Розділ 2. Основи наукової організації праці

2.1 Аналіз принципів Гастєва.

Основна заслуга Гастєва полягає в розробці теоретичнихта експериментальних ідей нової науки - соціальної інженерії, що з'єднувала в собі методи природних наук, соціології, психології та педагогіки. Під його керівництвом на десятках підприємств впроваджувались інноваційні методи організації праці та виробництва, за методиками підготовлено понад 500 тис. кваліфікованих робітників, тисячі консультантів з управління та НОТ. Свої основні ідеї та погляди Гаст виклав в самому концентрованому вигляді в знаменитих 16 пунктах правил і настанов про те, як треба правильно і культурно працювати.

20-е роки являють собою, мабуть, найбільш яскраву сторінку в історії вітчизняної науки управління. Цей період вражає уяву сучасників не тільки грандіозністю задумів, кількістю нових ідей, проектів і теорій, запеклістю ідеологічних дискусій, але і грандіозністю особистостей, яких дав Батьківщині "срібний вік".

Безсумнівно, лідером вітчизняної науки керування і НОП в 20-і роки був А.К. Гаст. Кілька слів про його біографії.

Олексій Капітонович Гаст (1882-1941), економіст, соціолог, був активним діячем революційного і робітничого руху в Росії, неодноразово піддавався арештам і посиланнях. У 1905 р. керував бойовий дружиною робітників у Костромі, виступав на мітингах з викриттям есерів і меншовиків, брав участь у роботі III і IV з'їздів РСДРП. За плечима у Гастєва не тільки революційний, але величезний виробничий досвід: слюсар на заводах Росії та Франції (де закінчив Вищу школу соціальних наук), а після Жовтня - один з керівників на підприємствах Москви, Харкова і Горького, нарешті, секретар ЦК Всеросійського союзу металістів. Відомий він і як поет, його літературна творчість високо цінували В.В. Маяковський і А.В. Луначарський. Гаст був одним з теоретиків і лідерів пролеткультівського руху.

Під його керівництвом на десятках підприємств впроваджувались інноваційні методи організації праці та виробництва, за методиками ЦІТа підготовлено понад 500 тис. кваліфікованих робітників, тисячі консультантів з управління та НОТ. Значний його внесок у розробку ідей кібернетики та загальної теорії систем. Розробки Гастєва отримали світове визнання, вони вивчаються у США, Англії, Франції та інших країнах.

Гаст був переконаний, що важче і довше освоюється саме просте і елементарне, ніж саме складне і незрозуміле. Тому він пропонував починати з виконавської діяльності і переходити до розпорядницьких, починати з організації праці і переходити до осмислення її змісту.

2.2 Аналіз принципів Керженцева

Трактування П. М. Керженцева самобутня, вона, повторюємо, істотно відрізняється як від концепції А. К. Гастєва, так і від концепції О. А. Ерманского. Навчання останнього автор різко критикував, відзначаючи, що воно недооцінює своєрідності епохи переходу від капіталізму до соціалізму, що не мобілізує трудящих на максимальне зростання продуктивності праці та її інтенсифікацію. На думку П. М. Керженцева, необхідно говорити не тільки про зростання продуктивності праці, що, зрозуміло, надзвичайно важливо, але і про збільшення інтенсивності праці. Він підкреслював, що по-перше, інтенсивність праці - важливий засіб, важіль підвищення продуктивності праці, по-друге, слід мати на увазі й ту обставину, що інтенсифікація праці (тобто збільшення в одиницю часу витрати людської енергії) зовсім не обов'язково пов'язана з погіршенням фізичного стану робочого.

Про найбільший інтерес представляють творчі дискусії П. М. Керженцева з представниками цітовской школи на чолі з А. К. Гастєва. Розбіжності між концепціями були з таких питань, як загальний підхід до НОТ та управління виробництвом, шляхи і механізм розвитку НОТ, оцінка буржуазних організаційних навчань та інше.

Вже з наведеного визначення ясно, що підхід до аналізу управління П. М. Керженцева значно відмінний від підходу А. К. Гастєва. Якщо А. Гаст націлений на виявлення рис, властивих як управління людьми, так і управління речами, то П. Керженцев обмежує свої шукання одним видом управління - управлінням людьми, людськими колективами, незалежно від сфери їх діяльності. У своїх теоретичних побудовах він відштовхується від сформульованого їм методологічного положення, що застосування наукових принципів можливо не тільки по відношенню до господарського праці людини або до виробництва, але і до всякої організаційній роботі взагалі.

Як бачимо, підхід П. Керженцева до управління, навіть незважаючи на обмеження, залишається досить широким. Вважаючи, що в будь-якій роботі, пов'язаній з управлінням людьми, є якісь загальні риси, автор, по суті передбачив основну ідею праксеології, правда, стосовно лише до організаційної діяльності. Завдяки такому підходу він отримав можливість зробити надзвичайно важливий висновок про корисність перенесення організаційного досвіду з одних областей в інші (з урахуванням їх. Особливостей, звичайно), наприклад, досвід військовий в якійсь мірі використовувати в промисловості або організаційні методи індустрії використовувати у справі культурної роботи і т. д. Автор сформулював і ряд ознак Загальноорганізаційні порядку: встановлення мети і завдань організації, вибір типу організації; вироблення плану і методів роботи, використання людських і матеріальних ресурсів, постановка обліку і контролю та деякі інші. З цілої низки цих ознак П. М. Керженцев виклав власні уявлення. Особливо цікавий його аналіз переваг та недоліків лінійної і функціональної структур управління, рекомендації з використання «штобной» організації та інше.