2.5. Позасюжетні елементи у новелах: пейзаж, інтер'єр, портет

Велике місце у новелах М.Яцківа належить позасюжетним елементам, які зазвичай служать для кращого розуміння внутрішнього світу персонажа, розкриваючи посередництвом екстернального інтернальне. Усі пейзажі письменника психологізовані. Львівська дослідниця творчості М. Яцківа О.Мельник зазначає: «...переживання в «я» особистому «я» вічного підштовхує персонажів до осягнення пейзажів як пейзажів внутрішніх» [57, с.55].

Пейзаж у новелах М.Яцківа може бути як суголосний настрою персонажа, так і протилежний йому. Наприклад, у експозиційній частині новели «Серп» змальовано пейзаж яскраво-позитивного, навіть ідилічного характеру: «Розлогий лан під лісом у сонці леліє, женці — як білі квітки у золотому морі, серпи усміхами мигають та сиплють срібло у смутну співанку» [83, с.93]. Але поряд із цим Варка Яворівна «не вела перед, не співала у гурті. Нахилялась низенько, ніби не житній колос, а важкий жаль збирала з землі» [Там само]. Отже, у такому випадку пейзаж та внутрішня психологічна характеристика персонажа побудовані на контрасті. Степовий пейзаж у новелі виступає розширенням експозиції.

Зовсім за іншим принципом побудований пейзаж у новелі «Благословення». її відкриває страшна, емоційно напружена картина: «Кров'ю пливе осінній захід крізь шпитальне вікно на розп'ятого Христа» [83, с.96]. Немає просвіту і у зображенні стану людей у лікарні: «Серед тишини, на границі життя і смерті, стогнання, глухі зойки, в ухах шум: нужда-нужда-нужда і нудьга, як море» [Там само]. Крім того, пейзаж у цій новелі відіграє роль своєрідного настроєвого обрамлення, новела закінчується іще більш кривавим пейзажем: «Криваве сонце притьмило червону лямку в ногах Христа, обагрило всьо довкола і ген-ген далекий осінній світ» [83, с.97].

Подекуди пейзажі персоніфіковані, як-от у новелі «Лісовий дзвін»: «В листю весна цілується з місяцем крізь сон, придурює й чарує, як та дівчина, що нібито спить, а з-поза пальців дивиться на тебе. І повно таких палких очей у тіні, з кожного корчика, з кожного листа моргають чорні брови, вихилюються гарячі уста і дихають та шепотять, аж серце в'яне...» [83, с.164].

Деякі пейзажі мають схожість із казковими. Наприклад, у творі «Поема долин»: «Край яру стояли три понурі скелі, наче різьблені постаті, але такі, що про них не пишуть, ні словом не згадують» [83, с.90]. Порівняємо з пейзажним фрагментом української народної казки «Шовкова держава»: «За тим стояла скляна гора, а тою горою, самим верхом-гребенем іти. Страшно й глянути у прірву» [78, с.96]. Крім того, у новелі Яцківа використане магічне казкове число три: три скелі, три гори, три богатирі, три брата, три сестри тощо.

Поряд із пейзажами важлива роль у новелах письменника належить інтер'єру, зображення внутрішнього простору місця проживання персонажа. Дослідниця О.Мельник наголошує: «Цікаво, що в М.Яцкова майже відсутні інтер'єри, за винятком тих випадків, коли їх елементи становлять проекції психологічних портретів персонажів» [57, с.51]. Так, у новелі «Весняний захват» письменник передає настрій закоханого хлопця Мілька через свого роду пейзажний інтер'єр: «В покою упоювала свіжість молоденького, тихого життя. Квіти на вікні дрижать рівно з палким серцем» [83, с.58].

У новелі «Мальований стрілець» інтер'єр зображений більш деталізовано: «В цілій кімнатці найвище стояло ліжко, стіл був низький, як для дітей, замість крісел стільнички, обивані червоним сукном, замість шафи мала ніша з поличками» [83, с.143]. Автор нібито навмисне зменшує предмети інтер'єру у розмірах, робить їх низькими, приземкуватими для того, щоб звузити простір. Послідовно персонаж починає реагувати на це звуження: «Я пирснув з ліжка й остовпів — стеля була над моєю головою й опадала поволі!» [83, с.143]. Отже, маємо справу із впливом зміни інтер'єру на поведінку, настрій героя.

Новела «Дівчина з 18 віку» теж позначена яскравими інтер'єрними елементами, які розкривають характер і настроєву палітру персонажа: «Були тут великі вікна, як в оранжереї, на марморних конзолях рококові вазони, в куті клавіцимбал, на нім поскладані ноти, на стінах безліч образів, всі йшли рядом, серединою в плоских магоневих рамах» [83, с.236]. Такий інтер'єр також вказує нам на соціальний статус головної героїні.

Що ж стосується портретних характеристик, то більшість із них, особливо жіночих, вималювана автором у фольклорному дусі, з великою кількістю народнопоетичних порівнянь, як, наприклад, портрет Варки у новелі «Серп»: «Була це росла дівчина, струнка, як ялиця, коса руса, очі задумливі...» [83, с.93]. Більше того, портрет дівчини із серпом асоціюється для оповідача із образом у церкві: «свята діва тримає білу квітку в руці, а над головою світло ясніє» [Там само]. О.Мельник у критичній статті «Риторика тілесності у прозі Михайла Яцкова» зазначає: «У багатьох текстах М.Яцкова присутні елементи ідеального типу жіночої вроди, що утверджувався наприкінці XIX – на початку XX століття. Зовнішність виступає в М.Яцкова як частина особистості, що відбиває її внутрішнє життя... » [56, с.23].

Класичний портрет дівчини більш заможної, панни змальовано у «Дівчині з 18 віку»: «Жовтий пастирський капелюх, рясні довгі льоки, обтислий корсетик, хвиляста суконка і шовкові черевички. Ішла свобідно, ясно-голубі очі губилися в дрібнім меланхолійнім личку, як на портреті з давнього віку» [83, с.238]. Цей портрет динамічний, оскільки проектується і на праонуку тієї, яка на ньому зображена.

Підбиваючи підсумки сказаного, можна стверджувати про виняткову роль позасюжетних елементів у новелістиці М.Яцківа, зокрема, таких як пейзаж, портрет та інтер'єр, особливості яких були розглянуті вище.