6. Пухка волокниста сполучна тканина

Під час мікроскопії (при малому збільшенні) видно, що міжклітинна речовина складається зі значної кількості основної речовини і товстих колагенових волокон, які не галузяться і не анастомозують між собою, ідуть у всіх напрямках у вигляді прямих або хвилеподібно вигнутих тяжів, а також тонких еластичних волокон, які галузяться й анастомозують між собою. При великому збільшенні знайдіть клітини волокнистої сполучної тканини:

• фібробласти, які беруть участь в утворенні основної речовини, еластичних і колагенових волокон, а при патологічних станах — у процесах загоювання ран, утворенні рубця, капсули навколо сторонніх тіл;

• гістіоцити, які розташовуються поодиноко або групами зі здатністю утворювати псевдоподії;

• лімфоцити, які перетворюються на макрофаги, що свідчить про тісний морфофункціональний зв'язок крові та пухкої сполучної тканини.

7. Гіаліновий хрящ.

Під час мікроскопії (при малому збільшенні) видно, що охрястя має вигляд смуги, інтенсивно забарвленої, а при великому збільшенні — безпосередньо під охрястям міститься гіаліновий хрящ, який складається з гомогенної міжклітинної речовини, забарвленої у фіолетовий колір різних відтінків, та хрящових клітин (хондроцитів), розташованих поодиноко або групами. Однорідність основної речовини тільки уявна: якщо препарат обробити речовинами, які розчиняють аморфну речовину, то це дозволить виявити колагенові волокна, котрі мають такий самий показник заломлення, як і хондромукоїд.

8. Жирова тканина.

Під час мікроскопії (під малим збільшенням) необхідно звернути увагу на розташування жирових клітин уздовж кровоносних судин. Ці клітини заповнені жировою краплею, яка відтісняє ядро.

М'язова тканина

Усі рухові процеси в організмі забезпечуються м'язовою тканиною, яка містить спеціальні органели — міофібрили, до складу яких входять білки — актин та міозин. Завдяки цим білкам міофібрили здатні скорочуватись.

Згідно з морфофункціональною класифікацією, м'язову тканину за особливостями будови, функції та локалізації на дві групи: гладеньку (непосмуговану), поперечнопосмуговану, яка включає скелетну та серцеву. Серцева м'язова тканина складається з клітин, які мають назву кардіоміоцитів. Вони бувають двох видів: скоротливі та провідні. Так, у скоротливому кардіоміоциті міститься 1—2 ядра, відносно багато саркоплазми і мало міофібрил порівняно зі скелетними м'язовими клітинами. Волокна кардіоміоцитів сполучаються між собою за допомогою вставних дисків, а також щілинних контактів великих розмірів, які відіграють важливу роль у проведенні імпульсів.

У провідному кардіоміоциті міститься кілька ядер, а міофібрил значно менше порівняно із скоротливим, вони йдуть у різних напрямах і перетинаються між собою. Провідні кардіо-міоцити утворюють провідну систему, яка забезпечує узгодженість скорочень різних відділів серця.

Основною функцією м'язової тканини є забезпечення переміщення в просторі організму загалом та його частин. Це досягається завдяки здатності елементів змінювати свою форму під впливом пускових імпульсів (скорочуватись). Властивість змінювати форму притаманна й іншим клітинам та тканинам. Скорочення м'язових волокон завжди супроводжуються зміною мембранних потенціалів.

Фізіологічні особливості м'язової тканини

Поперечнопосмугованій (скелетній) м'язовій тканині властивий так званий тетанічний тип скорочення, який характеризується сильними, швидкими, нетривалими скороченнями. Поперечнопосмуговані м'язи швидше втомлюються і перебувають у стані скорочення не так довго, як гладенькі, їхня функція контролюється свідомістю. Гладенька м'язова тканина скорочується ритмічно, повільно, здатна довго перебувати в стані скорочення. Тип скорочення, властивий гладеньким м'язам, має назву тонічного. Скорочення гладенької м'язової тканини не контролюється свідомістю.

Нервова тканина

Нервова тканина утворюється в ембріогенезі з ектодерми, вона є основним компонентом, з якого побудована нервова система, її елементи здатні сприймати подразнення, трансформувати його в нервовий імпульс, швидко передавати, зберігати інформацію, синтезувати біологічно активні речовини, завдяки чому забезпечується узгоджена діяльність органів і систем організму та його адаптація до змін умов зовнішнього середовища.

