Пієлонефрит

запальне захворювання нирки або нирок неспецифічного інфекційного походження з локалізацією процесу в інтерстиції, обов’язковим ураженням чашковомискової системи та подальшим поширенням процесу на судини і клубочки.

Гострий пієлонефрит:

1. серозний;

2. гнійний: апостематозний; карбункул; абсцес;

3. некротичний папіліт;

4. пієлонефрит вагітних

Ускладнення – бактеріємічний шок;

паранефрит;

піддіафрагмальний абсцес;

некроз нирки з ГНН

Хронічний ПН – коли нема одужання після ГПН протягом 3 місяців вторинно-хронічний. Є ще і первинно-хронічний.

Гострий ПН викликається мікроорганізмами. Інфекція поширюється висхідним і низхідним шляхом. Сприяє процесу затруднений відтік сечі.

Хронічний пієлонефрит.

За локалізацією: одно- і двобічний

За походженням: первинний і вторинний.

За шляхом проникнення: гемато- і урогенний.

Клінічна форма латентна

рецидивуюча

гіпертензивна

анемічна

азотемічна

фаза: загострення, ремісія

ускладнення: ХНН, анемія

Критерії

Анамнез – дизурія, t˚, біль, болючість при пальпації нирок,

бактеріурія > 100 тис. мікробних тіл / мл

> 10 лейкоцитів в полі зору.

Порушення функції нирки – концентрації, порушення екскреції аміаку і Н, проба Реберга; Зимницького, радіоізотопне дослідження.

Морфологічні зміни – Rtg і УЗД.

Другорядні – блідість і набряки обличчя

анорексія

гематурія

лейкоцитоз

анемія

АТ 

Лікування ГПН.

Стіл 7а, рідини до 2,5 л/добу.

1. Ліжковий режим до N t˚, ліквідація дизурії і болю;

2. їжа високо вітамінна, різноманітна без гострих приправ і алкоголю;

3. відновлення відтоку сечі. Інакше антибіотикотерапія дасть бактеріальний шок. Збільшити вживання рідини (слабомінеральні, воду Боржомі);

4. основне – антибіотики

раннє призначення;

достатнє – 2-3 тижні до стійкого зниження сечового синдрому

тривале

в оптимальних дозах, чутливість флори сечі.

Якщо ні то 2, один – широкого спектру, наприклад, бісептол по 160 мг 2 рази, або фторхінолони: офлоксацин по 200-400 мг 2 рази на добу, ципрофлоксацин 500-750 мг 2 рази на добу, 5-NОК (нітроксолін) – всі мікроби-збудники чутливі 0,6-0,8 г/24 – 2-3 тижні.

Амоксиклав або цефалоспорини (цефаклор 0,25-0,5 3 рази). При ентеробактеріях чи синьогнійній паличці – цефоперазон 1 грам 2 рази, цефсулодин 1 г х 4 р. або спеціальні антисиньогнійні, пеніциліни (мезлоциллін, тікарцилін) по 3 г 3 рази на добу. Можливе поєднання аміноглікозидів з амінопеніцилінами гентаміцин, амікацин з ампіциліном, амоксициліном.

Повторні курси – для запобігання переходу в ХПН.

Чергувати АБ з – нітрофуранами,

• препарати налідиксової кислоти,

• 5- NОК.

10 днів 1 раз на місяць 6-12 міс. при ГПН і 6-24 місяців при ХПН.

При розвитку ацидозу – 3-5% сода 50-60 мл в/в. При болях – теплові процедури, компреси, діатермія, спазмолітики.

Для профілактики.

Між курсами –фітотерапія (відвар і настоянка звіробою, ромашки, польового хвоща, ведмежих вушок, шипшини).

При гіпертензивному синдромі – антигіпертензивні препарати – загальнозміцнювальна терапія.

Лікування ХПН

Проводиться роками.

1. Починають з нітрофуранів – фурадонін, налідиксової кислоти – невіграмон, нітроксоліну – 5- NОК, сульфаніламідів – бісептол, чергуючи їх. Одночасно вживають екстракт з клюкви.

2. При неефективності або загостренні – антибіотики – ампіцилін, норфлоксацин, гентаміцин, азлоцилін (10 днів в місяць), перед цим визначивши культуру сечі і чутливість до а/б.

При розвитку НН ефективність антибіотиків знижується і проводиться з урахуванням кліренса креатиніну.

Фітотерапія: листя берези, трава спорища, лабазинка, пастушої сушки.