- •Обмін речовин і енергії в клітині – енергетичний і пластичний
- •Основні положення сучасної клітинної теорії, їх значення.
- •1. Загальні відомості
- •2. Положення клітинної теорії Шлейдена-Шванна
- •3. Основні положення сучасної клітинної теорії
- •3. Цитотехнології їх можливості та перспективи використання.
- •Віруси, пріони їх будова та життєві цикли.
- •Роль вірусів у природі й житті людини.
- •Небезпечні вірусні хвороби людини, шляхи їх розповсюдження.
- •Профілактика віл-інфекції сніДу
- •Різноманітність бактерій, їх роль у природі та в житті людини.
- •Профілактика бактеріальних хвороб людини.
- •2. Розрив механізму передачі хвороби
- •Роль одноклітинних організмів у природі та житті людини.
- •Особливості організації і життєдіяльності багатоклітинних організмів
- •Статеве і нестатеве розмноження багатоклітинних організмів.
- •Будова і утворення статевих клітин
- •Регуляція функцій у багатоклітинних організмів
- •Закони Менделя
- •Статистичний характер і цитологічні основи законів г. Менделя
- •Хромосомна теорія спадковості.
- •Закон Моргана
- •Зчеплене успадкування
- •Модифікаційна мінливість
- •Умовна класифікація модифікаційної мінливості
- •Генетика людини і її значення для медицини і охорони здоров’я.
- •Досягнення в селекції рослин і тварин в Україні
- •Основні напрями сучасної біотехнології.
- •Трансгенні організми. Проблеми, які пов’язані з генетично-модифікованими організмами і застосуванням отриманих від них продуктів.
- •Ризик для здоров'я
3. Цитотехнології їх можливості та перспективи використання.
Цитотехнологія — відносно нова галузь біологічних досліджень. Вона використовує різні методи, насамперед, методи виділення клітин з організму і перенесення їх на поживні середовища. Там клітини продовжують жити і розмножуватися. Культури таких клітин можна застосовувати не тільки для наукових експерементів, але й у виробництві. Зокрема, це значно знижує собівартість лікарських препаратів та зберігає природні ресурси.
Технологія включає в себе вивчення зразків, узятих з шийки матки (див. Тест Папаніколау), легень, шлунково-кишкового тракту або порожнини тіла. Зразки оцінюють фахівці-медики відповідних спеціалізацій. У деяких лабораторіях комп'ютер виконує початкову оцінку, виділивши слайди, області, які можуть становити особливий інтерес для подальшого розгляду. Аномальнізразки для остаточної інтерпретації розглядають фахівці-медики, патологоанатоми .
Віруси, пріони їх будова та життєві цикли.
Пріони — це особливий клас інфекційних агентів, винятково білкових, які не
містять нуклеїнових кислот, вони спричиняють тяжкі захворювання центральної нервової системи в людини та деяких вищих тварин.
Віруси розпізнаються за наслідками свого розвитку в клітинах хазяїна. Вони руйнують цілі комплекси клітин, спричиняють ураження тканин, що призводить до різних захворювань.
Будова вірусів. Віруси тривалий час залишалися недослідженими через те, що були дуже дрібними (від 20 до 300 нм). Тільки поява електронного мікроскопа дозволила вивчити їхню будову.
Зріла вірусна частинка (або віріон) складається з нуклеїнової кислоти (ДНК або РНК), оточеної білковою оболонкою (капсидом) одного або кількох типів. Деякі віруси мають також зовнішню оболонку, яка містить ліпіди. Жодних інших структур віруси не мають, у них немає власного обміну речовин, вони можуть розмножуватися тільки всередині клітин, використовуючи їхній бі- локсинтезуючий апарат, речовини і енергетичні ресурси.
Усередині капсиду можуть бути необхідні для реплікації вірусу білки, такі як фермент зворотна транскриптаза, характерний для РНК- ретровірусів і необхідний для утворення молекули вірусної ДНК.
Віруси відрізняються від мікроорганізмів такими особливостями:
вони містять нуклеїнову кислоту лише одного тину — або ДНК, або РНК;
для їх репродукції необхідна тільки вірусна нуклеїнова кислота;
вони не можуть розмножуватися поза живою клітиною;
поза живою клітиною вони не виявляють жодних властивостей живого.
Життєві цикли можуть дуже відрізнятися у різних вірусів. Найбільш типовий процес потрапляння вірусу до клітини починається із приєднання вірусного капсиду до специфічного для даного вірусу рецептора, який є на поверхні мембрани клітини-мішені. Проникнення до клітини приєднаного до мембрани вірусу відбувається за рахунок ендоцитозу або злиття клітинної мембрани й оболонки вірусу. Можна виділити три стадії вірусної інфекції: адсорбція вірусу на клітинній мембрані і проникнення вірусу в клітину; експресія і реплікація вірусного геному; збирання вірусів та їх вихід із клітини. Механізми проникнення вірусів у клітини людини, тварин, рослин, бактерій відрізняються своїми особливостями.