23.Публічний договір

Публічний договір - це узагальнене поняття цивільно-правових договорів,завдяки яким забезпечуються потреби широкого кола споживачів у сферах роздрібної торгівлі, перевезення транспортом загального користування, надання послуг зв'язку, медичного, готельного, банківського обслуговування тощо.

Публічним є договір, в якому одна сторона—підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).(ч.1 ст.633)

Коло суб'єктів: ними, з одного боку, є особи (підприємці), що у встановленому порядку здійснюють підприємницьку діяльність в одній із зазначених вище сфер, а з іншого - всякий і кожний, хто до них звертається для задоволення своїх потреб у товарах чи послугах;

Згідно із ч. 1 і 2 ст. 633 ЦК України предметом публічного договору є продаж товарів, виконання робіт або надання послуг незалежно від цілей придбання.

Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги (наприклад, пільги ветеранам війни щодо сплати квартирної плати і комунальних послуг); по-третє, підприємець не повинен надавати переваги одному споживачеві перед іншим щодо укладення публічного договору, якщо інше не встановлено законом.

Приклади публічних д.: договір роздрібної купівлі-продажу (ч. 2 ст. 698 ЦК); договір прокату (ч. З ст. 787 ЦК);договір побутового підряду (ч. 2 ст. 865 ЦК), договір перевезення транспортом загального користування (ч. 2 ст. 915); договір банківського вкладу, в якому вкладником є фізична особа (ч. 2 ст. 1058); договір складського зберігання, укладений складом загального користування (ч. 2 ст. 957). Особливості: Важливою гарантією прав споживача є також положення про те, що підприємець не може відмовитися від укладення публічного договору за наявності у нього можливостей надання споживачеві відповідних товарів (робіт, послуг). У разі необгрунтованої відмови підприємця від укладення публічного договору він має відшкодувати збитки, завдані споживачеві такою відмовою. Незалежно від відшкодування збитків споживач може наполягати на укладенні публічного договору з підприємцем, звернувшись до суду з позовом про спонукання підприємця укласти договір.

Підприємець не має права надавати переваги одному споживачеві перед іншимищодо укладення публічного договору, якщо інше не встановлене законом.

Підприємець не має права відмовитись від укладення публічного договору за явності у нього можливостей надання споживачеві відповідних товарів (робіт,послуг). У разі необгрунтованої відмови підприємця від укладення публічного договору він має відшкодувати збитки, завдані споживачеві такою відмовою. ЦК ст.633 + ЗУ « Про захист прав споживачів»

24. Договір приєднання

Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Тобто розробляє умови договору лише одна сторона (банк, перевізник, страховик), а другий контрагент лише приєднується до тих умов, з якими він знайомиться.

Приклад дог. приєднання: договір прокату, договір про надання банківських послуг, перевезення пасажирів, побутового підряду, страхування.

Зміна або розірвання:на вимогу сторони, яка приєдналася, якщо вона позбавляється прав, які звичайно мала, а також якщо договір виключає чи обмежує відповідальність другої сторони за порушення зобов'язання або містить інші умови, явно обтяжливі для сторони, яка приєдналася. Сторона, яка приєдналася, має довести, що вона, виходячи зі своїх інтересів, не прийняла б цих умов за наявності у неї можливості брати участь у визначенні умов договору. Якщо вимога про зміну або розірвання договору пред'явлена стороною, яка приєдналася до нього у зв'язку зі здійсненням нею підприємницької діяльності, сторона, що надала договір для приєднання, може відмовити у задоволенні цих вимог, якщо доведе, що сторона, яка приєдналася, знала або могла знати, на яких умовах вона приєдналася до договору.

ст. 634 ЦК.