
- •Балкові конструкції покриттів
- •1. Прийоми розміщення балок в структурі покриття. Сталеві балки: прольоти, типи перерізів та їх висоти
- •2. Прийоми розміщення ферм в структурі покриття. Сталеві ферми: форми ферм, прольоти, схеми решіток, типи перерізів та їх висоти, попередньо напружені ферми.
- •3. Дерев’яні балки: форми балок з клеєних пакетів дощок та їх прольоти, типи перерізів та їх висоти, шпренгельні балки, вузли.
- •4. Дерев’яні ферми: форми з клеєдерев’яних елементів і висоти їх перерізів, вузли.
- •5. Металодерев’яні ферми: форми і прольоти, вузли.
- •6. Статичні схеми рам. Класифікація рам за геометричними ознаками. Прийоми розміщення рам в структурі покриття.
- •7. Металеві рами суцільного перерізу (форми, прольоти, висоти перерізів, вузли)
- •8. Металеві решітчасті рами (форми, прольоти, типи перерізів та їх висоти, вузли).
- •9. Дерев’яні рами дощаноклеєні з ригелями суцільного перерізу (форми, прольоти, висоти перерізів, вузли)
- •10. Дерев’яні решітчасті рами (форми, прольоти, висоти перерізів).
- •2 1. Лінійчаті та не лінійчаті поверхні. 22. Розгортні і нерозгортні поверхні.
- •22. Алгебраїчні поверхні і їх порядок.
- •23. Кінематичний спосіб формоутворення поверхонь (поверхні переносу, обертання, поверхні з площиною паралелізму).
- •Г іперболічний параболоїд (коса площина) - поверхня з двома мимобіжними прямолінійними напрямними, при цьому твірна залишається паралельною площині паралелізму.
- •24. Формоутворення поверхонь ‑ спосіб геометричних перетворень.
- •25. Шатро: форми, прольоти, стріла підйому, область застосування.
- •26. Складки: матеріал і форми, прольоти, довжина хвилі, стріла підйому, товщина граней, спирання і конструкції діафрагм.
- •27. Складки: конструкції, вузли, область застосування і приклади будівель.
- •28. Склепіння: історичні форми склепінь (циліндричне, зімкнуте та хрестове склепіння)
- •29. Хвилясті склепіння (матеріал і форми, прольоти, стріла підйому, довжина хвилі, товщина оболонки, сприйняття розпору і спирання, діафрагми, конструкції, вузли, область застосування).
- •30. Складчасті склепіння (матеріал і форми, прольоти, стріла підйому, довжина хвилі, товщина оболонки, сприйняття розпору і спирання, діафрагми, конструкції, вузли, область застосування).
- •33. Куполи: пологі та звищені куполи, матеріал і форми, прольоти, стріла підйому, товщина оболонки, конструкції, вузли, область застосування і приклади будівель.
- •35. Оболонки від’ємної гаусової кривини: матеріал і форми, прольоти, товщина оболонки, спирання, конструкції, вузли, область застосування і приклади будівель.
- •36. Перехресні балки та ферми: матеріал та форми, прольоти, висота перерізу, конструкції балок та ферм і вузлів, область застосування і приклади будівель.
- •37. Перехресно-стержньові просторові конструкції (структури): матеріал та форми, прольоти, висота перерізу, типи стержньових плит і форма комірок.
- •38. Сітчасті куполи: матеріал і форми, прольоти і стріла підйому, форми сіток, конструкції стержнів і вузлів, область застосування і приклади будівель.
- •39. Ребристі куполи: матеріал і форми, прольоти і стріла підйому, типи (ребристий, ребристо-кільцевий, ребристо-рамний, ребристо-сітчастий).
- •40. Ребристо-кільцеві куполи: матеріал і форми, прольоти і стріла підйому, типи (ребристий, ребристо-кільцевий, ребристо-рамний, ребристо-сітчастий).
- •41. Ребристо-сітчасті куполи: форма поверхні міжреберних полів, конструкції (ребер, кілець, стержнів), вузли, область застосування і приклади будівель.
- •42. Панельні куполи: конструктивна ідея і відмінності від сітчастих куполів, матеріал і форма панелей, прольоти і стріла підйому, область застосування і приклади будівель.
- •43. Сітчасті пологі оболонки і оболонки від’ємної гаусової кривини: матеріал і форми, прольоти і стріла підйому, конструкції стержнів і вузлів, область застосування і приклади будівель.
- •44. Висячі оболонки: конструктивні схеми і прольоти, сприйняття розпору, стабілізація вант, влаштування монолітної оболонки, конструкції, вузли, область застосування і приклади будівель.
- •45. Висячі оболонки влаштування збірної оболонки і типи плит, конструкції, вузли, область застосування і приклади будівель.
- •4 6. Двохпоясні вантові покриття: конструктивні схеми і прольоти, сприйняття розпору, стабілізація вант, конструкції, вузли, влаштування покрівлі, область застосування і приклади будівель.
