
- •Екзаменаційні питання з «історії україни»
- •5.Висвітліть основні підходи вчених щодо проблеми етнічного походження Київської Русі.
- •6.Назвіть суспільно-політичні, економічні й геополітичні фактори, які зумовили становлення давньоруської держави Київська Русь.
- •8.Охарактеризуйте етапи розвитку Київської Русі, її державну організацію.
- •9.Висвітліть особливості розвитку освіти в Київській Русі.
- •10.Охарактеризуйте процес упровадження християнства як державної релігії га його вплив на подальший розвиток Київської Русі.
- •12.Висвітліть головні причини та наслідки феодальної роздрібненості Київської Русі.
- •13.Дайте порівняльну характеристику соціальної структури та соціальних відносин у Київській Русі та Галицько-Волинському князівстві.
- •14.Визначте передумови об’єднання Галичини і Волині в єдину державу, дайте характеристику етапів її розвитку.
- •15.Висвітліть соціальну структуру та соціальні відносини на українських землях в період литовсько-польської доби.
- •16.Проаналізуйте суть змін у стані освіти на українських землях і середини XIV ст. До середини XVII ст.
- •17.Охарактеризуйте роль братських шкіл та Києво-Могилянської колегії у збереженні та розвитку української освіти наприкінці XVI - XVII ст.
- •18.Окресліть комплекс факторів, які спричинили національно-визвольну війну українського народу під проводом Богдана Хмельницького.
- •19.Проаналізуйте головні етапи становлення української козацької держави (Війська Запорозького) в ході національно-визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького.
- •20.Охарактеризуйте процес еволюції соціальної структури козацько-гетьманської держави у період с 1648 року до кінця XVIII ст.
- •22.Висвітліть умови прийняття Переяславського договору, визначте суть «Березневих статей» та їхнє значення в контексті українського державотворення.
- •10 Тис. Козаків воювало з Персією). Наступним кроком, спрямованим
- •2. До 1727 р. Вибори гетьмана були заборонені. Верховним органом
- •1760 Р., к.Розумовський починає спроби перетворити Україну у державу
- •1861 Р. Були створені Галицький і Буковинський крайові сейми, що
- •19 Філій). Тисячі людей через «Просвіту» стикалися з кращою україн
- •1899 Р. – після розколу рурп з неї виокремлюються марксистське
- •1902 Р. У Чернівцях вийшов перший випуск «Гасла», де руп була названа
- •68 Квітня (ст.Ст.) у Києві працював Всеукраїнський національний
- •58 Травня у Києві зібрався I Український військовий з’їзд
- •3 Липня 1917 р. Був прийнятий II Універсал цр (після отримання
- •25 Жовтня 1917 р. У ході збройного повстання більшовики скинули
- •16 Січня 1919 р. Оголосила стан війни з рсфрр.
- •68 Квітня (ст.Ст.) у Києві працював Всеукраїнський національний
- •58 Травня у Києві зібрався I Український військовий з’їзд
- •1918 Р. На таємному засіданні унс створює орган для керівництва анти
- •42. Визначте особливості процесу входження України до складу срср.
- •1921 Р.) проти цього договору виступили представники опозиційних
- •30 Грудня 1922 р. Відбувся і Всесоюзний з’їзд Рад. На ньому було
- •26 Січня 1924 р. Відкрився іі з’їзд Рад срср. На ньому 31 січня цього
- •43.Охарактеризуйте політичне і соціально-економічне становище України в перші роки після завершення революції та громадянської війни.
- •1921 Р. В.І.Ленін допустив можливість торгівлі не тільки в місцевому
- •50 % Технічних культур. До кінця відбудовчого періоду в Україні всіма
- •44.Визначте причини проведення політики українізації в урср в 1920-ті –на початку 1930-х років та проаналізуйте її основні наслідки.
- •1 Лютого 1923 р. В Україні з 65 газет українською мовою виходило 13,
- •27 Грецьких, 24 болгарських національних сільрад. У 1924 р. Утворено
- •1500 В срср, у другій – 1000 з 4500, а в третій – 600 з 3000. На хvі з’їзді
- •30 Млн. Індивідуальних селянських господарств державі було важко
- •46.Назвіть причини, охарактеризуйте розмах політичних репресій в Україні у 1930-х рр.
