютних криз чи ефективне подолання їх наслідків;

• забезпечення стабільного функціонування світових фінансових ринків.

Основною формою реалізації структурної валютної політики є участь країни у міждержавних переговорах і угодах у межах діяльності Міжнародного валютного фонду та регіональних міжнародних валютних організацій з приводу міждержавного регулювання валютних відносин. Метою цих переговорів і укладення наступних угод є зміна порядку міжнародних розрахунків, режиму валютних курсів і валютних паритетів, використання золота, резервних валют та міжнародних платіжних засобів, визначення функцій і завдань міжнародних валютно-кредитних організацій.