2.3. Роль і місце художньої деталі у новелах митця.

Велике значення у творах М.Яцківа надається художній деталі. Ю.Ковалів зазначає: «Художня деталь в широкому значенні представлена психологічною та мовленнєвою деталізацією зображення, в якому стає вагомим усе...», – ця думка свідчить про гіпертрофованість художньої деталі у творах модерністів, намагання уникнути надмірної описовості, передати основну думку за допомогою постійного використання промовистого образу- символа: «На противагу реалістам, схильним до точного відтворення подробиць, модерністи надавали перевагу виразній художній деталі, що мала вигляд знаку, образу, символу» [47, с.271].

Так, наприклад, у новелі «Весняний захват» такою символічною художньою деталлю є голуба стяжка, яка спочатку постає символом мрії дівчини про майбутнє щастя з коханим, а у кінці новели перетворюється на символічний образ смерті безгрішного, чистого життя. Зважаючи на думки попередника М.Яцківа Е.А. По з цього приводу, можна стверджувати, що саме смерть невинної дівчини змушує нас найбільше співпереживати героям,найгостріше сприймати їхню драму, оскільки сприймається читачами не як щось закономірне, як-от смерть старої людини, а насильницьке, протиприродне. «Ангельський захват» любові, яким сповнена героїня у зав'язці перетворюється на «ангельський жаль» її коханого у розв'язці твору. Образ янгола ще раз підкреслює несправедливість передчасного відходу у інший світ молодої дівчини. Символічним є також вжитий автором рефрен «а пташки не щебечуть, ні!..», що насторожує читача, виразно контрастуючи із захопленим настроєм Марійки. Також це враження посилює авторський коментар: «В покою упоювала свіжість молоденького, тихого життя» [83, с.58]. Епітет «тихе життя» входить у протиріччя із молодістю, життєрадісністю сповненої сили молодої героїні, є авторським натяком на подальшу трагічну розв'язку подій. Сорочка молодого, вишита хрестиком, теж відіграє роль символічної деталі: хрест як оберіг, але і як супровідний образ смерті, закінчення життя. Зозуля постає символом чітко визначеного часу, фатальності розв'язки. Рефрен «Хто то? Хто то? Хе, хе, хе!» теж відіграє роль художньої деталі. Спочатку ці слова промовляє дівчина, що постає втіленням молодості і повноти життя, а у кінці твору їх повторює зозуля, що свідчить про закінчення земного існування.

У творі «Серп» увагу на себе звертає однойменна художня деталь. На думку М.Ільницького, цей символічний образ динамічний, зазнає змін у процесі розвитку подієвого тла новели: «Коли дівчина опиняється з паном на самоті, вона серпом убиває свого напасника. Серп із знаряддя праці перетворився на зброю. Обидві функції деталі – сюжетна і символічна – сходяться у вирішальному пункті твору. Письменникові тепер нема потреби доводити про своє ставлення до зображеної події: його розкриває художня деталь — серп» [32, с.143].

Дзвін як яскрава художня деталь постає у новелі «Лісовий дзвін». Наближення його звуків символізує героям про небезпеку. Саме дзвін як сигнал зводить Ксеню на хибну стежку, спричинює її несвідомі блукання у лісі.

У новелі «Біла квітка» такою промовистою деталлю виступає предмет, який був дорогий покійній дівчинці і що згодом для усіх мешканців будинку почав асоціюватися із нею, – біла квітка. Вона проходить наскрізним символом через усю оповідь: мати кладе білу квітку своїй покійній дочці у руки; у ніч перед смертю дитини їй сниться, що вона пересаджує білу квітку у рів і підливає її кров'ю. Біла квітка — це образ померлої дитини, певний евфемізм, який автор використовує з метою впливу на читацьку свідомість.

Герої іншої новели – люди не тільки хворі тілесно, але й із хворою психікою, яких продукують умови доби («У милосердної богині з кам'яним серцем»). На шпиталі, який став для них своєрідним прихистком від оточуючого світу, висить табличка «Charitas» (лат. – милосердя), що становить яскравий контраст із подіями, які тут відбуваються. Тому хворий Білозір іронічно говорить: «Милосердна богиня, хе, хе. Білі в неї груди, але серце кам'яне...» [83, с.135].

Тож художня деталь у малих прозових творах М.Яцкова відіграє неабияку роль. Вона покликана сприяти ущільненню й більшому лаконізму оповіді, розкривати ідею новели, увиразнювати її зміст, показувати авторське ставлення до зображуваного лише за допомогою натяку, уникаючи широкої описовості, що була б недоречною, враховуючи специфіку жанру новели.