- •1931 Рр., безпосередньо пов’язана з процесами депортації і розкуркулен
- •9 Членів Ревізійної комісії, яких було обрано на вказаному з’їзді, реп
- •47.Визначте особливості суспільно-політичного і національного руху на західноукраїнських землях у складі Польської держави в 1920-ті - 1930-ті роки.
- •30 Політичних партій діяло в регіоні. «Мадярони» намагалися довести,
- •19321933 Рр.), міністра внутрішніх справ, керівника кампанії пацифі
- •28 Червня 1940 р. Румунський уряд заявив про згоду передати радянській
- •49.Висвітліть складові процесу «радянізації» Західної України після її включення до складу срср, якими були його позитивні і негативні наслідки?
- •1946 Рр.) – панувала насильницька депортація. 482 тис. Осіб пересели
- •1 Серпня 1941 р. Було створено дистрикт «Галичина» з центром у
- •52.Розкажіть про умови відновлення та розвиток освіти в Радянській Україні після звільнення її від німецько-фашистських окупантів.
- •53.Визначте особливості політико-ідеологічних і культурних процесів в урср у перші післявоєнні десятиріччя (1945-1964 рр.).
- •1989 Рр. «катакомбним».
- •10 Тис. Промислових підприємств. Ця система управління мала позитивні
- •50Х років республіка відігравала одну з головних ролей в єдиному
- •55.Розкажіть про особливості соціальної політики в Україні за часів перебування при ладі Микити Хрущова.
- •56.Розкажіть про дисидентський рух в Радянській Україні у 1960-1980-ті рр., у чому на вашу думку ,полягає його значення у контексті процесу українського державотворення.
- •1967 Р. Діяла на теренах п’яти областей урср. Члени унф дотримува
- •19601972 Рр. Налічувалося 975 осіб.
- •57.Розкажіть про рух «шістдесятників» в Радянській Україні, визначте його значення в контексті українського державотворення.
- •61.Розкрийте зміст запровадженої в другій половині 1980-х рр. М. Горбачовим політики «перебудови», у чому полягала специфіка проведення цієї політики в урср?
- •62.Охарактеризуйте діяльність відомих громадських рухів та організацій у напрямі становлення незалежної Української держави наприкінці 1980-х - на початку 1990-х рр.
- •63.Визначить напрями зовнішньополітичної діяльності України у 1990-х рр., якими були її основні досягнення і недоліки?
- •1996 Рр. Він розпочався 20 вересня 1994 р., коли було вирішено питання
- •65.Окресліть головні напрями розвитку середньої та вищої освіти в Україні після проголошення її державної незалежності.
- •66.Розкажіть про стан релігійних і міжконфесійних відносин в Україні у перші роки після проголошення її державної незалежності.
- •1991 Р. До 268 у 2009 р. За допомогою зарубіжних релігійних організацій
- •1992 Р. Російський уряд є.Гайдара, дотримуючись концепції «шокової
- •1,8 Разів фіксовані ціни. Темпи спаду виробництва уповільнилися, але
- •1993 Р. Л.Кучма пішов у відставку.
- •6070 %). Україна, на жаль, посідала одне з останніх місць за ефектив
- •68,7 Років, то у 2005 р. – 71,7 років. Той самий показник стосовно
- •69.Розкрийте зміст гуманітарної політики Української держави в період 1991-2004 рр.
- •70.Проаналізуйте законодавчу базу, яка регулює умови культурного і духовного розвитку національних меншин у сучасній Україні.
10.Охарактеризуйте процес упровадження християнства як державної релігії га його вплив на подальший розвиток Київської Русі.
Запровадження християнства — це епохальний поворот в історії Давньоруської держави, який не тільки суттєво вплинув на всі сфери тогочасного суспільного життя, а й надовго визначив характерні особливості вітчизняної моделі історичного розвитку.
