Iннервацiя: чутлива - вiдбуваеться за рахунок переднiх гiлок III – VI міжреберних нервiв; симпатична - волокон грудних вузлів симпатичного стовбура.

Нюхова та смакова сенсорні системи

Нюховий аналізатор, орган нюху (organum olfactus)

Допоміжний апарат органа нюху розташований у верхньому носовому ході в районі горизонтальної пластинки решітчастої кістки.

Рецепторна ділянка (нюховий епітелій) займає 250-500 кв.мм. Тут є три типи клітин: рецепторні, підтримуючі та базальні. Підтримуючі (опорні) клітини лежать між нюховими і розділяють їх. Вони мають короткі війки і мають ознаки секреції. Базальні клітини розташовані глибше, на базальній мембрані, оточують пучки аксонів рецепторних клітин. Ще глибше, під базальною мембраною, є залозисті клітини.

Нюхові рецепторні клітини мають довгі центральні і короткі периферичні відростки. Кількість нюхових клітин у людини близько 40 млн. (У “нюхаючих” тварин до 200 млн.). Аксони нюхових клітин збираються у нюхові нитки (20-40). Вони проходять у череп крізь решітчасту кістку формуючи нюховий нерв ( І пара ЧМН ) і йдуть до нюхової цибулини (другі нейроцити). Їх аксони утворюють нюховий тракт і ідуть до нюхового трикутника. Нюхові цибулини, тракти і трикутники складають периферичний відділ нюхового мозку. До центрального відділу нюхового мозку відносяться закрутка морського коника та деякі інші пограничні з ним утвори.

Відчуття запаху

Відчуття запаху викликається газами або дрібними частинками, які вдихаються з повітрям. Запахи можуть бути приємними і неприємними. Нюх – дуже тонке чуття, яке дуже швидко притуплюється, якщо пахуча речовина діє на орган нюху тривалий час. Сприйняття запахів різко знижується, якщо слизова оболонка стає сухою або набухає (при запальних процесах).

Смаковий аналізатор, орган смаку (organum gustus)

Допоміжний апарат органу смаку у людини представлений багатьма (близько 2000) смаковими бруньками, розташованими у багатошаровому незроговілому епітелії слизової оболонки язика, піднебіння, надгортанника і задньої стінки глотки. На язиці смакові бруньки знаходяться в смакових сосочках язика, завдяки яким верхня поверхня язика має бархатистий рельєф. До смакових відносяться жолобкуваті, листоподібні та грибоподібні сосочки. Інші сосочки язика (нитковидні, конічні) смакових бруньок не мають.

Смакові бруньки мають еліпсоподібну форму і місять тісно притиснені одна до одної смакові (рецепторні) і опорні клітини, в основі яких знаходяться базальні клітини. На верхівці бруньки є смакова пора. В бік пори звернені мікроворсинки рецепторних клітин. Їх збудження передається сусіднім нервовим клітинам. З передніх 2/3 язика імпульси ідуть по язикоглотковому нерву (ІХ пара ЧМН), від задньої 1/3 по лицьовому нерву (VII пара ЧМН), від надгортанника по блукаючому нерву (Х пара ЧМН). Тіла перших нейроцитів залягають у вузлах вищеназваних черепних нервів, а аксони у складі названих нервів до довгастого мозку і моста (другі нейроцити). Звідси до таламусу (третій нейроцит). Аксони нейроцитів таламуса ідуть до кіркового кінця смакового аналізатора - кора закрутки морського коника і нижня частина зацентральної закрутки.

Відчуття смаку

Існує чотири основних смакових відчуття: солодке, гірке, кисле і солене. Причому окремі смакові бруньки пристосовані до сприйняття різноманітних смакових подразників. Виникнення смакового подразника і його перетворення в нервовий імпульс відбувається тільки в тих випадках, якщо прийнята їжа знаходиться в рідкому стані. Окрім цього, більшість харчових продуктів має приємний запах, який не діє безпосередньо на смакові бруньки, а подразнює нюхові рецептори.

Смак також, як і нюх, є дуже тонким відчуттям, яке ослаблюється під час простуди, а також при хворобах ротової порожнини, шлунка, кишок.

Оболонки очного яблука

І. Зовнішня – фіброзна;

ІІ. Середня – судинна;

ІІІ. Внутрішня - сітківка.

І. Фіброзна оболонка досить міцна і відіграє захисну роль. У ній розрізняють 2 відділи: передній - більш випуклий, менший за розміром відділ - рогівкаі задній значно більший відділ - склера (білкова оболонка).

Рогівка - прозора випукла пластинка, дещо потовщена по периферії. Передня поверхня рогівки вистелена багатошаровим плоским епітелієм, а задня - ендотелієм. У ній немає кровоносних судин, але є багато нервових закінчень.

