Тема 9. Міжнародні валютно-кредитні відносини

1. Поняття валюти та валютних відносин

Валюта – це грошова одиниця даної країни, що використовується у міжнародних операціях.

Основними функціями, котрі має виконувати валюта є:

• міжнародна міра вартості, що передбачає вираження у валюті ціни на товари і послуги на світовому ринку;

• міжнародний засіб обігу, що передбачає використання у міжнародному обороті окремих видів національних грошей провідних країн світу для забезпечення товарообмінних операцій на світовому ринку;

• міжнародний платіжний засіб, що передбачає врегулювання зобов’язань між суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності за поставлені товари і послуги та надані кредити;

• міжнародний резервний засіб, що передбачає формування державними органами і суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності резервів коштів в іноземній валюті для забезпечення здійснення відповідних платежів, а також мінімізації ризиків.

Залежно від режиму використання валюти поділяються на:

• неконвертована валюта – це валюта, яку неможливо вільно обміняти на іноземні валюти за ринковим курсом, їх ввіз та вивіз обмежується;

• конвертована валюта – це валюта, які вільно обмінюється на валюти інших країн за курсом, що формується у встановленому порядку, і вільно вивозиться через кордон.

Функціонування валют у міжнародному обороті обумовлює потребу у відповідних валютних відносинах.

Валютні відносини – це економічні відносини які пов’язані із використанням національних валют та міжнародних розрахункових одиниць у світовому господарстві при обміні результатами праці національних економік, а також при використанні іноземних валют на території даної країни.

Більш вузьким поняттям валютних відносин, що охоплює передусім міжнародний рівень економічних операцій є міжнародні валютно кредитні відносини.

Міжнародні валютно кредитні відносини – це відносини, функціонування яких пов’язане із використанням валюти у процесі обслуговування економічних зв’язків між урядами, юридичними та фізичними особами різних країн.

Організація МВКВ передбачає:

• визначення і регулювання валютного курсу;

• складання платіжного балансу та вплив на його сальдо;

• проведення міжнародних розрахунків та надання і погашення міжнародних кредитів.

2. Суть та цілі валютної політики

Валютна політика – це розробка та практична реалізація державою засобів впливу на ті економічні відносини суб’єктів

ринку, які стосуються їхніх операцій з валютою.

Суб’єкти валютної політики – це учасники економічних процесів, які реалізують механізм державного впливу на валютні відносини, а також економічні агенти, на діяльність яких поширюється зазначений вплив.

Головним органом, на який покладається реалізація валютної політики є Національний банк.

Суб’єктами валютної політики, на яких поширюється вплив державних органів валютного регулювання, ті економічні агенти, які беруть участь у купівлі-продажу та переміщенні валютних цінностей. Усі вони поділяються на:

1. Резиденти:

- фізичні особи, які постійно проживають на території України, і ті що тимчасово перебувають за кордоном;

- юридичні особи, з місцезнаходженням на території України, які здійснюють свою діяльність на підставі українського законодавства;

- дипломатичні, консульські, торговельні та інші представництва України за кордоном;

- філії та представництва підприємств і організацій України за кордоном, що не здійснюють підприємницької діяльності.