1991 Р. До 268 у 2009 р. За допомогою зарубіжних релігійних організацій

іудеї створили декілька самостійних релігійних центрів, що керували їх

діяльністю.

Одним із проявів релігійного відродження в Україні було інтенсивне

поширення нетрадиційних, новітніх релігій зарубіжного та вітчизняного

походження. Якщо до 1989 р. вони взагалі були відсутні в Україні, то на

початок 2009 р. їх нараховувалося вже 1735. Неорелігійні течії й рухи були

дуже неоднорідними за своїм походженням, вченням, формами релігій

ної організації та діяльності. Але їх типологічно можна об’єднати у

декілька груп, а саме: неохристиянські (наприклад, Церква Християн372

Повного Євангелія), неоорієнтальні (необуддизм, неоіндуїзм), неоязич

ницькі (Собор Рідної віри, РУНВіра), синтетичні (Велике Біле братство,

Церква уніфікації), сцієнтиські (Церква Сайентології), езотеричні (Ре

ріховське товариство), містикооздоровчі рухи (йога, вчення П.Іванова),

а також сатанізм. Розвиток більшості неорелігійних громад йшов у

напрямку відмови від несприйняття світу й позбавлення молодіжного

екстремізму, інституалізації громад та їх соціалізації.

Практично всі релігійні організації України крім богослужбової прак

тики здійснювали місіонерську, освітню, видавничу, будівельну та со

ціальну діяльність. Так, на 01.01.09 р. в Україні діяло 340 місій, 74

братства, різними конфесіями було створено 196 духовних навчальних

закладів (17549 слухачів), видавалося 377 релігійних видань. Протягом

19922008 рр. було збудовано 5421 культову споруду, будувалося ще 2399.

Але проблема забезпечення релігійних організацій будівлями була роз

в’язана лише на 64 %. Релігійні організації різних конфесій працювали

на ниві добродійництва, надаючи допомогу нужденним

67.Проаналізуйте особливості, здобутки та недоліки соціальної політики Української держави в 1991-2001 рр.

Становлення незалежної української держави відбувалося в складних

соціальнополітичних умовах. У більшості людей було сподівання на те,

що молода держава швидко впорається з існуючими труднощами. Однак,

цього не сталося. Життєвий рівень населення України падав. На те були

об’єктивні та суб’єктивні причини. На момент розпаду СРСР в ук

раїнській економіці домінувала сировинновидобувна та військовопро

мислова галузі, тісно пов’язані з російським військовим комплексом.

Спостерігався занепад вугільної промисловості, у легкій і харчовій про

мисловості працювали за застарілими технологіями. Економічні зв’язки

з іншими республіками колишнього Союзу були розірвані. Власних

енергетичних ресурсів Україні не вистачало. Суттєво знизилися надход

ження коштів до бюджету. Дефіцит бюджету став покриватися паперо

вими грішми. Отже, розпочалася інфляція (Див. поняття до пункту 7.1.),

яка переросла у гіперінфляцію. Гроші знецінилися у 100 тис. разів.

Швидкими темпами зростала «тінізація» економіки. Загалом економіка

України, за підрахунками фахівців, була відкинута на 2030 років назад.

Разом з цим загострилися соціальні проблеми.

Ще до проголошення незалежності в Україні були зроблені перші

кроки до формування ринкової економіки. Були прийняті Закон про еко

номічну самостійність (серпень 1990 р.) та постанова Верховної Ради «Про

проекти концепції та програми переходу Української РСР до ринкової

економіки» (листопад 1990 р.). У цих документах визначалися зміст, мета

та основні принципи економічної самостійності республіки. У січні