
- •1,13. Етапи ха дослідження об’єктів довкілля.
- •3. Метрологічні характеристики аналітичних методів
- •4. Якісний хімічний аналіз.
- •5, 14. Розчини. Способи вираження концентрації розчинів.
- •6. Іонний добуток води. Концентрація іонів Гідрогену у водних розчинах електролітів.
- •7. Іонна рівновага у розчинах солей, що гідролізуються.
- •8. Гетерогенна рівновага у хімічному аналізі. Добуток розчинності.
- •9. Гравіметричний аналіз.
- •10, 15. Титриметричний метод.
- •11.Особливості антропогенного забрудннення
- •12. Санітарно-гігієнічні показники забруднення атмосфери.
11.Особливості антропогенного забрудннення
Забруднення - це несприятливі зміни довкілля, які цілком або частково є результатом діяльності людини, прямо або опосередковано змінюють розподіл сонячної енергії, рівні радіації, фізико-хімічні характеристики середовища та умови існування живих організмів.
Речовини, що забруднюють атмосферу, за своїм впливом на людину поділяються на фізичні та хімічні.
Фізичні:
- радіоактивні елементи, що є джерелом іонізуючої радіації,
- теплове забруднення;
- шуми та низькочастотні вібрації (інфразвукові коливання).
Хімічні:
- газоподібні похідні вуглецю та рідкого вуглеводню;
- миючі засоби;
- пластмаси;
- пестициди та інші синтетичні речовини;
- похідні сірки;
- похідні азоту;
- важкі метали;
- сполуки фтору;
- тверді домішки;
органічні речовини.
Домішки антропогенного походження створюються при згорянні палива в двигунах внутрішнього згоряння, на теплових електростанціях, в опалювальних системах, при спалюванні промислових та побутових відходів, ядерних вибухах тошо.
Загальна маса світових промислових та побутових викидів - 600 млрд. т на рік.
Домішки за агрегатним станом бувають газоподібні, тверді та рідкі.
Газоподібні - (оксид вуглецю, діоксид та інші похідні сірки, вуглеводні, оксиди азоту, органічні сполуки тощо) - близько 90 %.
Тверді - (пил, важкі метали, мінеральні та органічні сполуки, радіоактивні речовини) - близько 10%.
Рідкі - (сірчана та інші кислоти) - вкрай мала величина.
Різке підвищення концентрації шкідливих домішок, що продовжується декілька днів, збільшує смертність серед людей похилого віку від респіраторних та серцево-судинних захворювань. Карбону (II) оксид
СО - чадний газ належить до найпоширеніших і найбільш значних (за масою) домішок атмосфери. У природних умовах вміст СО дуже малий: від сотих частин до мільйонних. Основна маса цього газу створюється при спалюванні викопного палива. У двигунах внутрішнього згоряння під час прогрівання та роботі на збагаченій суміші до 10% вихлопних газів - СО.
Загальна маса СО, що викидається в атмосферу щорічно, оцінюється приблизно в 380 млн. т (1988 р.). При цьому бензин дає - 270 млн. т, вугілля -15 млн. т, дрова - 15 млн. т, промислові відходи - 35 млн. т, лісові пожежі -15 млн. т.
Вміст СО у великих містах коливається від 0, 000 001 до 0, 000250 частки при середньому значенні 0, 000 020.
Сполуки нітрогену
У природних умовах сполуки азоту потрапляють в атмосферу при виверженні вулканів, під час гроз, а також продукуються мікроорганізмами. До них додаються ще й продукти техногенного походження N0 (оксид азоту) та іч'СЬ (діоксид азоту), що створюються в процесах горіння при високих температурах, особливо в двигунах внутрішнього згоряння на бензині та дизпаливі.
Діоксид азоту — це стійкий газ жовтого кольору. Він надає повітрю в місті брунатний (коричневий) відтінок.
Сполуки карбои
Основними природними джерелами вуглеводню є рослини (1 млрд. т за рік), а антропогенними - транспорт (двигуни внутрішнього згоряння, наливні баки та системи): 60%-ДВЗ; 15 % — промислові викиди.