1.Предмет, метод і система фінансового права. Джерела фінансового права, їх характеристика.

2. Види фінансових правовідносин, їх особливості.

1. Ознаки суспільних відносин, що складають предмет фінансового права

- мають владно-майновий характер;

- направлені на утворення, розподіл і використання державних фінансових ресурсів;

- однією із сторін завжди виступає держава або її орган

Фінансові відносини, що є предметом фінансового права, виникають при:

-- встановленні бюджетної, податкової, грошово-кредитної систем держави;

-- складанні, розгляді та затвердженні актів про бюджет;

-- розподілі доходів і видатків між окремими ланками бюджетної системи;

-- виконанні державного та місцевих бюджетів;

-- збиранні податків, зборів, інших обовязкових платежів;

-- фінансуванні та кредитуванні;

-- обовязковому державному майновому й особистому страхуванні;

-- відносинах державного кредиту;

-- регулюванні грошово-кредитної та валютної систем. Критерієм розмежування галузі в системі права є метод правового регулювання, під яким розуміють сукупність юридичних засобів впливу, за допомогою яких забезпечується правове регулювання якісно однорідних, відособлених суспільних відносин.

Основним методом правового регулювання фінансового права є метод владних розпоряджень (імперативний, командно-вольовий). Для державно-владних приписів у сфері фінансової діяльності характерні такі риси, як категоричність та відсутність оперативної самостійності. У нормах фінансового права жорстко закріплюються вимоги держави в області фінансової діяльності.

Це пояснюється тим значенням, яке надає держава фінансам для її стабільного функціонування та забезпечення суверенітету.

Більша частина таких розпоряджень йде від фінансово-кредитних органів держави, створених спеціально для здійснення фінансової діяльності.

Система та джерела фінансового права

Система фінансового права - це його визначена внутрішня структура, яка складається як відображення реально існуючих суспільних відносин у фінансовій сфері. Система фінансового права дозволяє з’ясувати, з яких підгалузей, частин складається ця галузь права і як ці складові взаємодіють між собою.

Система фінансового права:

Загальна частина закріплює такі норми й інститути, які є спільними для всіх фінансово-правових інститутів і становлять базу для регулювання правовідносин у сфері фінансової діяльності держави:

- поняття фінансів та фінансової діяльності держави, її завдання, принципи, форми і методи здійснення;

- правову характеристику фінансових правовідносин та фінансово-правових норм;

- правовий статус уповноважених у сфері фінансової діяльності державних органів;

- правові основи фінансового контролю, його види та методи

Особлива частина включає в себе підгалузі і правові інститути, що містять норми права, які регулюють окремі напрями фінансової діяльності держави та різні ланки фінансової системи

Норми Загальної частини фінансового права конкретизуються в Особливій частині.

Галузь фінансового права - це відносно замкнена частина системи права, що включає сукупність норм, які регулюють суспільні відносини, котрі виникають у сфері правового режиму руху державних грошових коштів.

Галузь фінансового права "утворюється за допомогою фінансово-правових норм опосередковано, тобто спочатку інститут, потім - підгалузь і як результат - галузь. Виникнення будь-якого інституту або галузі права зумовлено специфікою регулюючих або суспільних відносин. І хоча фінансове право розглядається як галузь права, але процес формування відбувається через становлення та розвиток його складових інститутів.

Для того, щоб норми права могли виконувати своє завдання регуляторів суспільних відносин, вони повинні бути відомими їх учасникам і виражені зовні від імені держави. Таким чином, джерела фінансового права в формальному розумінні - це зовнішня форма вираження права, це спосіб обєктивування державної волі.

Джерела фінансового права - це конкретні форми його вираження, тобто правові акти представницьких і виконавчих органів державної влади і органів місцевого самоуправління, що містять норми фінансового права.

