Розглянемо особливості кожного із словесних методів.

В ході розповіді учні знайомляться з певними предметами, явищами або процесами по їх словесному опису. Цей метод придатніший для молодшого шкільного віку. Ефективність застосування розповіді залежить головним чином від того, наскільки слова, використовувані вчителем, зрозумілі для учнів.

У трудовому навчанні набагато частіше використовують різновид розповіді — пояснення, коли міркування і докази супроводжуються учбовою демонстрацією. Пояснювати доводиться конструкцію машин, інструментів, пристосувань або правила побудови технологічного процесу. Цей метод використовується під час ввідного і поточного інструктажів, при розкритті питань підготовки роботи, прийомів її виконання і т.п.

У роботі з школярами старших класів нерідко використовують лекційний метод. Від розповіді лекція відрізняється тим, що вона не тільки впливає на уяву і відчуття і стимулює конкретно-образне мислення, але і активізує здатність відбору і систематизації висловлюваного матеріалу. Структура лекції строгіша, ніж структура розповіді, а її хід більшою мірою підпорядкований вимогам логіки.

Бесіда не тільки вимагає від учнів проходження за думкою вчителя, але і провокує самостійні міркування, розвиває увагу і мову.

Проте слід мати на увазі, що витрати часу при бесіді більше і вона вимагає від вчителя особливої підготовки. Питання, що завиваються під час бесіди, повинні відрізнятися простій, коротким, ясним, логічно чітким і доступним формулюванням. Не слід видавати розпливчаті питання, на які можна дати декілька відповідей. Складні питання варто розчленувати на декілька простіших. Кожне питання, що ставиться, повинне бути логічно пов'язаний з попереднім і зі всією темою в цілому.

Позначимо найбільш вживані типи питань:

• питання, оживляючі в пам'яті учнів набуті знання і практичний досвід («Розкажіть, в якій послідовності ви обробляли таку-то деталь?»; «З якого матеріалу виготовлена ріжуча частина інструменту, яким обробляється деталь?» і т.д.);

• питання для формування понять, встановлення зв'язків між фактами, явищами і процесами («Назвіть види і причини браку при нарізуванні зовнішнього метричного різьблення плашкою»; «У чому схожість і в чому відмінність вашого різця і різця, вживаного новатором?»);

• питання, направлені на практичне застосування знань «Яка швидкість різання є найефективнішою для даного випадку?» і т.п.);

• особливо ефективна бесіда з проблемною постановкою питань — вона сприяє активізації мислення, розвиває самостійність і ініціативу школярів.

4. Самостійна робота учнів з технічною і учбовою літературою є методом навчання, заснованим на слові, і є одним з найважливіших засобів як пізнання, так і закріплення знань. При навчанні робота з книгою є ефективним засобом контролю і оцінки результатів самоосвіти.

Самостійна робота з книгою дозволяє навчити школярів цілеспрямовано підбирати літературу, опановувати технікою правильного читання. Рекомендується ознайомити учнів з методами роботи в бібліотечних каталогах, навчити користуватися різного роду допоміжними матеріалами (довідниками, енциклопедіями).

Письмовий інструктаж є різновидом роботи з технічною документацією і застосовується на початку навчання, коли учні ще не мають досить знань, умінь і навиків в новій для себе області.

На заняттях можуть бути використані запис радіо- і телепередач по історії науки і техніки, розповіді про досягнення сучасних технологій, виступи учених і виробничником.

Таким чином, для проведення уроку викладач може вибрати словесні методи, застосування яких найприйнятніше для конкретного випадку.

Розглянемо різні методи навчання і найхарактерніші особливості застосування їх. Розповідь, пояснення, бесіда ці методи характерні тим, що тут використовується усне слово. Говорячи про застосування розповіді, пояснення і бесіди в трудовому навчанні, та на увазі, що на виклад матеріалу треба відводити не більше, як 20 -25 хвилин навчального часу.

Відповідь на заняттях у майстернях застосовується порівняно рідко. Її можна застосовувати, коли учням повідомляють про основні завдання навчання, правила внутрішнього розпорядку, досягнення в певних галузях народного господарства та ін.

Відповідно частіше застосовують пояснення, яке звичайно супроводжується обґрунтуванням. Пояснювати доводиться будову інструментів і машин, конструювання виробів і складання технології їх виготовлення. До розповіді і пояснення ставлять вимоги, які треба виконувати, щоб досягти дидактичної мети.

Достовірність змісту. Факти, які наводять учням, повинні як найкраще відповідати змісту навчальної програми і бути науково обґрунтованими. Не слід захоплюватись великою кількістю фактів, бо за ними інколи зникає суть виучуваного явища або процесу.

