3. Грошова система України

Становлення України як незалежної, суверенної держави обумовило необхідність створення власної грошової системи, яка забезпечувала б можливість українським владним структурам самостійно керувати грошовим оборотом та грошовим ринком в інтересах розвитку національної економіки. Правові засади функціонування грошової системи України визначаються Конституцією та законами України:

* «Про банки і Нанкінську діяльність»;

* «Про Національний банк України»;

* «Про платіжні системи і переказ грошей в Україні».

Перші практичні кроки щодо створення власної грошової системи були зроблені після виходу України зі складу СРСР, коли 10 січня 1992 р. були запроваджені українські купоно-карбованці багаторазового користування як доповнення до рублевої грошової маси. Тобто в обороті одночасно опинилися два види валюти - попередні рублі, емісія яких перейшла від союзного уряду до Російської Федерації, та купоно-карбованці, право емісії яких було закріплено за НБУ. Весь безготівковий оборот продовжував обслуговуватися виключно попередньою, тепер уже російською, валютою - рублями.

Паралельне використання в 1992 р. двох валют - старої і нової- зумовлювалося рядом обставин:

- Центральний банк РФ ще з вересня 1991 р. перестав надсилати в Україну рублеву готівку, що спровокувало значні ускладнення в забезпеченні потреб обороту в готівці;

- на межі 1991-1992 pp. Україна вслід за Росією стала на шлях лібералізації цін, унаслідок чого середній рівень їх зріс майже десятикратно, що значно збільшило попит на готівку, якої Україна не могла отримати від Росії;

- Україна не мала в той час власної бази для виготовлення грошових знаків, а фінансове становище держави не давало змоги зразу замовити за кордоном достатню масу грошей, щоб швидко замінити ними старі гроші.

Запровадження купоно-карбованця у структуру грошового обігу мало на меті:

- використати систему паралельного обігу рубля та купоно-карбованця, за якої частка виплати всіх видів доходів населення у повій грошовій одиниці мала поступово розширятися відповідно

до наповнення товарного ринку;

- поетапно запровадити в обіг купоно-карбованець, з тим щоб забезпечити йому не лише достатню купівельну спроможність, а й певні конкурентні переваги порівняно з російським рублем;

- використати в обігу купоно-карбованець як перехідну тимчасову грошову одиницю;

- згодом впровадити в обіг повноцінну національну банкноту - гривню.

Проте вказані заходи не дали очікуваного результату і намітилося різке знецінення купоно-карбованця. Причинами цього були:

1) обвальний спад виробництва під впливом лібералізації цін та розриву попередніх господарських зв'язків, скорочення державного замовлення. Тільки за січень 1992 р. обсяг промислового виробництва скоротився на 19,8%, у тому числі товарів широкого вжитку - на 28,1%, продуктів харчування - на 41,2%. Роздрібний товарообіг знизився на 61%. Усе це скорочувало попит на гроші, і частина наявних в обороті грошей виявилася зайвою, провокуючи зростання цін.

2) різка нестача рублевої маси. Під впливом цього чинника весь готівковий обіг було переведено на купонне обслуговування. Нова грошова одиниця була позбавлена механізму, що мав підтримувати її підносну стабільність.

3) у рублевій зоні за ініціативою Росії було запроваджено нову систему взаєморозрахунків — взаємні платежі через кореспондентські рахунки, які здійснювалися лише через розрахунковий центр у ЦБРФ. Внаслідок цього російський рубль втратив функцію єдиної грошової одиниці.

4) повна "купонізація" сфери готівкового обігу зумовила її механічний відрив від обігу безготівкового, який продовжував обслуговуватися російським рублем. Виникла спотворена ситуація в економіці, за якої валютний курс купона у процесі його використання в готівковому та безготівковому обігу роздвоївся. Це сприяло здійсненню масових фінансових спекуляцій, пов'язаних із переведенням грошей з однієї форми обігу в іншу, переведення грошових капіталів з України в Росію.

У листопаді 1992 р. згідно з Указом Президента України "Про реформу грошової системи України" купоно-карбованець було впроваджено у сферу безготівкового обігу. Купоно-карбованець отримав статус тимчасової національної валюти і став єдиним офіційним засобом платежу на території України. Він взяв на себе левову частку фінансових негараздів перехідного періоду і виконав цим свою історично-жертовну місію. На досвіді купоно-карбованця методом спроб і помилок будувалася національна грошова система.

