6. Процес демонетизації грошових металів

Демонетизація – це процес втрати благородними металами грошових функцій.

Демонетизація срібла завершилась у 19 ст. коли всі країни перейшли на золотий стандарт, а демонетизація золота у середині 20 ст.

Юридично демонетизація золота була оформлена шляхом внесення поправок до статуту МВФ 1 квітня 1918 р. згідно яких відмінено офіційну ціну золота воно було вилучено із розрахунків між МВФ та його членами, а також проведена часткова реалізація золотого запасу МВФ.

Основні причини демонетизації пов’язані із недоліками функціонування золотого стандарту. Головними є:

• зношення золота у процесі обігу, що призводить до значних економічних втрат оскільки золото є м’яким металом;

• значна складність і трудомісткість добування, що обмежує можливості відтворення грошового металу відповідно зростаючих потреб товарного виробництва і обігу;

• обмеженість поширення в природі, у наслідок чого золото неспроможне задовільними зростаючі потреби ринку;

• значні витрати обігу, пов’язані із зберіганням і переміщенням між суб’єктами ринку повноцінних грошей;

• труднощі державного регулювання грошового обігу, що визначають обмежені можливості центрального банку проводити гнучку емісійну і кредитну політику.

Основними об’єктивними передумовами заміни повноцінних грошей знаками вартості, що визначають саму можливість такої заміни є:

• високий рівень розвитку товарно-грошових відносин в суспільстві і значні обсяги виробництва, коли наявні благородні метали уже перестають задовольняти зростаючі потреби товарообороту;

• високий рівень довіри суб’єктів ринку до кредитних грошей та їх емітента – банківської системи, що визначає готовність суспільства приймати в оплату товарів і послуг неповноцінні гроші.

Можливості демонетизації окрім об’єктивних причин і передумов цього процесу визначаються також перевагами знаків вартості порівняно із золотом, а саме:

• зручність використання в обігу;

• мінімальні затрати на виробництво;

• можливість легкого відтворення відповідно до потреб товарообороту.

7. Вартість грошей та її еволюція

Вартість грошей визначається конкретною формую існування грошових відносин в суспільстві, що безпосередньо

залежить від їх матеріального носія.

Сучасна світова економічна думка розрізняє два аспекти в питанні про вартість грошей: вартість грошей як грошей і вартість грошей як капіталу.

Вартість грошей як грошей формується безпосередньо у сфері їх обігу, де гроші обмінюються на реальні блага, а вартість їх набуває форми купівельної спроможності. Проте механізм формування цієї вартості грошей істотно розрізняється при функціонуванні повноцінних і неповноцінних грошей.

Мінова вартість повноцінних грошей, з якою вони беруть участь в обігу, під впливом цілого ряду об'єктивних чинників набуває відносної самостійності і певний час може відхилятися від реальної їх вартості. При цьому мінова вартість є більш інертною порівняно з реальною. Тому ціни на товарних ринках і купівельна спроможність таких грошей певний час залишалися незмінними після зміни вартості золота як товару, що мало позитивний вплив на розвиток ринкових відносин.

Разом з тим мінова вартість золотих грошей, що перебували в обігу, не могла повністю відірватися від реальної вартості золота як товару. Якщо мінова вартість (купівельна спроможність) монети знижувалася порівняно з реальною, то зменшувалась рентабельність виробництва золота, підприємства з гіршими умовами видобутку закривалися, і реальна вартість золота знижувалася до рівня мінової.

Якщо ж реальна вартість повноцінних грошей зменшувалася порівняно з міновою, то в кінцевому підсумку підривалася довіра до таких грошей та їх емітента, наставав розлад грошового обігу і системи цін. Держава змушена була або перекарбовувати монету, щоб підвищити її реальну вартість до

мінової, або взагалі відмовитися від золотомонетного обігу.

Мінова вартість неповноцінних грошей формується і функціонує під впливом тих самих факторів, які в умовах золотомонетного стандарту спричинювали відхилення номінальної вартості золотих грошей від реальної. З припиненням розміну банкнот на золото гроші залишилися в обігу тільки у своїй номінальній вартості. По суті, вона стала ірраціональною величиною, яка визначається не втіленою в грошовому товарі суспільною працею, а тим середовищем, у якому гроші функціонують.

Специфічною формою цінності неповноцінних грошей є їх купівельна спроможність. Якщо всі суб’єкти ринків, зокрема продавці товарів, довіряють таким грошам, то власники їх зможуть за певну грошову суму придбати певну масу товарів, послуг, цінних паперів, валюти.

Маса товарів, які можна купити за одиницю грошей, визначається рівнем їх цін: чим ціни вищі, тим менше товарів можна купити на грошову одиницю, і навпаки.

Гроші як капітал набувають своєї вартості на ринку капіталу під впливом попиту і пропозиції, і виступає вона у формі процента. Купівельна спроможність грошей і процент співіснують не як альтернативні, а як паралельні показники вартості грошей у двох статусах – як грошей і як капіталу. Купівельна спроможність грошей як грошей формується переважно через ринок товарів народного споживання і виражається через індекс споживчих цін. Купівельна спроможність грошей як капіталу формується переважно на ринку засобів виробництва і виражається через індекс оптових цін.

Тобто, вартість грошей визначається їх купівельною

спроможністю: цінність грошей порівнюється з вартістю товарів та послуг, які можна за них придбати.