Прийшовши до влади, Володимир Великий спробував провести релігійну реформу, суть якої полягала в модернізації язичництва, запровадженні на Русі культу єдиного бога — громовержця Перуна. Ієрархія новоствореного пантеону відповідала розкладу політичних сил у країні, адже верховним божеством було визнано не полянського Даждь-бога, а новгородського Перуна. Очевидно, Володимир мав зважати як на новгородську еліту, завдяки грошам якої прийшов до влади, так і на норманських найманців, на мечі яких спирався (громовержець Одін — брат-близнюк литовсько-слов´янського Перуна — був покровителем скандинавської дружини). Проте навіть модернізована стара релігія не відповідала потребам часу: вона гальмувала процес державотворення; не захищала багатств і привілеїв феодальної верхівки, що набирала сили; ускладнювала розвиток зв´язків з християнськими країнами. Тому запровадження нової державної монотеїстичної релігії стало життєвою необхідністю. Вибір було зупинено на християнстві візантійського зразка. І це зовсім не випадково. По-перше, ще за часів існування античних міст-держав для Подніпров´я визначився південний вектор цивілізаційної орієнтації, який значно посилився з появою торгового шляху «із варяг у греки». По-друге, у державної еліти вже існували досвід та традиція хрещення (Аскольд, Ольга), пов´язані з Константинополем. По-третє, відповідно до візантійської моделі християнства світська влада домінувала над релігійною, що цілком влаштовувало великого князя: ідеологічну підтримку своїм державотворчим планам він отримував, а контроль над ним з боку церкви не встановлювався. По-четверте, візантійське православ´я знайомило Русь з християнським віровченням рідною мовою, що значно прискорювало і спрощувало процес поширення та утвердження нової релігії. Єдине, що тривожило Володимира. — це реальна загроза через прийняття християнства потрапити в ідеологічну або ж навіть політичну залежність від Візантії.
Розв´язанню проблеми посприяв збіг обставин. У 986 р. візантійський імператор Василь II, проти якого виступили земельні магнати, попросив у Володимира військової допомоги для придушення заколотників. Київський князь погодився, але висунув вимогу — одруження із сестрою імператора Анною. Це була надзвичайно висока ціна, адже відповідно до існуючих тоді канонів візантійські принцеси могли виходити заміж лише за рівних собі або хоча б за представників родини німецьких імператорів. Проте обставини були сильніші за традиції: реальна загроза Константинополю змусила Василя II піти на поступки, водночас він сам висунув вимогу, щоб Володимир охрестився і запровадив християнство на Русі. Виконуючи умови русько-візантійської угоди, у Києві хрестився Володимир.
Шеститисячне руське військо допомогло візантійському імператору розбити сили феодальної опозиції влітку 988 р. у битві під Хрисополем. Проте, опанувавши ситуацію, імператор зрікся своїх обіцянок і відмовив князю віддати за нього сестру. Намагаючись досягти поставленої мети, Володимир здійснює блискавичний похід до Криму і захоплює важливий пункт візантійського панування на півострові, головну житницю імперії — Херсонес (Корсунь). Імператору нічого не залишилось, як виконати умови угоди. Саме в Корсуні восени 989 р. Володимир взяв шлюб з Анною. Ця подія і стала точкою відліку процесу насадження християнства на Русі. Драматичні події, пов´язані із запровадженням нової релігії, що відбулися протягом трьох років (988, 989, 990) літописцем спресовані в один — 988 р. Насправді християнізація Русі тривала Декілька століть.
Прийняття християнства значно вплинуло на подальший розвиток Київської Русі:
1. Нова віра сприяла остаточному розкладу родового ладу й формуванню та зміцненню нових феодальних відносин у східних слов´ян. Християнство, сформоване як релігія класового суспільства, освячувало владу панівної еліти, соціальну диференціацію та всю феодальну систему.
Водночас воно рішуче стверджувало рівність усіх перед Богом, чим закладало принципово нові підвалини в ідеологічні моделі майже всіх соціальних рухів, у тому числі антифеодальних.
