1.3.Академічна прокрастинація у студентів

За різними оцінками від 15 до 25% людей відчувають проблеми з приводу несвоєчасного завершення планованих або невідкладних справ, нездатні до визначеного терміну виконати певні завдання, схильні до зволікання і відкладання повсякденних життєвих завдань «на потім». Цей стан в психології отримало назву «прокрастинаціі», вона має на увазі під собою свідоме відкладання виконання намічених дій, незважаючи на те, що це спричинить за собою певні проблеми.Це визначення дає американський психолог П. Стіл в своїй книзі «Природа прокрастинації».Буквальним перекладом слова «прокрастинація» є вислів «на завтра.У «Великому психологічному словнику» Б.Г. Мещеряковим дається визначення прокрастинатор - як особистість, схильна до зволікання у прийнятті рішень, відтягування і відкладання виконання різних робіт «на потім»[29,С.344]. Прокрастинатор, використовує різні приводи, відкладає реалізацію задуманного, поки не настає так званий дедлайн (deadline - дослівно «лінія смерті») - термін, після якого вже пізно намагатися наздогнати втрачений час. Суб’єктивно пережитий емоційний стан при прокрастинації найчастіше оцінюється як негативне явище. Воно характеризуеться зростаючою тривогою, почуттям провини, невпевненістю в позитивному вирішенні ситуації. Освідомлення часових рамок та очікування оточуючих ще більше посилюють тривогу, створюють нервозну обстановку, псують самопочуття, і при цьому ніяк не сприяють якнайшвидшому вирішенню ситуації.

Прокрастинатором рухає страх перед усвідомлюваними негативними наслідками зволіканнями, які не мобілізують, а, навпаки, паралізують поведінку, змушуючи відкладати заплановані справи знову і знову, створюючи ефект «сніжної грудки». Звичка відкладати все «на потім» є досить стійкою і призводить часом до досить серйозних наслідків, у тому числі у фінансовому, професійному та особистому плані.Найпоширеніша форма прокрастинації- у студентів,вони спочатку відкладають свої справи,а потім коли не вистачає часу,починають працювати[39,С.101].

Згідно з даними А. Елліса і У. Кнауса, 95% американських студентів час від часу відкладають свої навчальні справи «на потім», тобто несвоєчасно здають контрольні та курсові роботи, звіти, домашні завдання, заліки та інші, що тягне за собою загрозу відрахування, фінансові труднощі, необхідність продовження навчання на невизначений термін, значно більше, ніж наказано програмами бакалаврату або магістратури .

М. Спектер і Дж. Феррарі відзначають, що 46% учнів відкладають виконання принаймні половини навчальних завдань. Оцінюючи масштаб проблеми, Дж. Харіотт і Дж. Феррарі вказують, що приблизно кожен 4-6 представник західної цивілізації так чи інакше страждає від власної прокрастинації, крім того, за даними авторів, протягом останніх 30 років число таких людей неухильно зростає.

Історія науково-психологічного дослідження прокрастинації нараховує всього кілька десятків років. У вітчизняній психології її розробка почалася порівняно недавно; можна назвати лише поодиноких авторів, які активно «просувають» цю тему. Так, в 2007 році в Санкт-Петербурзі Е.Л.Михайлової була захищена кандидатська дисертація на тему «Ситуаційні і особистісні детермінанти ліні, в МГУ проводиться дослідження з проблеми прокрастинації аспірантом Я.І. Варварічевой[7,С.121].

Згідно робочої класифікації, запропонованої Ноам Мілграмам, виділяють п'ять основних видів прокрастинації:

1)щоденна (побутова) - відкладання виконання справ, які повинні здійснюватися регулярно, наприклад, роботи по дому, закупівля продуктів;

2) прокрастинація у прийнятті рішень (в тому числі незначних); 3) невротична прокрастинація, тобто відкладання прийняття життєво важливих рішень;

4) компульсивна прокрастинація, при якій в одному суб'єкті поєднуються поведінкова прокрастинація і прокрастинація у прийнятті рішень;

5) академічна прокрастинація, тобто відкладання виконання навчальних завдань, підготовки до іспитів і т.п. 

Різні види прокрастинації не тільки взаємопов'язані і можуть співіснують в одній людині, а й концептуально перетинаються: так, прокрастинація в прийнятті рішень може включати в себе невротичну прокрастинацію. Для виявлення прокрастинації використовуються різні опитувальники, найбільш відомі з них: опитувальник загальної прокрастинації К. Лей Найбільшу заклопотаність серед викладачів викликають проблеми студентів, пов'язані з формуванням значної академічної заборгованості з предметів, несвоєчасного надання звітів по всім видам практик, курсових робіт і т.д., що вимагає включення заходів адміністративного характеру в плані посилення вимог до своєчасної здачі зазначеної вище звітності, які тим не менше не завжди виявляються ефективними та призводять до відрахування студентів.

Але не вивченим залишається глибинний, психологічний аспект даної проблеми, який, як ми вважаємо, пов'язаний з академічною прокрастинацію.