Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Tema_9.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
6.15 Mб
Скачать

2. Механізм проведення емісії

Для забезпечення оперативного рішення питань, пов’язаних із здійсненням емісії готівки у всіх управліннях НБУ організовані резервні фонди НБУ - залишки національних грошових знаків, що знаходяться поза оборотом.

Засобами, що знаходяться в резервних фондах, розпоряджаються Правління, Кримське республіканське і обласне управління НБУ. Тільки з їх дозволу грошові знаки можуть бути переміщені з резервних фондів в оборотну касу (або операційну касу філіалів банків, при яких не відкриті резервні фонди ). Ця операція і означає емісію - випуск готівки в оборот. Переміщення грошових знаків з оборотної каси до резервних фондів обумовлює вилучення грошей із обороту. Ця операція, в відповідності з правилами касового регулювання, здійснюється автоматично - при перевищенні лімітів оборотних кас.

Емісія готівки здійснюється у формі підкріплення операційних кас комерційних банків. Дозвіл на здійснення емісії дає начальник управління НБУ або інша особа, уповноважена розпоряджатися резервними фондами. Дозвіл оформляється у виді емісійних телеграм зміст яких відповідним чином кодується. Для отримання дозволу керівник комерційного банку, у якого в найближчі 2-3 дні з’являється потреба в касовій готівці, повинен звернутися до начальника управління НБУ.

Таким чином, Емісійна діяльність в сучасних умовах визначається особливостями функціонування банківської системи країни, не залежить від золотого забезпечення і належить до компетенції центрального банку і комерційних банків.

Відповідно до цього розрізняють:

  • первинну;

  • вторинну емісію.

Первинна емісія – це випуск в обіг грошей у готівковій та безготівковій формах, що здійснюється центральним банком.

Основними каналами первинної емісії є:

  • кредитування комерційних банків, що передбачає зарахування відповідних сум коштів на їхні кореспондентські рахунки;

  • кредитування уряду, що здійснюється як правило через придбання державних боргових зобов’язань;

  • приріст офіційних золовалютних резервів, що передбачає придбання банком іноземної валюти на внутрішньому валютному ринку;

  • пряме кредитування підприємств і організацій, теоретично це можливий канал, однак на практиці в ринковій економіці не застосовується.

Випуск в обіг готівки у вигляді банкнот та розмінної монети передують відповідні записи на окремих рахунках позичальників у центрального банку.

Забезпечення емісії сучасних грошей виступають активи балансу центрального банку, а саме:

  • кредитні зобов’язання комерційних банків;

  • державні цінні папери;

  • запаси іноземної валюти та золота.

Вторинна емісія – це випуск грошей у безготівковий грошовий обіг, що здійснюється комерційними банками в процесі кредитно-розрахункових операцій.

Суть вторинної емісії полягає в тому, що комерційний банк надаючи кредит зараховує усю суму на поточний рахунок клієнта. Позичальник в межах суми одержаного кредиту може виписувати чеки або платіжні доручення для здійснення безготівкових розрахунків. У тому разі якщо ці грошові кошти використані для розрахунків з клієнтом іншого банку, то вони поповнюють ресурси вже цього банку, які в свою чергу можуть бути використані для видачі кредитів, а кредити для розрахунків.

Процес створення нових банківських депозитів при кредитування банками клієнтів на основі додаткових резервів, що надходять в банк ззовні отримав назву мультиплікації.

Грошовий мультиплікатор показує зв’язок грошової маси з грошовою базою, як буде змінюватися грошово маса при зміні грошової бази. При сукупній грошовій емісії у першу чергу збільшується грошова база (емісія центральних банків), а потім - грошова маса (емісія комерційних банків), в розмірі, відповідному мультиплікатору [1, С. 16].

Вважається, що грошовий мультиплікатор діє на основі обов’язкового резервування частини банківських депозитів в центральному банку і його максимальний рівень теоретично визначається величиною, оберненою до середньої ставки обов’язкового резервування , що затверджується центральним банком. У цьому випадку мультиплікатор визначає верхню межу мультиплікації - максимальну можливість банківської системи розширювати об’єми грошей (кредитів) в економіці при існуючій нормі резервування. Якщо банківської системи не існує, то обертаються лише готівкові гроші. Тоді мультиплікаційний ефект відсутній, а сам мультиплікатор рівний 1, що являється нижньою межею величини грошового мультиплікатора. Максимальна величина грошового мультиплікатора, як обернена до середньої норми резервування, часто використовується для контролю і співставлення з фактичною величиною мультиплікатора, як частки від ділення середніх величин (за відповідний період) грошової маси на грошову базу, що дозволяє визначити внутрішню природу мультиплікативного ефекту і фактори його зміни [17, с. 467-470].

Грошовий мультиплікатор спрощено розраховується як відношення середньої грошової маси (найчастіше М2) до середньої грошової бази за період; називається також мультиплікатором грошової бази.

Мультиплікація грошової маси – це процес збільшення кількості грошей порівняно з початково внесеною сумою на банківський рахунок.

На практиці можливості комерційних банків збільшувати грошову масу обмежується трьома факторами:

  1. Сумою залучених ресурсів, що означає можливість кожного окремого банку видавати кредити тільки на величину залучених ним ресурсів;

  2. Потреби економіки у збільшенні кредитів, що визначається фазами ділового циклу і стимулює або обмежує кредитну діяльність банків;

  3. Величина обов’язкових резервів, що являє собою певну частину зобов’язань комерційних банків за вкладами, яку вони зобов’язані зберігати у центральному банку.

Максимальна величина грошової маси, що може бути

створена системою комерційних банків в процесі вторинної емісії визначається за формулою (по депозитах залучених):

М – кінцева величина збільшеної маси грошей внаслідок ефекту мультиплікації початково внесеного депозиту в банк;

- внесений депозит;

r - норма обов’язкового резервування;

- величина приросту.

Величина обернено пропорційна нормі обов’язкових резервів називається грошових мультиплікатором.

Грошовий мультиплікатор – це показник, який відображає у скільки разів може зрости грошова маса порівняно із початково внесеним на банківський рахунок депозит в наслідок кредитно-розрахункових операцій комерційним банком.

Він визначається за формулою:

100%

Таким чином, механізм вторинної емісії забезпечує належну гнучкість грошової системи і служить пристосуванням параметрів грошового обігу до реальних потреб товарообороту.

Дані показники дозволяють центральному банку здійснювати контроль за утворенням нових безготівкових грошей (банківських депозитів) як важливої складової частини загальної маси купівельних і платіжних засобів і таким чином дотримуватися вимог закону грошового обігу.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]