19 Філій). Тисячі людей через «Просвіту» стикалися з кращою україн

ською літературою, знайомилися з передовими методами ведення гос

подарства тощо. Були створені кооперативи «Народна торгівля»,

«Сільський господар» та ін. Виникають спортивнопожежні товариства

«Сокіл» (1898 р.) та «Січ» (1900 р.), які стають зародком майбутнього

війська. У 1873 р. було створене Літературне товариство ім. Т. Шевченка

(у 1893 р. товариство перетворене у наукове).

У 1885 р. народовцями була обрана Народна Рада, що вважала себе

спадкоємицею Головної руської ради. Згодом у народовському русі

почалися розмежування. Частина ступила на угодівський шлях, інші

залишилися на радикальних позиціях. У листопаді 1890 р. лідери наро

довців О. Барвинський, К. Левицький та ін. уклали договір з австрій

ським намісником у Галичині: за кілька депутатських місць у парламенті,

відкриття трьох українських гімназій, збільшення кількості українських

кафедр у Львівському університеті тощо зобов’язувалися підтримувати

політику австрійського уряду; була проголошена «нова ера» у відносинах

народовців з австрійським урядом і польською шляхтою.

Радикально настроєні діячі в 1890 р. створили РуськоBукраїнську

радикальну партію (РУРП), яка одним зі своїх завдань висунула боротьбу

з «новоерівцями» і, крім того, утвердження ідеалів наукового соціалізму,

демократизацію громадського життя. Засновниками і керівниками партії

були І. Франко, М. Павлик, С. Данилович. У діяльності радикалів

об’єдналися соціалістичні та національні сюжети. Радикали видавали

для селян газети «Хлібороб», «Громада«; критикували державний лад,

москвофілів і «новоерівців», захищали селян і робітників.

1899 Р. – після розколу рурп з неї виокремлюються марксистське

крило, що оформлюється в Українську соціалBдемократичну партію (УСДП)

на чолі з М.Ганкевичем, та Українська національноBдемократична партія

(НДП) на чолі Ю.Романчуком. Усі ці партії стояли на платформі по

літичної самостійності України.

В Росії українці жили під урядовою забороною українства, де кожен

прояв національної ідентичності вважався за сепаратизм, «мазепинство».

Улітку 1891 р. на могилі Т.Шевченка в Каневі чотири студенти –

М.Бязькевич, М.Байздренко, В.Боровик та І.Липа – заснували таємне

товариство під назвою «Братство тарасівців». Тарасівці вимагали, щоб

кожен українець у приватному та громадянському житті був послідовним

і робив все, що вимагає ідея відродження України.

У 1900 р. в Харкові з ініціативи Д.Антоновича була заснована перша

на східноукраїнських землях українська політична організація – РеволюB200

ційна українська партія (РУП), що об’єднала «вільні громади» Києва,

Харкова, Полтави та інших міст. Першим програмним документом стала

брошура «Самостійна Україна», автором якої був харківський адвокат

М.Міхновський. Головні ідеї брошури: московські царі не дотримували

Переяславського договору 1654 р., отже, його варто вважати недійсним;

мета революціонерів – створити політично незалежну українську дер

жаву від Карпат до Кавказу; засіб її створення – «боротьба кривава і

нещадна». До РУП примкнула молодь різних напрямків. У 1902 р.

пройшов перший з’їзд, на якому головним завданням партії було підви

щити рівень політичної свідомості українського селянства. У березні