6. Банківські ресурси як основа функціонування банку

Банківські ресурси – це сукупність коштів, що знаходяться у розпорядженні банків і використовуються ними для розміщення їх у різних видах вкладень (активних та інших операцій) з метою отримання доходу.

Залежно від джерел формування усі банківські ресурси поділяються на три групи:

• власні;

• залучені;

• позичені.

1. Власні ресурси банку являють собою суму коштів, що належать акціонерам та засновникам банку і становлять фінансову основу його діяльності. Власні ресурси банку утворюють власний банківський капітал, він складається з основного та додаткового капіталу.

Власний капітал банку – це грошові кошти, що належать його власникам у вигляді сукупності різних за призначенням фондів.

Власний капітал комерційного банку виконує такі функції:

• оперативна функція виражає роль власного капіталу як основи банківських ресурсів на ранніх етапах діяльності, коли необхідно здійснити ряд першочергових затрат для початку роботи банку;

• захисна функція означає захист інтересів вкладників і кредиторів банку

шляхом виплати їм компенсації у разі виникнення збитків або банкрутства;

• регулююча функція – полягає у встановленні центральним банком для комерційних банків певних нормативів, щодо підтримання необхідного рівня власного капіталу банків.

Залежно від джерел формування власний капітал банку поділяється на три складові частини:

1. Статутний капітал – це організаційно правова форма власного банківського капіталу величина якого визначається номінальною вартістю випущених банком акцій або сумою пайових внесків засновників (при реєстрації комерційного банку розмір статутного капіталу повинен становити 5 млн. євро).

2. Резервний капітал – це власні кошти банку, що формуються за рахунок відрахувань з прибутку і використовуються для покриття витрат від поточної діяльності, а також поповнення статутного капіталу.

3. Нерозподілений прибуток – це частина прибутку банку, що залишається у його розпорядженні після сплати податків і виплати дивідендів акціонерам та відрахувань до резервного фонду.

Власний капітал комерційного банку поділяється на:

- Основний капітал – складається зі сплаченого і зареєстрованого статутного капіталу і розкритих резервів, які створені або збільшені за рахунок нерозподіленого прибутку, надбавок до курсу акцій і додаткових внесків акціонерів у капітал, загального фонду покриття ризиків, що створюється для відшкодування збитків при проведенні банківських операцій;

- Додатковий капітал – може включати резерви переоцінки та субординований борг (це звичайні боргові зобов’язання (облігації), які не можуть бути забрані з банку, ніж через п’ять років).

2. Залучені ресурси банку – являють собою частину банківських ресурсів, що утворюються шляхом акумуляції комерційними банками коштів юридичних і фізичних осіб на різних видах рахунків.

Акумульовані у такий спосіб банками кошти клієнтів утворюють депозити.

Депозит – це сума грошових коштів, що передані на зберігання у комерційний банк із відповідним режимом їхнього використання. Залежно від цього режиму всі депозити поділяються на два види:

1. Депозити до запитання – це грошові коштів які можуть бути в будь-який момент поповненні або вилучені на першу вимогу власника рахунку. Їх особливостями є те, що вилучення коштів може здійснюватись як готівкою так і у безготівковій формі, головним їхнім призначенням є здійснення безготівкових розрахунків, власникам таких депозитів або взагалі не виплачується процент, або його величина дуже низька.

2. Строкові депозити – це кошти юридичних та фізичних осіб розміщені у банку на визначений термін із виплатою фіксованого проценту та обмеженнями на довгострокове вилучення з рахунків. Їх особливостями є те що величина процентних ставок визначається розміром і строком депозиту а головне призначення полягає в отриманні їхніми власниками доходу у вигляді процентів на розміщені кошти.

3. Позичені банківські ресурси являють собою частину банківських ресурсів що формується шляхом отримання комерційним банком позик на грошовому ринку тобто не депозитними методами акумулювання ресурсів. Метою такого акумулювання є надання комерційним банком можливості порівняно швидко отримати кошти у разі непередбачених обставин.

Основними способами формування позичених банківських ресурсів є:

1. Отримання позик на міжбанківському ринку, що передбачає здійснення операцій із надання комерційними банками кредитів один одному. Дані операції проводяться з метою реалізації банками своїх надлишкових ресурсів які вони у даний момент самі не можуть використовувати для прибуткових операцій.

2. Отримання кредитів у центральному банку, що передбачає здійснення операцій із залучення коштів комерційного банку у центрального банку як кредитора останньої інстанції. Кредити центрального банку мають короткостроковий характер, спрямовані на підтримку ліквідності комерційних банків та не можуть бути постійним джерелом їхніх ресурсів.

3. Випуск власних боргових зобов’язань, що передбачає залучення ресурсів шляхом емісії комерційним банком власних облігацій та векселів.

4. Продаж цінних паперів із зворотнім викупом (операція РЕПО), що являє собою операцію в процесі якої комерційний банк продає наявні у нього цінні папери іншій фірмі або банку із зобов’язанням викупити їх через певний строк по заздалегідь узгодженій ціні.

Залучені та позичені банківські ресурси формують переважну частину банківських ресурсів (85-90%).