- •4 8. Струнні покриття: конструктивні схеми і прольоти, сприйняття розпору, конструкції, вузли, особливості влаштування покрівлі, область застосування.
- •49. Покриття з висячими балками та фермами (жорсткими вантами): конструктивні схеми і прольоти, сприйняття розпору, конструкції, вузли, область застосування і приклади будівель.
- •50. Вантові ферми: форми, прольоти, висоти перерізів, вузли.
- •51. Мембранні покриття: конструктивні схеми і прольоти, сприйняття розпору, методи стабілізації мембран, конструкції, вузли, область застосування і приклади будівель.
42. Панельні куполи: конструктивна ідея і відмінності від сітчастих куполів, матеріал і форма панелей, прольоти і стріла підйому, область застосування і приклади будівель.
П
ерехід
від ребристого купола до сітчастого з
включенням в роботу сітки елементів
покрівельного огородження несе в собі
ідею «розмазування» матеріалу по
поверхні покриття, ідею деконцентрації
матеріалу. Купол збирається з гнутих
або гнутоштампованних елементів
(панелей), виконаних із сталевих або
алюмінієвих листів товщиною від 2 до 4
мм. По контуру панелей робиться
відбортовка, за допомогою якої панелі
можуть з'єднуватися на монтажі болтами.
За рахунок перегину аркушів панель
набуває згинальну жорсткість, необхідну
для забезпечення загальної стійкості
купола. Одночасно ребра панелі обмежують
розміри плоских тонкостінних сегментів,
забезпечуючи їх місцеву стійкість при
стисненні. Ребра з'єднаних панелей
на поверхні купола утворюють малюнок,
аналогічний малюнку сітчастого купола,
тому пошук геометричної форми панелі
вирішується аналогічними методами.
Недостатки: большой строительный объем
зданий и чрезмерно большая масса
строительных конструкций.
43. Сітчасті пологі оболонки і оболонки від’ємної гаусової кривини: матеріал і форми, прольоти і стріла підйому, конструкції стержнів і вузлів, область застосування і приклади будівель.
Поверхность
гиперболического параболоида (гипара)
относится к поверхностям отрицательной
гауссовой кривизны. Произведение
его кривизн 1/(R,
xR2)
- величина отрицательная. Гипар является
неразвертыва- юідейся поверхностью.
Главные кривые гипара - параболы,
которые пересекаются в точке 0 - центре
поверхности
Поверхность гипара может быть образована двумя 2; приемами: 1) перемещением образующей параболы по о направляющей параболе, при этом параболы должны быть разных направлений (выпуклая и вогнутая), образующая при скольжении всегда своей вершиной должна ка- н саться направляющей; 2) перемещением к образующей аЬ параллельно самой себе по двум скрещи- і вающимся прямым. Таким образом, гипар з имеет две системы прямолинейных образующих и явля- I ется линейчатой поверхностью. В практике для построения гипара применяют способ образования. Смещаются по вертикали один или два угла исходного четырехугольника, лежащего в плоскости. При этом четырехугольник искривляется. Выявляется пространственная форма четырехугольника, поэтому его называют скрученным прямоугольником.
Гипар можно рассматривать как поверхность параллельного переноса и как линейчатую поверхность. Соответственно он имеет образующие и направляющие двух родов - криволинейные (параболы) и прямолинейные. В каждой точке пересекаются две параболы и две прямые, принадлежащие поверхности. Из рис 23.111 видно, что параболические образующие проходят по диагоналям ячеек сетки, образованной двумя системами прямолинейных образующих.
В сечениях гипара плоскостями, параллельными координационным плоскостям xoz и yoz, лежат параболы, в сечениях плоскостями, параллельными плоскости хоу, - гиперболы. Отсюда название - гиперболический параболоид (сокращенно - гипар).
В зависимости от способов сечения поверхности гипара можно получить фрагменты оболочки с различными очертаниями контуров: криволинейными, прямолинейными, смешанными.
Фрагмент гипара является основой многочисленных геометрических схем, отличающихся как композиционными решениями, так и принципами статической работы. Такие фрагменты образуют составные оболочки; при этом, в основном, применяются сочетания гипаров, ограниченных прямолинейными образующими.
По контуру оболочки опираются чаще всего на колонны, возможно опираяие на фермы. По линиям сопряжения (коньковым линиям) располагаются коньковые элементы относительно небольшой жесткости. Эти элементы упругие, податливые; фермы или рамы по контуру Я жесткие в своей плоскости. Основные опоры размещаются в углах оболочки, т.е. имеют опирание у коньков, а углы могут иметь консольное решение. В соответствии с этим располагают затяжки, которые могут иметь ортогональные или диагональные направления.
Стрелу подъема пологих гипаров назначают от 1/10 до 1 /5, а подъемистых оболочек в составных гипарах - от 1/5 до 1/2 пролета оболочки.