1500 В срср, у другій – 1000 з 4500, а в третій – 600 з 3000. На хvі з’їзді

ВКП(б) у червні 1930 р. Сталін підкреслював, що промисловість СРСР

спирається, в основному, на вугільнометалургійну базу України. За цей

період створено нові галузі промисловості – електрометалургію, кольо

рову металургію, маргаринову, молочну, маслообробну, хлібопекарську

тощо.

Майже всю важку промисловість України було підпорядковано цен

тральним органам у Москві. Командна економіка, яка формувалася,

характеризувалася найвищим ступенем централізації управління. Трести

як госпрозрахункові об’єднання перетворювалися на органи технічного

управління, а підприємства не стали самостійними виробничими орга

нізаціями. Враховуючи вищевказане, зазначимо, що процес індустріалі

зації в Україні відбувався в річищі загальносоюзних тенденцій.

Разом з цим можна виокремити і особливості індустріалізації в ресB

публіці: інвестування у промисловість України, особливо в початковий

період, значної частини коштів; побудова і реконструкція на початку

індустріалізації крупних промислових об’єктів (Запоріжсталь, Криворі

жсталь, Азовсталь, Дніпробуд, Дніпроалюмінійбуд, Краммашбуд,

Харківський тракторний завод, реконструювалися Луганський парово

зобудівний і чотири металургійних заводи); нерівномірність процесу

модернізації промислового потенціалу республіки; значне відставання

модернізації легкої та харчової промисловості від важкої індустрії; вищі

темпи витіснення приватного сектору в економіці України, ніж у СРСР

загалом.261

У січні 1933 р. Сталін заявив про дострокове виконання першого

п’ятирічного плану. Вказувалось, що його було виконано за 4 роки і 3

місяці. Проте, це не відповідало дійсності. Влада зробила висновки з

цього, й плани щодо другої п’ятирічки були більш поміркованими. Та

все ж, досягнення були вагомими: Україна посіла друге місце в Європі

за виплавкою чавуну; 3 місце – за виробництвом сталі; 4 місце в світі

за видобутком вугілля; у жовтні 1932 р. було введено до ладу найбільшу

в Європі Дніпровську гідроелектростанцію тощо.

Індустріалізація сприяла урбанізації республіки. Раніше в містах Ук

раїни мешкав кожний п’ятий житель, перед Другою світовою війною вже

кожен третій. Саме в цей період активно формуються український

робітничий клас та інтелігенція.

У валовій продукції промисловості починає домінувати виробництво

засобів виробництва, дрібна промисловість витісняється великою інду

стрією. З цим пов’язані негативні тенденції індустріалізації. Величезний

стрибок в розвитку важкої індустрії відбувався за значного відставання

легкої та харчової промисловостей, стагнації агарного сектора, надто

повільного підвищення добробуту населення, надцентралізації еконо

мічного життя, репресій та загибелі мільйонів людей.

У відповідності до ленінського плану побудови соціалізму в СРСР

передбачалося проведення колективізації сільського господарства.

Сутність цього процесу полягала в тому, що індивідуальні господарства

перетворювалися на колективні підприємства (колгоспи). Держава на

магалася встановити тотальний контроль над сільськогосподарським

виробництвом. Прибутки аграрного сектора мали переводитися на мо$

дернізацію всього господарства, перш за все важкої промисловості.

З дореволюційних часів традиційною формою селянської співпраці

виступала кооперація. Враховуючи це, на ХV з’їзді більшовицької партії

було прийнято рішення про поступовий та непримусовий процес коо

перації. Криза хлібозаготівель 19271928 рр. сприяла зміненню поглядів

керівництва держави на методи запровадження колективізації. 25