14. Характеристика французької літератури після 1848р

Рубежем в історії французької літератури XIX ст. вважається 1848 p., коли в країні відбулася Лютнева революція, і наступні бурхливі соціально-політичні події - проголошення Другої республіки, яка виявилася недовговічною, державний переворот 1851 р. й встановлення Другої імперії. Все це не могло не позначитися на французькій літературі, на появі в ній нових процесів і тенденцій.

Найістотнішими серед змін були: перехід провідної ролі в літературному процесі до реалізму, який водночас набуває іншого характеру й структури; поява й поширення нових напрямів і течій - натуралізму й імпресіонізму, символізму й неоромантизму, які у французькій літературі останніх десятиліть XIX ст. виходять на передній план. Романтизм не зникає. Перехід до нового етапу реалізму у французькій літературі збігся зі зміною поколінь письменників-реалістів: у 1842 р. помирає Стен-даль, у 1850-му - Бальзак, після 1848 р. поступово завмирає художня творчість Меріме. Безперечно, центральною постаттю у французькій реалістичній літературі 50-70-х років XIX ст. був Гюстав Флобер. Наприкінці 60-х - на початку 70-х років у французькій літературі формується натуралізм, який згодом набуває значного поширення в інших європейських літературах і літературі США. Натуралізм за своїм походженням, і за типом художньої творчості, щонайтісніше пов'язаний з реалізмом. Тенденції, що лягли в основу натуралізму, проявляються вже у Стендаля й Бальзака, не кажучи про Флобера та його «об'єктивний метод». До речі, Золя вбачав у цих письменниках прямих попередників натуралізму і з їхньої творчості виводив свій метод. При уважному розгляді виявляється, що натуралізм в основному продовжував і розвивав, іноді доводячи до крайнощів, засадничі принципи реалізму.

Французький реалізм XIX ст. пройшов у своєму розвитку 2 етапи:

I етап — кінець 20 — 40-ві роки — становлення і утвердження реалізму як провідного напрямку в літературі. Цей етап представлений творчістю П. Періме, Ф. Стендаля, О. де Бальзака.

II етап — 50 — 70-ті рр. Цей етап пов'язаний із творчістю Г. Флобера — послідовника реалізму бальзаківсько-стендалівського типу і попередника «натуралістичного реалізму» Е. Золя.

15. «Теорія мистецтва для мистецтва» та творчість групи Парнас

У ХІХ столітті в літературі з'явилася так звана теорія "чистого мистецтва". Представники цієї "теорії" закликали писати в творах лише про природу та кохання, говорили, що мистецтво повинно бути "чистим", тобто не зв'язаним із політикою. "Мистецтво для мистецтва" - таким-от був їхній лозунг. Поети, котрі підтримували цю "теорію", у своїх творах не показували тяжкого становища народних мас, коли трудящі, знедолені, нещасні, не мали шматка хліба, коли селянські діти не мали змоги вчитися, не могли знати радощів життя, ці поети писали про красу

природи, про кохання, твердили, що мистецтво повинно стояти осторонь від політики.Вони ніби закривали людям очі на дійсність. Заснуввав готьє

А. П. Грабовський засуджував. Ця "теорія" носила реакційний характер, бо проповідники її відвертали народ від головного - від боротьби за поліпшення свого становища. Представники теорії "чистого мистецтва", хотіли вони цього чи ні, служили панівним класам.

«В Україні представники «мистецтва для мистецтва» групувалися навколо видавництва «Молода муза» (1906—09) й «Українська хата» (1909—14). Тенденціями "М. для м." був пройнятий ряд віршів В. Пачовського, М. Вороного та ін. Реакційну суть"М. для м." викрив В. І. Ленін у праці "Партійна організація і партійна література" (1905); ідеї "М. для м." піддали критиці Г. Плеханов, В. Боровсь кий, М. Горький та ін. Проти теорії і практики "М. для м." активно виступали І. Франко, Леся Українка, М. Коцюбинський, П. Грабовський. Глибоку критику "М. для м." дано в працях рад. вчених.

Філос. основою теорії "М. для м." було вчення І. Канта про незаінтересовану естетичну насолоду, про чисту форму мист., а також Ф. В. Й. Шеллінга — про "абсолютно вільну творчість". Ідеї "М. для м." найповніше виявилися в поезії і творчих маніфестах франц. поетів Т. Готьє, П. Верлена та ін.

Творчість групи парнас

Засновник «чистого мистецтва», Теофиль Готьє, затверджував: «Прекрасним є тільки те, що нікому й нічому не служить; все корисне – потворне». Його збірник «Емалі й камеї» (1852) підтверджує це гасло. Важко сказати, про що він; можна тільки затверджувати – про щось прекрасному. Готьє працював над збірником біля двадцяти років, обточуючи кожний окремий добуток до стану вишуканого ювелірного виробу

«Парнас» (Рагпазе) - така назва закріпилася за групою французьких поетів після виходу збірки «Сучасний Парнас» (1866); Створити світ безпристрасної поезії, прекрасних форм і вишуканої поетичної мови - таким було прагнення жителів «сучасного» «Парнасу». Ідея «мистецтва для мистецтва» зіграла вирішальну роль і в становленні «парнасців». Збірник «Античних віршів» (1852) Ш. Леконта де Ліля став для груп програмним. У головне ядро «Парнасу» увійшли поети Т. Банвіль, А. Лемуан, А. Глатиньи, Л. Дверкс, К. Великим авторитетом користувався Банвіль. Органом парнасців в 1860 р. став журнал «Фантастичний огляд». Його випускав поет К. Мендес, керували ним Леконт де Ліль і Банвіль деякий час до редакційної роботі був залучений Бодлер. Програма журналу виявилася досить широкою для участі в ньому літераторів романтичного і реалістичного напрямів. Журнал проіснував рік. Головним для парнасців став культ форми і вишуканість мовних засобів. Всього в збірнику брало участь 37 поетів. «Душею» групи залишилися Мендес і Рікар. Видавництво «Сучасного Парнасу» мало успіх, викликало суперечки, а разом з тим критику, памфлети та пародії, а все ж таки ідейні протиріччя між членами групи, загострені подіями напередодні Паризької Комуни (1871), сприяли її розпаду. І 1876 році виходить останню збірку «Сучасного Парнасу», але по суті це була вже просто антологія сучасної французької поезії. Парнас подарували світу відточеність поетичних форм, вишуканість поетичних засобів, збагатив мову, відшліфував ритми і рими. На початку XX століття досягнення парнасців сприйме і розвине талановита плеяда українських поетів, що назвуть себе неокласиками.