22.Висвітліть умови прийняття Переяславського договору, визначте суть «Березневих статей» та їхнє значення в контексті українського державотворення.

Перея́славська рáда 1654 року — загальна військова рада, скликана гетьманом Богданом Хмельницьким у місті Переяславі (нині Переяслав-Хмельницький) для вирішення питання про взаємовідносини між Військом Запорізьким та Московською державою. У січні 1648 року на Запоріжжі розпочалося масштабне антипольське повстання під проводом гетьмана Богдана Хмельницького. Повстанці отримали низку перемог над урядовими військами Речі Посполитої, їх підтримали народні маси, розраховуючи на збільшення козацького реєстру (який утримувався коштом державної скарбниці), послаблення польського панського гніту, утисків з боку євреїв — керуючих маєтками, а також відновлення позицій православної церкви на своїх землях.Однак здобута Б.Хмельницьким автономія опинилась затиснутою між 3-х великих держав Східної Європи: Річчю Посполитою, Османською імперією, Московським царством.

Проголосити незалежність він не міг, бо був лідером повстання, але не мав права стати легітимним монархом, і такої кандидатури серед лідерів повстання не було.

Економічна і людська база Б.Хмельницького — відсталі Київське, а періодично також Брацлавське і Чернігівське воєводства. Вести тривалу війну в таких умовах було неможливо.

Єдиний союзник — кримський хан — не був зацікавлений в остаточній перемозі козаків.

Отже, первісно Хмельницький намагався побудувати автономне утворення в межах Речі Посполитої, просив військової допомоги у російського царя і його воєвод, з часом — схилявся до рішення стати васалом Османської імперії, що стало чинником, який вплинув на рішення Земського собору у 1653 р.

Згідно з Переяславськими домовленостями між гетьманом і царським урядом було укладено Березневі статті 1654. У результаті Переяславської Ради та наступних переговорів між гетьманським та царським урядами було укладено воєнно-політичний союз двох держав — України та Московії. Необхідність виходу з-під польської залежності спонукала Б.Хмельницького піти на визнання протекторату московського царя над Україною. Одночасно було дано царську гарантію щодо збереження державних прав України, яку згодом неодноразово порушували і врешті решт широка автономія українських земель і Запоріжжя звелася протягом 120 років нанівець

23.Визначте суть і наслідки поступового обмеження автономії Лівобережної України у складі Російської держави ( з другої половини XVII ст.)_-кінець XVIII ст.

Особливістю перебування Лівобережжя та Слобожанщини у складі

Росії в XVIII ст. був безперервний наступ самодержавства на права

України. Офіційна російська політика цього періоду в українському

питанні пройшла кілька етапів:

1. 17081728 рр. – форсований наступ на українську автономію;

2. 17281734 рр. – повернення Україні частини її прав та вольностей;

3. 17341750 рр. – нове посилення імперського тиску.

1. З 1708 р. починається період експансії Росії на Україну, що

характеризується відкритим ігноруванням ПереяславськоМосковського

договору, перетворенням українських земель у частину Російської імперії.

У 17081709 рр. в Україні почав запроваджуватися губернський адмі

ністративний устрій: Лівобережна Україна ввійшла до складу Київської,

Слобожанщина – Азовської губерній на чолі з призначеними царем

губернаторами. Суть імперської політики полягала у посіянні незгоди

між старшиною і гетьманом. Найсуттєвіших обмежень зазнавала влада

гетьмана. Гетьман І.Скоропадський жорстоко контролювався спеціаль

ним царським представником. Гетьманську резиденцію перенесли з

Батурина до Глухова, ближче до російського кордону, й оточили двома

російським полками. Указом Петра І 1719 р. Україні заборонялося

торгувати пшеницею з Західною Європою через південні порти. Царсь

кий наказ установлював маршрути перевезень – через Ригу й Астрахань.

У 1720 р. вийшов указ про заборону друкарства українською мовою.

Уперше при Петрові І російські офіцери почали призначатися на пол

ковничі посади, а дворяни одержувати земельні наділи в Україні. Тисячі

козаків залучалися до каторжних робіт (будівництво каналів Ладозько

го, Царицинського, укріплень вздовж Тереку), до військових дій (понад