2. Православ´я стало надійним ґрунтом для створення могутньої, централізованої самодержавної країни. До кінця 80-х років X ст. Русь була слабоконсолідованою, поліцентричною державою, що зберігала єдність і форму завдяки мечам великокнязівської дружини. Одночасне проведення адміністративної та релігійної реформ якісно змінило ситуацію. Сприяючи централізації, вони зламали сепаратизм місцевих князів та племінних вождів, утвердили єдиновладдя київського князя як основу політичної моделі управління Руссю (християнське єдинобожжя стало своєрідним ідеологічним підґрунтям утвердження особистої влади верховного правителя).
3. Прийняття християнства сприяло зростанню міжнародного авторитету держави. Хрещення Русі та одруження на сестрі візантійського імператора ввели Володимира у коло християнської сім´ї європейських правителів, а Давньоруській державі відкрили шлях до її визнання європейською християнською спільнотою. З того часу великий князь ставав повноцінним суб´єктом міжнародного права: кордони його держави вважалися недоторканними (бодай номінально); на полі бою княжих воїнів брали в полон, а не в рабство, та ін. Запровадження нової віри не стало основою ідеологічної та політичної залежності від Константинополя. Навпаки, воно сприяло налагодженню і розширенню плідних зв´язків, заснованих на принципі рівноправності, з багатьма європейськими країнами. Це підтверджують тісні контакти з Німеччиною, Польщею, Швецією, Римом. Після християнізації Русь була навіть тісніше пов´язана із Заходом, ніж з Візантією, про що свідчать численні шлюбні угоди династії Рюриковичів. Зокрема, протягом X—ХНІ ст. вони уклали 83 шлюби з представниками західноєвропейських родин, а з членами візантійських династій лише 12.
4. Під впливом християнства поступово відбулася докорінна зміна світобачення та світосприйняття населення Давньоруської держави. Особливістю язичницького світогляду було обожнення природи. Язичництво пригнічувало людську душу і виховувало страх перед природними силами. Оголошення християнством Бога надприродною силою, яка керує світом, докорінно змінило ситуацію, позбавивши людину цього страху. Поступово відбувається зміщення акценту в релігійній вірі: він переноситься із зовнішнього на внутрішній світ людини, внаслідок чого людина отримує свободу вибору поведінки. Справедлива розплата чекає в потойбічному світі. Такі якісні зміни помітно вплинули на звичаї та мораль ранньофеодального суспільства: певною мірою пом´якшилися стосунки між людьми, було усунено полігамію, засуджено звичаї родової помсти, поліпшилося ставлення до бідних, особливо до рабів.
5. Нова віра заклала якісно нові підвалини в культурній сфері, сприяла розвитку писемності, літератури, архітектури та мистецтва.
Водночас прийняття християнства візантійського зразка спричинило появу низки негативних явищ, тенденцій та процесів:
1. Православна церква не стала справжнім гарантом захисту різних соціальних верств, вагомою противагою самодержавній владі. Це зумовлено насамперед візантійською моделлю християнства. Саме вона дала змогу руським самодержцям підім´яти під себе духовну владу. По-перше, відповідно до візантійських канонів церква мала підпорядковуватися світській владі, тоді як за католицизму навпаки — світська влада підкорялася духовній. По-друге, відсутність целібату (обов´язкова безшлюбність у католицького духовенства) не давала змоги духовенству православному, переобтяженому сім´ями, законсервованому практикою передачі своєї професії в спадок, ні поповнювати свої кадри за рахунок здібних людей з низів, ні стати справжнім духовним опонентом світській владі. По-третє, православна церква не одержувала такої могутньої підтримки ззовні, яку мала завдяки діям Папи Римського католицька церква, і тому православ´я не могло стати перешкодою на шляху створення російськими правителями системи загального підкорення державі всіх сфер суспільного життя.
2. Прилучення до багатств світової культури було обмежене. На противагу країнам Західної Європи, а також слов´янським державам Польщі та Чехії, де утвердився західний католицький варіант християнства і мовою богослужіння та церковної літератури була латина, на Русі Церковна служба правилася слов´янською мовою. Безумовно, це сприяло швидкому поширенню нової релігії серед населення, але водночас помітно звужувало русло культурного потоку, адже прилучення до світової культури відбувалося, головним чином, через слов´янську літературу з Болгарії, Сербії та частково через грецькі книги, що перекладалися на Русі. Усунення на тривалий час з поля зору руської еліти цілих пластів латиномовної літератури суттєво перешкоджало процесам накопичення знань та обміну інформацією, тим самим зумовлюючи наростання певної культурної замкненості країни.