Фінансове право, з цієї точки зору, - це галузь законодавства, що є сукупністю законів та інших нормативно-правових актів, у яких фінансово-правові норми мають своє зовнішнє вираження.

Сукупність нормативних актів, що містять норми фінансового права, прийнято визначати як фінансове законодавство.

Фінансове законодавство характеризується системністю, яку йому надають правила ієрархії норм, що містяться в правових актах. Використання цих правил дає можливість у разі виникнення колізій між нормативно-правовими актами віддати перевагу одному нормативно-правовому акту над іншим.

2. У сфері фінансової діяльності держави та її місцевих утворень виникають та існують різноманітні взаємовідносини. Фінансові відносини мають найбільш загальні ознаки руху (розподілу, перерозподілу) і співвідношення між собою фінансових коштів різних рівнів. Стрімкий розвиток фінансових відносин об’єктивно потребує чіткого їх врегулювання, що здійснюється за допомогою права. Відносини, що виникають в процесі фінансової діяльності держави та її місцевих утворень, у переважній більшості випадків регулюються правовими нормами і є фінансовими правовідносинами. Але в процесі фінансової діяльності держави та її місцевих утворень існують і такі відносини, що не потребують правового регулювання, але їх коло є дуже обмеженим.

Фінансово-правові відносини є юридичною формою прояву й закріплення фінансових відносин. Фінансові правовідносини в механізмі правового впливу на державні фінанси виконують три основні функції:

- деталізують коло осіб, на яких у конкретний час розповсюджується дія фінансово-правової норми. Таким чином у фінансових правовідносинах приймають участь не абстрактні суб’єкти, а індивідуально визначені особи;

- закріплюють конкретну поведінку юридичних осіб і громадян в галузі мобілізації, розподілу й використання фонду коштів, якої вони повинні додержуватися. Фінансове правовідношення переводить абстрактні права і обов’язки в площину фінансово-правового статусу конкретних суб’єктів. При цьому можлива конкретизація або доповнення складу фінансового правовідношення з урахуванням певних умов його здійснення;

- є умовою для можливості приведення в дію юридичних засобів забезпечення суб'єктивних прав і обов'язків учасників фінансових правовідносин. Таким чином, фінансове правовідношення створює конкретну ситуацію щодо реалізації заходів державного примусу і реалізації фінансово-правових санкцій у випадках невиконання чи неналежного виконання суб’єктами своїх обов’язків.

Фінансові правовідносини – це врегульовані нормами фінансового права суспільні відносини, що мають владно-майновий характер і виражають публічні інтереси. Фінансові правовідносини також визначаються як врегульовані нормами права суспільні відносини з приводу мобілізації (утворення), розподілу та використання грошових коштів держави та її місцевих утворень.

Суб’єкт фінансових правовідносин – це реальний учасник конкретного фінансового правовідношення, який є носієм фінансових прав та обов’язків. Суб'єктами фінансових правовідносин є держава, уповноважені державою органи, фінансові органи та інші юридичні особи, а також фізичні особи, які на підставі правових норм можуть бути учасниками фінансових правовідносин.

Залежно від змісту правовідносини виділяють:

- матеріальні правовідносини, в яких реалізуються права і обов'язки суб'єктів із приводу отримання, розподілу та використанню певних фінансових ресурсів. Ці фінансові ресурси, виражені в конкретному розмірі або певному виді доходів чи видатків. Основний зміст суб'єктивних матеріальних фінансових прав і обов'язків полягає в можливості або необхідності отримання, сплати, розподілу, перерозподілу, витрачання, вилучення тощо цих конкретно визначених обсягів фінансових коштів. Внаслідок реалізації зазначених прав і обов'язків регулярно утворюються та використовуються державні та місцеві фонди;

- процесуальні правовідносини. В них виражається юридична форма, в якій здійснюється отримання державою чи органами місцевого самоврядування в своє розпорядження фінансових ресурсів, їх розподіл та використання

Самостійна робота №3