
- •1,13. Етапи ха дослідження об’єктів довкілля.
- •3. Метрологічні характеристики аналітичних методів
- •4. Якісний хімічний аналіз.
- •5, 14. Розчини. Способи вираження концентрації розчинів.
- •6. Іонний добуток води. Концентрація іонів Гідрогену у водних розчинах електролітів.
- •7. Іонна рівновага у розчинах солей, що гідролізуються.
- •8. Гетерогенна рівновага у хімічному аналізі. Добуток розчинності.
- •9. Гравіметричний аналіз.
- •10, 15. Титриметричний метод.
- •11.Особливості антропогенного забрудннення
- •12. Санітарно-гігієнічні показники забруднення атмосфери.
6. Іонний добуток води. Концентрація іонів Гідрогену у водних розчинах електролітів.
Реакції, які використовуються в аналітичній хімії, відбуваються найчастіше у водних розчинах. У таких розчинах має місце рівновага:
НА + Н2О Н3О+ + А-
Вода також частково дисоціює на іони Н+ і ОН- . при дисоціації утворюється однакова кількість йонів Н+ і ОН- . Отже, [Н+] = [ОН-] = 1*10-7 моль/дм3
Можна розрахувати значення константи дисоціації води:
= 1*10-7 * 1*10-7 = 2* 10-16 55.6
Отже, йоний добуток є величиною постійною при сталій температурі. Цю константу називають йоним добутком води, суть якого полягає в тому, що як би не змінювалася концентрація іонів Н+ і ОН- , їх добуток у будь-якому розчині зберігається постійним і дорівнює 10-14 (при 25 С).
Концентрація водневих йонів переважно знаходять для характеристики середовища. При концентрації [Н+ ]= [ОН- ] = 10-7 - середовище нейтральне, при [H+] > 10-7 – кисле, а при [H+]< 10-7 – лужне.
Йоний добуток води також можна виразити в логарифмічному вигляді: рН + рОН = рКН2О = 14.
Електролітична дисоціація – це самовільний розпад молекул електролітів на електрично-заряджені частинки – йони.
Теорія електролітичної дисоціації включає такі положення:
1. У водних розчинах молекули електролітів розкладаються на іони: позитивно заряджені – катіони, негативно заряджені – аніони.
2. Сумарний заряд катіонів завжди дорівнює заряду аніонів.
3. Процеси дисоціації супроводжуються зворотнім процесом – асоціації. Тому процеси дисоціації є зворотніми процесами і характеризуються константою рівноваги.
7. Іонна рівновага у розчинах солей, що гідролізуються.
Гідроліз – це хімічна взаємодія продуктів дисоціації солей з молекулами води в результаті якої утворюється або слабка кислота, або слабка основа, або і 1 і 2 речовина.
Хіміко-аналітичною ознакою процесу гідролізу є зміна хім.. рівноваги реакції дисоціації води.
НОН = Н+ + ОН-
В результаті чого змінюється рН водного середовища.
Солі, що гідролізуються поділяються на:
а) солі сильних кислот і слабких основ
NH4Cl = NH4+ + Cl-
HOH + NH4+ = NH4OH + H+; рН < 7
Солі цього типу гідролізують за катіоном (катіонний механізм гідролізу) результатом цього процесу є зростання концентрації іонів Н+ і створюється кисле середовище.
Константа рівноваги, яка в даному випадку виражається через константу гідролізу. Чим менше значення константи гідролізу тим слабкіше дана сіль піддається гідролізу.
Ступінь гідролізу – це відношення кількості солі, яка вступила в реакцію гідролізу, до аналітичної кількості солі у розчині.
рН = 7 + ? lg Косн. – ? lg Ссолі
б) солі сильних основ і слабких кислот
CH3COONa = CH3COO- + Na+
HOH + CH3COO- = CH3COOH + OH- ;
Гідроліз за аніоном, рН >7 (лужне середовище).
Ступінь гідролізу: рН=7 – ? lg Ккис. + ? lg Ссолі
в) солі слабких кислот і слабких основ
СН3СООNH4 = CH3COO- + NH4
NH4+ + HOH = NH4OH + H+
CH3COO- + HOH = CH3COOH + OH-
рН водних розчинів солей цього типу буде визначатися в результаті порівняння «сили» кислоти і «сили» основи.