2. Суть грошових потоків та загальна схема їхнього руху в економіці
Грошовий потік – це процес переміщення грошових коштів від одного суб’єкта ринку до іншого, що забезпечує виконання платіжних зобов’язань, які виникають у процесі економічної діяльності.
Взаємодія між суб’єктами грошового обігу відбувається через механізм функціонування різного роду ринків, які пов’язують між собою продавців і покупців на основі співвідношення попиту і пропозиції.
Основними видами ринків, що забезпечують взаємодію між суб’єктами грошового обігу є:
ринок товарів і послуг, ринок де відбувається купівля-продаж предметів споживання вироблених підприємствами;
ринок факторів виробництва, ринок що забезпечує реалізацію домашніми господарствами економічних ресурсів підприємства, тобто населення, підприємства купують ресурси, які необхідні для виробництва (робоча сила, капітал, природні ресурси);
фінансовий ринок, це ринок через який проходить рух тимчасово вільних грошових коштів.
світовий ринок – це ринок через який здійснюється зв'язок внутрішньої економічної системи із зовнішнім світом.
У процесі розширеного відтворення грошові потоки між суб’єктами грошового обігу рухаються через вказані види ринків. Тому схема грошових потоків може бути зображена таким чином:
1. Підприємства виходять на ринок для придбання необхідних факторів виробництва (засоби праці, предмети праці, придбання робочої сили).
2. Доходи, що їх отримують домашні господарства від реалізації належних їх вироблених ресурсів (заробітна плата).
3. Домашні господарства частину заробітної плати витрачає на придбання необхідних промислові та продуктову продукцію.
4. Доходи підприємств від реалізації виробленої ними продукції.
13 11
12
9
4 14 3
7 10 6
5
5 10
8
1 2
5. Домашні господарства та підприємства сплачують податки, збори та інші обов’язкові платежі.
6. Домашні господарства частину доходу перерозподіляє через фінансовий ринок у формі заощаджень.
7. Мобілізація кредитною системою через фінансовий ринок заощаджень населення і спрямування їх до підприємств у вигляді інвестицій і кредитів.
8. Держава надає соціальні трансферти (пенсії, допомоги, стипендії) а також оплата праці працівникам бюджетної сфери.
9. Закупівля державою стратегічної сировини (цукор, газ, нафта).
Таким чином, Національний дохід при дотриманні макроекономічної рівності повинен дорівнювати національному продукту (НД = НП). Тобто У=І (інвестиції підприємств) + С (соціальні витрати) + G (державні витрати). В даному випадку потік 5 = потік 8 + потік 9. В наявності потік 5 менший потокам 8+9, тому виникає потік 10.
10. Держава мобілізує додаткові кошти на фінансовому ринку з метою покриття бюджетного дефіциту.
11. Оплата продуктів, що надходять у країну за імпортом;
12. Надходження у країну грошей зі світового ринку за оплату експорту;
13. Чистий відплив капіталу з внутрішнього ринку на світовий;
14. Чистий приплив капіталу зі світового ринку на внутрішній.
Якщо імпорт перевищує експорт, то через потік 11 відплине на світовий ринок грошей більше, ніж надійде через потік 12. Збалансування потоків, що обслуговують ринок товарів і послуг, за умов чистого імпорту забезпечується через залучення грошових коштів у внутрішній обіг зі світового грошового ринку шляхом одержання позик у зарубіжних банках чи продажу на іноземних ринках національних фінансових активів (акцій, облігацій, векселів). Загальна збалансованість грошового обігу вимагає вирівнювання перш за все національного доходу і національного продукту. Для цього повинні балансуватись і всі взаємопов’язані грошові потоки.
Таким чином, рух грошових потоків за різними напрямами забезпечує дотримання основної макроекономічної рівноваги, а саме між національним доходом і національним продуктом, який включає суми усіх витрат на придбання кінцевої продукції, тобто споживання домашніх господарств, інвестиції підприємств, держави.