5. Розвиток форм грошей, що знаходяться в обігу

Форма грошей – це спосіб реалізації грошових відносин в суспільстві залежно від їхнього матеріального носія. Функціонування тих або інших форм грошей в економіці визначається рівнем розвитку товарного виробництва і обміну. В залежності від того, що саме виступає носієм грошових відносин тобто їхньою матеріальною субстанцією розрізняють дві основні форми грошей:

- повноцінні (товарні та металеві) гроші;

- знаки вартості (неповноцінні).

Повноцінні гроші – це гроші які володіють реальною вартістю, а їхнім носієм виступає певний товар котрий відіграє роль загального еквівалента. Розвиток форм повноцінних грошей відбувався послідовно від нижчої форми до вищої, основними серед яких були 3 наступні:

• кількісні гроші;

• вагові гроші;

• монети.

Кількісна форма повноцінних грошей забезпечувала здійснення товарного обміну і вимірювання вартості у кількості одиниць товару, що слугував грошима.

Вагова форма передбачає функціонування у якості загального еквівалента однорідного і подільного товару. При цьому використання його у якості загального еквівалента здійснювалося на основі вимірювання ваги.

Остаточно роль вагових грошей закріпилася за благородними металами – золотом і сріблом. В них виявилися ті властивості які були найбільш придатні для загального еквіваленту:

• однорідність;

• портативність;

• фізико-хімічна стійкість;

• економічна подільність;

• порівняно постійна вартість.

Монета – це виготовлений із металу грошовий знак який має встановлені законом форму, зовнішній вигляд і ваговий вміст. Необхідність монет пов’язана із потребою використання для обміну благородних металів у вигляді завірених певним органом вагових кількостей. Це означає, що використання монет при здійснення товаро обмінних операцій дозволяло обмежуватись простим їхнім перерахунком без додаткового зважування.

Функціонування грошей як засобу обігу виявило можливість заміни повноцінних грошей знаками вартості (неповноцінні гроші).

Знаки вартості – це форми грошей номінальна вартість яких значно перевищує затрати на їхнє виробництво. Цінність знаків вартості залежить від впевненості у тому що їхній власник може обміняти їх на інші блага або заплатити ними борги.

Гроші як знаки вартості поділяються на два види:

• паперові гроші;

• кредитні гроші.

Паперові гроші – це знаки вартості, що не розмінюються на повноцінні гроші наділені примусовим номіналом і випускаються державою з метою покриття бюджетних витрат. Необхідною умовою функціонування паперових грошей є визнання їх усіма учасниками економічних відносин, що забезпечується законодавчими рішеннями держави. Характер обігу паперових грошей є нестійким у зв’язку з тим, що покриваючи власні витрати держава може випускати їх понад реальні потреби товарообороту.

Недоліки, які властиві паперовим грошам можуть значною мірою зменшуватись завдяки використанню кредитних грошей.

Кредитні гроші – це знаки вартості, що використовуються у якості загального еквівалента одночасно виражаючи при цьому кредитні відносини між боржником і кредитором.

Необхідність кредитних грошей пов’язана із зростаючими потребами товарообороту, коли благородні метали уже не могли задовольняти усі обмінні операції. Можливість виникнення кредитних грошей пов’язана із розвитком кредитних операцій в торгівлі.

Необхідною умовою функціонування кредитних грошей є наявність взаємної довіри між боржником і кредитором при оформленні угоди таким документом який у подальшому можна використати в якості платіжного засобу.

Характер обігу кредитних грошей є стійким, так як їх випуск пов’язано із кредитними операціями, котрі в свою чергу пов’язані із реальними процесами виробництва і реалізації продукції.

Основними формами кредитних грошей є:

• вексель;

• банкнота;

• чек;

• електронні гроші.

Вексель – це письмове боргове зобов’язання боржника сплатити певну суму грошей власнику векселя у заздалегідь обумовлений термін.

Основними рисами векселя є:

• абстрактність, тобто відсутність пояснення конкретних причин виникнення боргового зобов’язання;

• безспірність, тобто обов’язковість виплати боргу незалежно від обставин його виникнення.

