5. Спеціалізовані кредитно-фінансові інститути їх види та операції

Спеціалізовані фінансово-кредитні інститути – установи кредитної системи не банківського типу що акумулюють грошові доходи, капітали та заощадження держави, підприємств і населення спеціалізуючись на виконання кількох видів

операцій або обслуговуванні обмеженого кола клієнтів.

Основною відмінністю спеціалізованих кредитно-фінансових інститутів від банків , те, що вони не мають виконувати у сукупності три головні банківські операції, а відтак не можуть змінювати грошову масу в країні.

Основними операціями спеціалізованих кредитно-фінансових інститутів є:

1. Акумуляція заощаджень підприємств і населення шляхом залучення коштів на вклади випуску цінних паперів чи продажу страхових полісів;

2. Кредитування певної галузі економіки виді господарської діяльності чи групи населення;

3. Інвестування довгострокових ресурсів у різні види цінних паперів;

4. Організація пенсійного забезпечення населення;

5. Здійснення кредитної взаємодопомоги.

Основними видами спеціалізованих кредитно-фінансових інститутів є:

1. Кредитні спілки – це кредитні установи кооперативного типу, що створюються із метою акумуляції заощаджень своїх членів та їхнього взаємного кредитування.

Кредитні спілки об’єднують своїх членів за територіальною, професійною, релігійною чи іншою ознакою, що визначає спільність їхніх інтересів. Ресурси спілок акумулюються за рахунок пайових внесків членів депонуються у банку у вигляді спеціального фонду з якого надаються кредити членам спілки.

2. Страхові компанії – це спеціалізовані інститути, котрі за рахунок підприємств і населення формують цільові фонди грошових коштів та здійснюють виплати із них при настанні певних подій, тобто страхових випадків.

Залучені у формі страхових внесків кошти, страхові компанії можуть вкладати у різні види цінних паперів або надавати довгострокові кредити.

3. Пенсійні фонди – це спеціалізовані фінансові установи, головним завданням яких є акумуляція грошових коштів призначених для пенсійного забезпечення громадян по досягненню ними певного віку.

Кошти цих фондів акумулюються за рахунок як внесків самих громадян так і відрахувань з прибутку підприємств що їх створюють.

Нагромаджені таким чином кошти мають довгостроковий характер, що дозволяє інвестувати їх у різні інструменти фондового ринку.

4. Інвестиційні фонди – це вид фінансово-кредитних установ, що здійснюють посередницькі операції на фондовому ринку. Вони акумулюють грошові кошти приватних інвесторів шляхом випуску власних цінних паперів, а отримані ресурси вкладають у акції та облігації інших підприємств, що дає можливість вкладникам розміщувати свої кошти у професійно сформованих портфелях цінних паперів.

5. Фінансові компанії – це інститути кредитної системи, спеціалізацією яких є фінансування продажу товарів із відстроченням платежу. Вони акумулюють ресурси шляхом випуску власних цінних паперів і здійснюють кредитні операції, або шляхом видачі позик безпосередньо споживачам на придбання товарів або торговим підприємствам під заставу боргових зобов’язань покупців.

6. Ломбарди – це спеціалізовані установи, що здійснюють видачу позик індивідуальним особам під заставу рухомого майна. Вони видають зазвичай короткострокові позики у розмірі від 50 до 80% від вартості речей відданих у заставу.

Їх кошти формуються із внесків засновників, прибутку від власної діяльності, а також виручки від реалізації заставленого майна.

7. Лізингові компанії – фінансові посередники, що спеціалізуються на здаванні в оренду фірмам для використання у виробничій діяльності предметів тривалого користування.

Ресурси компанії формуються з власного капіталу та банківських позик. Особливістю є те, що в ньому кредитування здійснюється в товарній формі і має довгостроковий характер.

8. Факторингові компанії – фінансові посередники, що спеціалізуються на купівлі у фірм права на вимогу боргу. Ці права існують у вигляді дебіторських рахунків за поставлені товари, виконані роботи, надані послуги. Такі компанії створюються при банках і користуються позиками цих банків.