Так завершився перший етап грошової реформи. Проте позитивний потенціал купоно-карбованця себе практично вичерпав і його знецінення тривало. Крім того, тимчасова грошова одиниця не може виконувати одну з найважливіших функцій ринкового господарства — функцію нагромадження. А без реалізації цієї функції неможливо подолати економічну кризу, зупинити інфляцію, вирішити складні питання приватизації, проблеми платіжного балансу. Від зволікання із запровадженням в обіг власної грошової одиниці знижувався і міжнародний престиж України.

За цих умов особливої гостроти набуло питання про рішуче прискорення другого етапу грошової реформи — запровадження в обіг гривні. 25 серпня 1996 р. Президент України підписав Указ "Про грошову реформу в Україні", за яким з 2-го по 16 вересня 1996 р. в обіг уведена національна валюта гривня та її сота частина — копійка

Отже, на п'ятому році незалежності Україна отримала найважливіший атрибут державності, стабільну й повноцінну грошову одиницю — гривню.

На цьому формально закінчився другий етап розбудови грошової системи і почався третій, на якому відбувається подальше освоєння й запровадження адекватних умовам ринкової економіки механізмів та інструментів грошової системи.

Процес формування грошової системи України здійснювалась у три етапи:

1. Січень 1992 р. – введення у готівковий грошовий обіг купонів багаторазового використання як тимчасової валюти;

2. Листопад 1992 р. – введення у безготівковий грошовий обіг українського карбованця і вихід України із зони рубля;

3. Вересень 1996 р. – введення у готівковий і безготівковий обіг гривні як національної валюти в результаті проведення грошової реформи.

На сьогодні основні елементи грошової системи України відповідають умовам функціонування ринкових відносин:

1. Єдиним законним платіжним засобом в Україні є гривня, що приймається усіма юридичними і фізичними особами без будь-яких обмежень на всій території країни;

2. Масштаб цін виконує технічну роль при здійсненні грошима функції міри вартості, показуючи реальні цінові співвідношення, вираження яких забезпечує гривня як національна грошова одиниця;

3. Готівкові грошові знаки в Україні випускаються в формі банкнот і монет, що мають зазначену на них номінальну вартість;

4. Валютний курс гривні до іноземних валю визначається на основі середньозваженого курсу із купівлі-продажу доларів США на міжбанківському валютному ринку, що здійснюється комерційними банками та національним банком України. Курс гривні до інших конвертованих валют визначається на підставі інформації про курс гривні до долара США;

5. Порядок емісії грошей встановлюється НБУ, якому належить виключне право на введення в обіг банкнот і розмінної монети, організацію їхнього обігу та вилучення по мірі зношення;

6. Регламентація безготівкового грошового обігу здійснюється НБУ через встановлення правил, форм і стандартів розрахунків банків та інших юридичних і фізичних осіб із застосуванням паперових та електронних документів. Основним інструментом передачі коштів у процесі безготівкових розрахунків є платіжні доручення, платіжні вимоги доручення, розрахункові чеки, платіжні векселі.

7. Порядок здійснення операцій з дорогоцінними металами та іноземною валютою регламентується правилами НБУ, які визначають:

а) склад учасників таких операцій;

б) умови їхнього доступу на валютний ринок;

в) види валютних операцій, що можуть здійснюватися.

8. Державний апарат, що забезпечує регулювання грошових операцій представлений Національним банком України.

Сучасна грошова система характеризується такими

загальними рисами:

> відміною офіційного золотого вмісту грошових одиниць, демонетизацією золота;

> переходом до нерозмінних на золото кредитних грошей, які за своєю природою небагато чим відрізняються від паперових грошей;

• збереженням у грошовому обігу декількох країн поряд з кредитними грошима паперових грошей у формі казначейських білетів;

• випуском банкнот в обіг з метою кредитування господарства, держави, а також приросту офіційних золотих і валютних резервів;

• розвитком та розширенням у грошовому обороті безготівкових розрахунків при одночасному скороченні готівкових;

• посиленням державного регулювання грошового обороту в зв'язку з постійним порушенням базового принципу грошової системи — відповідності кількості грошей об'єктивним потребам економічного обороту, що веде до інфляційного процесу.