3. Цивілізуючий вплив Візантії на Русь був затухаючим. З часу прийняття Руссю християнства до падіння Візантії в XV ст. під натиском турків ця імперія не виходила із стану перманентної кризи. Криза політична завжди зумовлює кризу духовну. Поширені в XIII—XV ст. настрої бродіння, посилення впливу містицизму, проповідь аскетизму, відчуженості від життя були ознаками кризи візантійської духовної еліти. Вона не зуміла піти далі засвоєння античної спадщини, осмислити сучасні суспільні процеси і тому залишилася відірваною від загальної течії світової суспільної думки. Потенціал візантійського цивілізуючого впливу поступово згасав, продукуючи замість енергії та новаторства традиціоналізм та консерватизм. Наслідком цього стали занепад шкільної та гальмування університетської освіти, обмеження духовної свободи, що зумовило стійку тенденцію відставання від Заходу в багатьох сферах суспільного життя.
Отже, запровадження християнства на Русі, безумовно, було явищем прогресивним. Воно сприяло формуванню та зміцненню феодальних відносин, розвитку державності, зростанню міжнародного авторитету, розвитку культури. Однак візантійська модель християнства згодом стала підґрунтям не тільки позитивних, а й низки негативних зрушень, процесів і тенденцій.
11.Розкрийте зміст та проаналізуйте ефективність реформ князя Володимира Святославовича, спрямованих на централізацію Київської Русі.
Одним из важнейших государственных мероприятий Владимира Святославича, направленных на политическую консолидацию всех восточнославянских земель, была административная реформа 988 г., завершившая начинания Святослава. Суть ее заключалась в окончательном уничтожении политической автономии местных «племенных» княжений. До этого времени Киевская Русь во многом представляла собой совокупность княжеств, вассальных по отношению к Киеву, которые признавали сюзеренитет великого князя киевского, платили ему дань, поставляли войска, но сохраняли внутреннюю автономию с местными княжескими династиями и, следовательно, местным управленческим аппаратом. Поэтому вся политическая система Киевской Руси в значительной мере держалась на силе киевского князя. Стоило этой силе ослабнуть, как то одно, то другое княжество делало попытки отделиться от Киева.
Теперь местные «племенные» княжения как административные единицы были уничтожены, а территория Киевской Руси была разделена на области вокруг крупных городов, где вместо князей из местных династий были посажены сыновья Владимира: «И посади Вышеслава в Новегороде, а Изяслава Полотьске, а Святополка Турове, а Ярослава
Ростове. Умершю же старейшему Вышеславу Новегороде, и посади Ярослава Новегороде, а Бориса Ростове, а Глеба Муроме, Святослава въ Деревехъ, Всеволода Володимери, Мстислава Тмуторокани». В менее важных городах находились посадники Владимира из ближайшего окружения князя.
Реформа ликвидировала власть местных князей, которые были тесно связаны происхождением и интересами со своими землями, покончила с сепаратизмом земель. Вся власть на местах перешла в руки лиц, непосредственно зависимых от киевского князя, которым были близки интересы Киева.
Для обеспечения безопасности южных границ Руси Владимир закладывает многочисленные города и замки в пограничных со степью районах, в которые он переводит население из других земель: «нача ставити городы по Десне, и по Востри, и по Трубежеви, и по Суле, и по Стугне.
В результате реформы все земли Киевской Руси и все высшие ступени феодальной иерархии в государстве оказались в руках одного княжеского рода. С одной стороны, это способствовало объединению сил для борьбы с внешними врагами, с другой — таило в себе опасность постоянной борьбы внутри рода за великокняжеский киевский престол.
Для прочной политической консолидации Киевской Руси административную реформу необходимо было закрепить реформами в области идеологии.
На Руси официальной религией оставалось язычество, одной из главных черт которого было территориальное разделение. Не существовало общего для всех земель пантеона богов.