Склера - непрозора (білого кольору) сполучнотканинна пластинка (схожа на зварений білок яйця). Передня її частина (видима) вкрита кон'юнктивою, яка утворена незроговілим багатошаровим епітелієм. Решта склери вкрита ендотелієм. Склера має кровоносні судини і нервові закінчення.

ІІ. Судинна оболонка очного яблука містить багато кровоносних судин, які забезпечують живлення сітківки і виділення водянистої вологи. У ній є три відділи:

· райдужна оболонка;

· війчасте тіло;

· власне судинна оболонка.

Райдужка (iris), або райдужна оболонка, має круглу форму, з отвором в центрі - зіниця. Зміною розміру зіниці регулюється надходження світлових променів в око. Строма райдужки утворена з пухкої сполучної тканини і містить пігмент, кровоносні судини і непосмуговані м'язи. Від кількості пігменту залежить колір очей. Непосмуговані м'язи розташовані двома шарами: радіально (м’яз, який розширює зіницю - ділятатор) і кільцеподібно (м’яз, який звужує її - сфінктер).

Реакція зіниць на світло

Як правило зіниці обох очей мають округлу форму і однаковий діаметр. При зниженні зовнішнього освітлення зіниці рефлекторно збільшуються. При збільшенні освітлення зіниці рефлекторно зменшуються. Якщо при денному освітленні людина закриє очі на 10-20с, то зіниці збільшуються. Коли після цього вона знову відкриє очі, зіниці зменшуються. Ця реакція зіниць на світло є механізмом регуляції кількості променів світла, які потрапляють на сітківку ока.

Війчасте тіло - потовщена частина судинної оболонки очного яблука, яка містить багато судин і має війчастий м‘яз. Війчасте тіло розташоване кільцем навколо кришталика і прикріплено до його капсули війчастим пояском (ціннова зв'язка). При скороченні війчастого м’яза змінюється випуклість кришталика, при цьому змінюється відстань бачення. Така настройка кривизни кришталика на певну відстань до фіксованого очами об’єкта називається акомодацією. Війчастий м'яз, який впливає на це, називається м'язом акомодації. Діапазон акомодації вимірюють в діоптріях. В молодому віці діапазон акомодації найбільший (близько 14 діоптрій). З віком кришталик стає менш еластичним, відповідно цей діапазон зменшується, тому людям похилого віку, які мають інших відношеннях нормальний зір, для читання потрібні окуляри.

Власне судинна оболонка очного яблука складає більшу частину судинної оболонки. Між власне судинною оболонкою і склерою є капілярна щілина - навколосудинний простір.

ІІІ. Сітківка - тонка м'яка пластинка між власне судинною оболонкою і склоподібним тілом, прилягає до нього і містить світлосприймальні елементи (фоторецептори).

У сітківці розрізняють до 10 шарів, які включають пігментні клітини, фоторецептори у формі паличок і колбочок. Колбочки сприймають світлові промені при яскравому освітленні (рецептори денного світла) і забезпечують сприйняття кольорів. Палички функціонують у присмерках (рецептори присмеркового світла). В сітківці також є асоціативні нейрони, які зв'язують фоторецептори з гангліонарними клітинами, аксони яких, сполучаючись, утворюють зоровий нерв (містить близько 1 млн волокон). Зоровий нерв виходить із сітківки у районі диску зорового нерва. В цьому місці світлосприймальні елементи відсутні - це сліпа пляма сітківки. В центрі диска зорового нерва у сітківку проникає її зорова артерія і супутні їй вени. Латерально від диску зорового нерва на сітківці знаходиться забарвлена у жовтий колір ділянка діаметром близько 2 мм - жовта пляма. У центрі цієї плями є заглибина - центральна ямка, яка містить лише колбочки і є місцем найкращого бачення.

Кількість колбочок у сітківці зменшується з віддаленням від центральної ямки, кількість же паличок у цьому напрямі зростає. У крайніх ділянках сітківки палички відсутні.

Всього у сітківці налічується 6-7 млн. колбочок і 110 - 125 млн. паличок.

Внутрішнє ядро

Внутрішнє ядро очного яблука включає водянисту вологу, кришталик і склоподібне тіло. Всі ці утвори, і рогівка прозорі, забезпечують заломлювання світла і становлять оптичну систему, завдяки якій світлові промені, що надходять через зіницю ока, фокусуються і потрапляють на сітківку. На сітківці відповідно виникає зменшене і перевернуте зображення предметів.

Водяниста волога знаходиться у передній і задній камерах очного яблука. Передня камера - простір між рогівкою, райдужкою і кришталиком. Задня камера - простір між райдужкою, кришталиком і війчастим тілом. Сполучаються камери між собою щілиною, яка знаходиться між райдужкою і кришталиком.

