6070 %). Україна, на жаль, посідала одне з останніх місць за ефектив

ністю використання факторів виробництва (сільгоспугіддя, трудові ре

сурси, науковий потенціал). Корупція та нестабільність правового поля

конкуренції призвели до того, що іноземні інвестори не поспішали в

Україну. Існує небезпека у сфері енергопостачання. За роки незалеж

ності зросла «тінізація» та криміналізація економіки.

Після приходу до влади Президента В.Ющенка у населення знову

з’явилася надія на покращання справ у соціальноекономічній сфері.

Новий уряд на чолі з прем’єром Ю.Тимошенко розпочав свою діяльність

з перегляду правомірності і законності найприбутковіших підприємств у

країні. В урядовій програмі «Десять кроків назустріч людям» було запро

поновано вирішити багато питань, насамперед соціального характеру.

Проте, багато з них залишились невирішеними, соціальна поляризація в

суспільстві зростає. В умовах світової економічної кризи гривня «поде

шевшала» на 60 %, продовжується спад виробництва, життєвий рівень

українців все більше знижується. Протистояння між Президентом та

Кабміном тільки додають нестабільності для розвитку суспільства.

68.Визначте досягнення і прорахунки в науково-технічному розвитку України в перше десятиліття після проголошення державної незалежності України.

Складовою духовної культури, формою суспільної свідомості є наука.

Від радянських часів Україна отримала порівняно високий науковий

потенціал. Так, загальна чисельність наукових кадрів у 1994 р. була вдвічі

більшою, ніж у Франції, й становила майже 300 тис. осіб, з яких понад

80 тис. – доктори і кандидати наук. У 1994 р. науковий центр України –

Академія наук України – отримала статус національної. Що ж до науко

вого комплексу республіки, то тут налічується понад 1300 різноманітних

установ – науководослідних інститутів, вищих навчальних закладів, архівів,

музеїв, бібліотек. Все більше зростає кількість прямих угод про спів

робітництво між зарубіжними і українськими науковими центрами.

Однак, останнім часом деякі інститути НАН України втратили майже

половину свого наукового потенціалу. Висококваліфіковані кадри все

частіше від’їжджають на постійну роботу в інститути Російської академії

наук або в наукові інститути західних країн. Спостерігається значний

«відплив» генетиків, біохіміків, фізіологів та представників інших нау

кових напрямів. Тільки протягом 19912000 рр. з України виїхало 8 тисяч

вчених вищої кваліфікації (академіків, докторів наук, кандидатів наук).

У зв’язку з останнім все більше поширюється факт старіння наукових

кадрів. Якщо ще у 1995 р. середній вік академіків НАН України складав

68,7 Років, то у 2005 р. – 71,7 років. Той самий показник стосовно

докторів наук становив у 1995 р. 55,1 років, у 2005 р. – 60,7 років. Через

брак коштів скорочується фінансування фундаментальних досліджень.

Вони поступаються місцем прикладним, що може привести до значного

відставання від інших країн на магістральних наукових напрямах.

У 90х роках ХХ – на початку ХХІ ст. у НАН України створено більше

чотирьох десятків нових напрямків гуманітарних досліджень. З’явилися

інститути сходознавства, української мови, східноєвропейських дослід

жень, української археографії і джерелознавства. В Інституті історії

України (директор – В.Смолій) у зазначений період йшла активна

робота з написання фундаментальних праць з історії українського наро

ду. У галузі гуманітарних наук плідно розвивається співробітництво з

ученими західної діаспори. Вагомий внесок у розвиток науки внесли

Б.Гаврилишин, Т.Гунчак, Б.Кравченко, О.Пріцак.