Нервова тканина складається з нервових клітин (нейроци-тів, або нейронів) та клітин нейроглії.

Нейрони мають тіло та відростки, які забезпечують проведення нервового збудження. Серед відростків нервових клітин розрізняють аксони й дендрити. Аксон (нейрит) — це довгий відросток, довжина якого може сягати 1,5 м, він у клітині завжди один і проводить нервовий імпульс у напрямку від тіла клітини.

Дендрити — це відростки з деревоподібним розгалуженням, які передають нервовий імпульс у напрямку до тіла клітини.

Класифікація нейронів

Морфологічна класифікація (залежно від кількості відростків). Згідно з цією ознакою нервові клітини поділяють на:

• уніполярні (мають єдиний відросток — аксон; таку будову мають лише нейробласти);

• біполярні (мають два відростки, такі нейрони містяться у сітківці ока та спіральному органі завитки);

• псевдоуніполярні (мають один відросток, який поділяється на аксон і дендрит; такі нейрони містяться у спинномоз кових вузлах);

• мультшголярні (мають один аксон і декілька дендритів; в організмі людини переважна більшість нейронів є мультиполярними).

Функціональна класифікація. Згідно з цією класифікацією розрізняють:

• рецепторні нейрони (чутливі, або аферентні), які сприймають подразнення і трансформують його у нервовий імпульс);

• асоціативні (вставні), які передають нервовий імпульс між нейронами;

• еферентні (моторні, рухові), які забезпечують передачу нервового імпульсу на робочу структуру.

Нейроглія виконує опорну, трофічну, розмежувальну, секреторну та захисну функції. До її складу входять клітини, які поділяють на два генетичні види: гліоцити (макроглія) і гліаль-ні макрофаги (мікроглія).

Відростки нервових клітин, які вкриті оболонками, утворюють нервові волокна. Залежно від будови їх поділяють на мієлінові та бєзміелінові.

Усі нервові волокна закінчуються кінцевими апаратами, котрі отримали назву нервових закінчень.

Залежно від функції нервові закінчення поділяють на три групи: ефекторні (або ефектори), рецепторні (чутливі) та кінцеві апарати, що утворюють міжнейронні синапси, які здійснюють зв'язок нейронів між собою.

Непосмугована м'язова тканина

Під час мікроскопії необхідно звернути увагу на те, що структурні елементи непосмугованої м'язової тканини — м'язові клітини — на поздовжньому розрізі мають веретеноподібну форму, ядра витягнуті вздовж клітини. На поперечному розрізі клітини круглої або багатокутної форми різного діаметра, в яких містяться круглі ядра.

Посмугована м'язова тканина.

На препараті видно поперечнопосмуговану м'язову тканину в поздовжньому та поперечному розрізах, між пучками м'язових волокон знаходяться прошарки пухкої сполучної тканини, кровоносні судини та жирова тканина. Поперечно посмуговані м'язові волокна утворюють пучки, які розташовуються у трьох взаємно перпендикулярних напрямках. Тому на зрізі видно їх поздовжні та поперечні перетини. Під час мікроскопії (при великому збільшенні, бажано з імерсійним об'єктивом) видно, що м'язові волокна циліндричної форми, у саркоплазмі міститься велика кількість ядер. М'язові волокна мають поздовжню та поперечну посмугованість, що зумовлено наявністю в саркоплазмі міофібрил, які розташовуються уздовж м'язового волокна. Довжина їх відповідає довжині м'язового волокна, вони знаходяться близько один біля одного, тому поздовжня посмугованість не однаково виражена у м'язових волокнах. Поперечна посмугованість пов'язана з неоднорідністю будови, неоднаковою фізико-хімічною організацією та різними оптичними властивостями міофібрил.

Поперечний розріз сідничого нерва

Під час мікроскопії (під малим збільшенням) необхідно звернути увагу на те, що нерв вкритий сполучнотканинною оболонкою — епіневрієм, де містяться кровоносні судини та жирові клітини. Від оболонки нервового пучка — периневрію — розташовуються прошарки пухкої сполучної тканини, які оточують групи й окремі нервові волокна. Сполучнотканинні утворення, що містяться в середині нервового пучка, називаються ендоневрієм.