Виклад матеріалу в логічно виправданій послідовності. Поняття «просте» і «складне» в науці і навчанні не збігаються. Практикою роботи доведено, що в зв'язку з цим при поясненні технічних об'єктів або процесів доцільно вдаватися її» .ІмаІІІтико-синтетичного викладання матеріалу, а саме: спочатку ознайомити учнів з об'єктом у цілому, потім розчленувати (практично або в уяві) об'єкт на дві частини, вивчити їх і знову повернутися до об'єкта в цілому, (чиї минувши його глибше і докладніше.

Чіткість і доказовість. Зміст трудового навчання, як правило, дає змогу обґрунтовувати теоретичні положення, з якими ознайомлюються учні, під час виконання трудових прийомів, якими вони оволодівають. Якщо учні розуміють потребу дотримання певних правил безпеки, прийомів роботи та ін., то вони їх виконуватимуть свідомо.

Емоційність викладу. Якщо вчитель залишається байдужим при викладанні навчального матеріалу, то таке ставлення передається учням. І навпаки, коли вчитель викладає матеріал емоційно, а цьому сприяє правильний добір фактів, то учні краще сприймають нові відомості і добре запам'ятовують їх.

Культура мови вчителя, доступність її розумінню учнів. На заняттях у майстернях широко застосовують такий метод навчання, як бесіда. Бесіду можна використовувати при викладі нового матеріалу, коли вчитель спирається знання учнів; при закріпленні і перевірці вивченого, при узагальненні вивченого матеріалу (узагальнююча бесіда).

ДО бесіди вчитель готується, тобто підбирає питання, які були б зрозумілі учням, відбивали суть справи, і розміщує їх у доцільній послідовності. Питання повинні бути чіткими, лаконічними, не містити в собі підкази; на них учні повинні давати розгорнуту відповідь. Можна навести деякі теми бесід на практичних заняттях у майстернях. При викладі нового матеріалу: «Електрика в житті людини», «Листовий метал і дріт», «Електричне освітлення» та ін.; при закріпленні і перевірці вивченого матеріалу: «Свердління металів», «Елементи машинознавства», «Свердління і нарізання різьби», «Вступне заняття»; при узагальненні вивченого навчального матеріалу: «Знаряддя праці і розвиток їх», «Обробка матеріалів на токарному верстаті» та ін.

Лабораторні роботи. Лабораторні роботи застосовують на заняттях у майстернях для ознайомлення учнів з властивостями оброблюваних матеріалів і будовою інструментів, які при цьому використовуються. На лабораторних роботах перед учнями ставлять завдання провести посильні дослідження, випробовуючи і порівнюючи властивості матеріалів, конструкції інструментів. Лабораторні роботи можуть бути різної складності залежно від віку учнів і наявної матеріальної бази. Бажано, щоб учні користувалися сучасними приладами і пристроями. Наприклад, посильним для учнів є випробування деревини на вологість і металу на твердість. Дуже цінним при виконанні таких робіт є те, що учні використовують свої знання з основ наук. Інтерес учнів до лабораторних робіт зростає, коли вони пов'язуються з продуктивною працею. Так, доцільно не просто визначити твердість певного шматка металу, а підібрати відповідної твердості заготовку для майбутньої деталі. У такому разі лабораторна робота стає одним з етапів виконання трудового завдання. Починаючи роботу на токарному металорізальному верстаті, учні можуть перевірити геометрію різця за допомогою кутоміра, щоб установити, чи відповідають кути загострення нормативам.

Для лабораторних робіт доцільно застосовувати ланкову форму організації роботи. Кількість учнів у ланці визначається відповідним устаткуванням і можливостями встановлення дидактичного зв'язку між лабораторними і практичними роботами учнів.

Залежно від складності лабораторні роботи можна проводити за усними вказівками вчителя або з використанням письмових інструкцій, в яких розкрито будову приладів, мету і послідовність виконання роботи.

Методика проведення лабораторних робіт. Навчальна програма з технічної праці передбачає декілька лабораторних робіт. Кожна з них має свій зміст, яким визначається характер і послідовність дій учнів. Разом з тим лабораторні роботи мають з точки зору методики багато спільного: завдання, передбачені лабораторними роботами, пов'язані з певними дослідженнями, які збагачують учнів новими знаннями, поширюють їх технічний кругозір. Виконання лабораторних робіт дуже часто супроводжується ескізуванням, виконанням певних розрахунків; висновки, до яких прийшли учні, відбиваються в звіті; при виконанні лабораторних робіт учні спираються на свої знання з основ наук.

Ті самі лабораторні роботи можна виконувати по-різному залежно від устаткування, яке мас навчальна майстерня. Оскільки устаткування для лабораторних робіт дуже часто виготовляють самі учні, тут є простір для творчості вчителів праці і їхніх вихованців.