7 Держ.Кредит

Д.К за екон.сутністю – це форма вторинного розподілу ВВП,його джерелом є вільні кошти населення,підприємств,організацій.

Переважно держ.виступає в ролі позичальника і боржника,але вона може виступати і в ролі кредитора,надаючи позику насел.,підпр.а також у ролі гаранта,коли бере на себе відповід.за погашення позик та викон.інших обов’язків які взяли на себе фіз. і юр.ос.

Головною причиною наявності держ.кред в умовах трансформаційної екон.є нестача бюд.кош,тому перш за все кошти які залучаються за доп. держ. кред. передаються органам держ.управління для покриття бюдж.дефіциту.

Держ.запозичення можуть здійснюв тільки тоді,коли вичерпані інші джерела формування дох.держ,або коли доцільно обмежити рівень оподаткування при цьому обов’язок.повинна забезпеч ефективність та результативність використан.позичиних кош.

Основн.формою ДК є держ позики,які забезпечуються випуском цін.пап.2ох видів – облігацій та казнач.зобовязань.

Джерелами погашення держ.позик можуть бути:1)Доходи від інвестування позичених коштів у високо ефективні проекти.2)Додаткове надходження від податку.3)Економія коштів від зменшен.видатків.4)Залучені від нових позик кошти.

8 Види державного боргу, управління державним боргом.

Існування держ.боргу зумовлено наявністю держ.кред. Сума ДБ скл. з усіх випущених і непогашених боргових зобовязань держ.(як внутр.,так і зовн)включаючи гарантії за кредитом.

Розрізняють:

Поточний борг – це сума заборгованості що підлягає погашенню в поточному році і належних до сплати в цей період відсотків за усіма випущеними на даний момент позиками

Капітальний борг – це заг.сума заборгованості і % які мають бути сплачені за усіма випущеними на даний момент позиками.

Внутрішній борг – це заборг. кредиторам держ.в даній країні.

Зовн борг – це заборг. Кредиторам за межами даної країни.

До складових державного.зовн.боргу належать:

1)Прямий борг – формується через залучення іноземних кредитів, безпосереднім позичальником за якими є держава і випуск ЦП у вигляді зовн.держ.позик.

2)Умовний борг – форм.при нормативно- адміністр.регулюванні.запозичень за рах. іноз.кредитів залучених іншими позичальниками під гарантії держави.

Управління держ.борг країни полягає в забезпеченості платоспроможн.

Існують такі способи коригування позикової політики:

Конверсія – це зміна доходності позик.Вона здійснюється у разі зміни ситуацій на фін.ринку чи погіршенню фін. стану держ. коли вона не в змозі виплачув.передбачений кредиторами дохід.

Консолідація – це передання зобов’язань за раніше випущеною позикою на нову позику з метою продовження терміну позики.Вона проводиться у формі обміну облігацій попередньої позики на нову.

Уніфікація – це обєднання кількох позик в 1 що спрощує управління боргом.

Відстрочення погашення – перенесення строків виплати заборгованості.

Реструктуризація – використання у комплексі чи частково зазначених вище методів.

Анулювання – повна відмова держ.від своєї заборгованості.