4.5. Педагогічні погляди д. Дідро.

Серед найяскравіших постатей французьких філософів-просвітників був Дені Дідро (1713 – 1784), натхненник, редактор і один з авторів відомої „Енциклопедії, або Тлумачного словника наук, мистецтв і ремесел”, головною метою якої була популяризація природничо-наукових знань.

Д.Дідро високо оцінював роль виховання у формуванні особистості, стверджуючи, що якщо надати синові можливість рости так, „як росте трава”, то, „коли цей маленький дикун виросте, ...до юнацької глупості додадуться бурхливі пристрасті 30-річного чоловіка”.

Виховання і освіту Д.Дідро розглядав як рівнодіючу силу між індивідуальним і соціальним, наголошуючи на значимості врахування у виховному процесі анатомо-фізіологічних особливостей дитини, а також соціальних умов, в яких відбувається становлення особистості.

У своїй праці „Систематичне спростування книги Гельвеція „Людина” (1773 – 1774) Д.Дідро критикував К.А.Гельвеція за недооцінювання природних здібностей і нахилів у вихованні дітей. Філософ був переконаний, що виховні впливи значні, але природні особливості так само істотні у становленні особистості. Понад того, Д.Дідро був переконаний, що „геній, таланти, доброчинності швидше вийдуть з хатинок, аніж з палаців”.

Свої думки про виховання та організацію освіти Д.Дідро виклав у працях „Публічні школи”(1773 – 1774), „План університету і школи публічного викладання наук для Російського уряду” (1775). План було складено на прохання Катерини ІІ. Серед основоположних принципів організації освіти автор виділив такі: всезагальності, безкоштовності, безстановості освіти, світського характеру змісту навчання. На перший план у навчальних планах він висунув дисципліни природничо-наукового циклу, що задовольняло б соціальні й виробничі потреби. Пропонуючи широкий, різноаспектний зміст загальної освіти, Д.Дідро акцентував увагу на необхідності показати у навчальному плані взаємозалежність наукових галузей. Так, він пропонував розширити в коледжі програму природно-наукових дисциплін і водночас скоротити обсяги викладання давніх мов і літератури. Д.Дідро радив концентрувати навчання кожного навчального року на певному розділові шкільної програми: математиці, механіці, астрономії, природознавстві і фізиці, хімії та анатомії, логіці та граматиці, античних мовах і літературі. Одночасно передбачалося ще три блоки освіти: 1) філософія, мораль, історія, географія; 2) малювання й основи архітектури; 3) музика, фехтування, танці, їзда верхи, плавання.

У формуванні змісту підручників Д.Дідро віддавав перевагу принципу науковості, в організації навчальних занять – принципу диференціації.

У своїх творах Д.Дідро також порушував проблему підбору і підготовки вчительських кадрів. На його думку, вчитель повинен глибоко знати науку, предмет якої викладає, бути ерудованим з інших наукових галузей, бути чесним, чуйним, любити дітей.

Запитання і завдання для самоконтролю.

1. Назвіть твори педагогічного спрямування, які написав Д.Дідро.

2. Які педагогічні принципи обстоював Д.Дідро?

5. Які рекомендації щодо формування змісту навчання дав Д.Дідро?

Завдання для самостійної творчої роботи.

1. Проаналізуйте роботу Д.Дідро „План університету і школи публічного викладання наук для Російського уряду”, визначте напрями інтегрування традицій організації загальної освіти Франції та Росії.

Література

1. Дидро Д. Сочинения: В 2 т. – М.: НИКА – М, 1991. – Т.1. – С.12 – 67.

2. История педагогики и образования. От зарождения воспитания в первобытном обществе до конца ХХ в.: Учебное пособие для пед. учеб. Заведений / Под ред..А.И.Пискунова. – 2-е узд., испр. и дополн. – М.: ТЦ „Сфера”, 2001. – С. 212 – 213.

3. Левківський М.В., Микитюк О.М. Історія педагогіки: Навч.посібник. – Харків: ОВС, 2002. – 240 с.