7. Монетаристська версія кількісної теорії грошей і ділових циклів
Найбільш важливими положеннями монетаризму, які ґрунтуються на кількісній теорії грошей є наступні:
величина ВВП, відображаючи рівень ділової активності змінюється відповідно до динаміки грошової маси, враховуючи те, що у довгостроковому періоді швидкість обігу грошей постійна;
вирішальним фактором, що визначає швидкість обігу грошей є попит на гроші (касові залишки);
загальний попит на гроші визначається рядом змінних (рівень доходу, ціни, дохідність акцій, облігацій, депозитів, індивідуальні смаки і переваги);
функціональний зв'язок між попитом на гроші і вказаними змінними є постійними, а тому швидкість обігу грошей стабільна;
у зв’язку із тим, що попит на гроші є стійким головним джерелом порушення рівноваги в економіці є різкі непередбачувані зміни у пропозиції грошей;
пропозиція грошей є екзогенна задана величина яка непов’язана безпосередньо із функціонуванням економіки, а тому основним результатом її зміни при стабільному попиті на гроші є відповідна зміна рівня цін, тобто номінального ВВП.
Таким чином для забезпечення рівноваги в економіці і
уникнення сплесків інфляції необхідно забезпечити стабільний рівень грошової пропозиції, тобто обмежити темпи зростання грошової маси в обігу.
Стосовно ділових циклів монетаристська теорія обґрунтовує ряд наступних постулатів:
- у діловому циклі слід виділити дві фази пожвавлення і спад виробництва;
- різкі коливання грошової маси призводять до несподіваних змін попиту і позначаються на циклічному розвитку економіки;
- кожному спадові виробництва передує зменшення обсягів грошової маси, а кожному підйому – навпаки збільшення;
- зміни обсягів грошової маси обов’язково випереджають аналогічні зміни господарської конюктури у середньому на 12-18 місяців;
- за допомогою виваженої грошової політики можна уникнути як виробничих спадів, так і надмірного перегріву економіки;
- необхідно відмовитися від кейнсіанської політики підстроювання під цикл. Оскільки її результати через часовий лад можуть виявитися протилежними до очікуваних;
- при реалізації грошової політики необхідно використовувати метод автоматичного регулювання грошової маси, що отримав назву монетарного правила.
Монетарне правило полягає в тому, що центральний банк повинен підтримувати помірні і стійкі темпи приросту грошової маси незалежно від зміни фаз ділового циклу. Розмір такого приросту визначається середньорічними темпами зростання реального ВВП у довгостроковій перспективі.
Діловий цикл у своєму розвитку має чотири фази:
1. Фаза стискання – супроводжується падінням реального обсягу виробництва. Стискання, яке триває понад три місяці називають спадом.
2. Дно – точка ділового циклу, в якій реальний обсяг виробництва досягає мінімального рівня.
3. Розширення – фаза циклу, впродовж якої реальний обсяг виробництва підвищується відносно дна циклу.
4. Пік – точка, в якій обсяг виробництва досягає максимального рівня.
Рис. Діловий цикл
Досліджуючи поводження грошей у діловому циклі, М. Фрідмен і А. Шварц звернули увагу на закономірність, згідно з якою темпи збільшення грошової маси, що існують в обігу, проходять за циклічною схемою, випереджаючи загальні тенденції розвитку ділового циклу. Кількість грошей, що перебувають в обігу, досягає свого піку і починає падати до вищої точки ділового циклу; у такий же спосіб кількість грошей, що перебувають в обігу, досягає нижньої точки і починає збільшуватися до того моменту, коли діловий цикл досягає дна.