15. Рельєф місцевості.

Рельєфом наз. сукупність різноманітних по формі нерівностей. Форми рельєфу поділяють на позитивні (підвищення) та негативні (пониження).

Основні позитивні форми рельєфу:

• Пагорб (до 200 м)

• Курган (до 50 м)

• Гори (більше 200 м)

• Хребет

• Сідловина (пониження між 2 горами)

До основних негативних форм рельєфу відносяться:

• Яри - поглиблення на рівнині в певному напрямку з крутими схилами та водостоку

• Балка – поглиблення більш велике пологими схилами

• Лощина – поглиблення з пологими схилами, яке переходить у рівнину

• Долина – це широка лощина із широким дном

• Ущелина – вузька долина між горами

В залежності від абсолютного значення висот точок та їх взаємного розташування – розрізняють:

• Рівнинну

• Пагорбну

• Гірську місцевість

Рельєф на планах та картах зображують відповідними умовними знаками, від яких вимагається:

1. Детально та точно показати розташування всіх форм нерівності повної місцевості

2. Забезпечити визначення висот окремих точок місцевості та перевищень між ними, а також напрямки схилів, та їх крутизну

3. На суцільних картах та планах рельєф зображують горизонталями.

16. Пряма геодезична задача.

Знаючи координати т. А, кути теодолітного ходу, дирекційні кути, горизонтальне прокладення лінії, ми можемо знайти т.В, шляхом роз-ня прямої геодезичної задачі.

Нехай відомі координати т.А (Ха,Уа). Горизонт прокладення лінії L ав, дирекційний кут α, тоді:

Хв = Ха + ВВ₁ Ув = Уа + АВ₁ ,

Де відрізки ВВ₁ та АВ₁ – це проекції ліній АВ на вісі координат та наз. приростом координат.

Хав, Уав, тоді Хв = Ха + Хав

Ув = Уа + Уав

Із АВВ₁ видно, що Хав = Lab *

Yab = = Lab *

Тоді координати Хв та Ув будуть Хв = Ха + Lab *

Ув = Уа + Lab * ,

Тобто координати наступної точки дор. координати попередньої точки плюс відповідний приріст координат між цими точками.

Знаки приростів залежать від напрямку ліній, тобто від дирекційного кута та назви румба.

17. Зображення рельєфу.

На сучасних великомасштабних картах і планах рельєф місцевості зображають відмітками або горизонталями.

Під горизонталлю розуміють слід від перетину фізичних поверхонь землі – рівельною поверхнею. Це лінії, всі точки якої мають однакову абсолютну висоту.

При проектуванні цих ліній на горизонтальну площину проекцій, зменшеному у відповідному масштабі карти або плану, одержують ряд замкнених кривих ліній, які зображують горизонталі рельєфу.

Вертикальна відстань між поверхнями перетину, а значіть і між сусідніми горизонталями наз. висотою перетину рельєфу, а горизонталлю відстані між горизонталями наз. закладенням. Висоту перетину вибирають в залежності від масштабу карти (1:500 – 1м, 1:10000 – 2.5 м)

Для визначення напрямку схилу на картах ставлять штрихи, перпендикулярні до горизонталі у напрямку пониження. В розривах між лініями і горизонталями підписують їх відмітки.

Горизонталі характеризуються такими властивостями:

1. Всі точки розташовані на одній і тій же горизонталі

2. Мають однакову абсолютну висоту

3. Відстань між горизонталями на планах показує крутизну схилів.

При розвідуванні та проектування різноманітних споруд на топографічних планах та картах вирішують слідуючи задачі з горизонталями:

1. Визначення відмітки точки даної на плану, якщо точка лежить на горизонталі, то її висота дор. відмітці цієї горизонталі; якщо точка лежить між горизонталями, то її висота дор. відмітці меншої горизонталі плюс перевищення її над цією горизонталлю

2. Побудова повздовжнього профілю по заданому напрямку на плані

3. Визначення нахилу ліній даної на плані. Його визначають, як відношення перевищень між двома точками до горизонталі відстанями між ними. Чим більша відстань, тим нижчий схил (кут)

4. Визначення площі та межі.