В залежності від порядку оформлення і використання розрізняють прості і переказні векселі.

Простий вексель – це виписане боржником письмове зобов’язання кредиторові про сплату певної суми коштів у визначений термін.

Переказний вексель (тратта) – це виписаний кредитором і направлений боржникові на підпис із поверненням кредитору наказ про сплату певної суми коштів у встановлений термін.

Тратта може бути передана власником третій особі виконуючи функцію засобу обігу і платежу. Така передача супроводжується відповідним написом на зворотній стороні векселя і має назву індосамент. Особа яка індосувала вексель бере на себе зобов’язання оплатити його в разі неплатоспроможності основного боржника.

Особливості векселя як кредитного документа визначають можливість його використання наступними способами:

• отримати суму боргу при настанні суми платежу за векселем;

• використати шляхом індосаменту як платіжний засіб при розрахунках за власними зобов’язаннями;

• дисконтувати вексель у банку отримавши суму

вексельного боргу за мінусом відсотків;

• віддати в заставу при отриманні банківського кредиту.

Банкнота (банківський білет) – це вексель центрального емісійного банку непов’язаний із певною конкретною кредитною

угодою.

Виникнення банкнот пов’язане із використанням у якості обігу розписок банкірів про прийняття на збереження золота. Однак на відміну від векселя у традиційному розумінні банкнота є безстроковим борговим зобов’язанням випущеним під гарантією центрального банку. Ця ознака сприяла широкому використанню банкнот в якості засобу обігу і платежу усіма суб’єктами ринку.

В залежності від особливостей забезпечення розрізняють два види банкнот:

- класичні;

- сучасні.

Класична банкнота – це вексель центрального банку, що представляє в обігу повноцінні гроші і був на них розміщені. Основна риса класичної банкноти це її подвійне забезпечення:

• грошове (золотим запасом);

• кредитне, тобто по векселям комерційних банків.

Сучасна банкнота – це нерозмінний на благородні метали знак вартості емісія якого здійснюється Центральним банком у процесі кредитування комерційних банків, держави, обміну іноземної валюти на банкноти певної країни.

В даний час центральні банки випускають банкноти суворо певної вартості. За суттю, вони є національними грошима на всій території держави. Матеріальне забезпечення у вигляді товару або золота відсутнє. Для виготовлення банкнот використовується особливий папір і застосовуються заходи щодо ускладнення їхньої підробки.

Чек – це безумовна письмова вказівка яку власник поточного рахунку дає своєму банку про виплату певної грошової суми або її перерахування на інший рахунок.

Власник рахунку в банку отримує чекову книжку і виписує з неї чеки у межах залишку коштів на своєму рахунку. На відміну від банкнот випуск чеків не регулюється законодавством, а визначається потребами комерційного обороту який обслуговується банками.

Залежно від порядку використання чеки поділяються на:

• іменні, чеки що виписуються лише на певну особу без права передачі третій стороні;

• на пред’явника, чеки за якими гроші може отримати будь-яка особа яка пред’явила чек для оплати;

• ордерні, чеки на певну суму з правом передачі шляхом індосаменту на звороті документа третій особі.

Електронні гроші – це форма кредитних грошей використання яких для платежів і розрахунків здійснюється за допомогою електронних засобів передачі і обробки інформації.

Електронні гроші це по суті гроші на рахунках комп’ютерної пам’яті банків розпорядження якими здійснюється за допомогою спеціального пристрою у вигляді пластикової картки.

Пластикова картка – це документ у вигляді картки з негнучкого пластику, що не підлягає передачі і дозволяє її власникові оплачувати товари і послуги у безготівковому порядку, а також отримувати готівку.

Залежно від способу здійснення розрахунків картки можуть бути двох видів:

- дебетова картка – це пластикова картка призначена для зняття коштів і здійснення платежів через електронні термінали на суми у межах залишку коштів на особовому рахунку;

- кредитна картка – це пластикова картка розрахунки за

допомогою якої зняття готівки здійснюється на основі відкритої банком кредитної лінії у межах встановленого ліміту.