Водяниста волога продукується кровоносними судинами війчастим тілом і райдужкою. Вона бере участь у живленні рогівки і підтримує внутрішньоочний тиск на певному рівні (20 - 25 мм рт.ст.). Відтікання вологи іде у вени ока. Збільшення внутрішньоочного тиску називається глаукомою.

Кришталик- має форму двоопуклої лінзи. Його речовина складається із прозорих волокон - видовжені клітини. Центральна частина кришталика твердіша і називається ядром, периферична - кора кришталика менш пружна. Зовні кришталик вкритий капсулою кришталика. Від неї відходять волокна до війчастого тіла (війчастого м’яза) при скороченні якого змінюється його випуклість.(акомодація).

Склоподібне тіло - це прозора желеподібна речовина між кришталиком і сітківкою. Зовні воно вкрите тонкою цупкою капсулою.

У кришталику і склоподібному тілі немає судин і нервів.

Умовна лінія ока проводиться через передній і задній його полюси і називається передньо – задньою віссю. При зміні довжини цієї осі виникають порушення рефракції.

Допоміжні органи ока

До них відносяться скелетні м'язи, повіки і слізний апарат.

Скелетні м’язи очного яблука

Є 6 м'язів очного яблука (4 прямі (верхній, нижній, медіальний і латеральний) і 2 косі (верхній і нижній).

Ці м’язи забезпечують рухи очного яблука.

Повіки (верхня і нижня) мають форму пластинок, які легко змикаються і закривають передню поверхню ока. Передня поверхня повік вкрита шкірою, під якою розташований коловий м'яз ока і щільна опірна сполучнотканинна пластинка. Задня поверхня повіки вистелена кон'юнктивою повіки. Це видозмінена шкіра. Вона переходить на видиму частину склери очного яблука (очна кон'юнктива). На вільному краї повік розташовані вії і протоки сальних залоз.

Над верхніми повіками розташовані брови.

В районі медіального кутика ока є виступ рожевого кольору – слізне м'ясце, нижче якого є заглиблення - слізне озеро.

Слізний апарат включає слізну залозу і вивідні слізні протоки. протоки: слізні канальці, слізний мішок і носослізну протоку.

Слізна залоза (glandula lacrimalis) знаходиться у однойменній ямці у верхньолатеральному куті очниці. Через протоки залози сльоза виділяється на кон'юнктиву ока, омиває око спереду і стікає у слізне озеро. З слізного озера сльоза стікає по канальцях в слізний мішок і далі через носослізну протоку в нижні носові ходи порожнини носа.

Сльози виділяються безперервно у невеликій кількості, зволожують кон’юктиву і мають бактерицидні властивості.

Провідний шлях зорового аналізатора

Фоторецептори – біполярні нейрони – (гангліонарні клітини), аксони яких утворюють очний нерв. Нерв виходить із очниці через канал зорового нерва.

На нижній поверхні мозку (перед турецьким сідлом) утворюється перехрест зорових нервів, у якому переходять на протилежний бік лише волокна від медіальних частин сітківки. Після зорового перехресту починаються зорові шляхи (тракти), які несуть імпульси від медіальної половини сітківки протилежного ока і латеральних половин сітківки свого боку.

Частина волокон зорового тракту йде до таламуса, де переключаються на їхніх нейронах. Далі аксони цих нейронів у складі внутрішньої капсули ідуть до функціональної зорової зони (кора шпорної борозни) де відбувається формування зору.

Інша частина волокон направляється до передніх горбків чотиригорбовості середнього мозку де переключаються на нейронах ядер окорухових нервів, як іннервують м'язи ока, війчастого тіла і райдужки. Завдяки цьому забезпечуються орієнтувальні, захисні зорові рефлекси і адаптація до світлового подразнення.

Слухова та вестибулярна сенсорні системи, їх допоміжний апарат

Зовнішнє вухо (auris externa)

Зовнішнє вухо складається з:

· зовнішнього слухового проходу;

· вушної раковини;

· барабанної перетинки.

Вушна раковина - це еластичний хрящ складної форми вкритий шкірою. Хрящ відсутній у нижній частині вушної раковини - так звана мочка вуха (заповнена жиром). У згинах вушного хряща розрізняють такі елементи, як: завиток, протизавиток, козелок і протикозелок. У людини функція уловлювання звукових коливань втрачена, тому вушна раковина невелика, а м'язи, які забезпечують рух раковин у тварин, у людини редуковані. На дні вушної раковини розташований зовнішній слуховий отвір, який веде до зовнішнього слухового проходу.

Зовнішній слуховий прохід має форму зігнутого каналу (довжиною близько 3,5 см і діаметром 0,6 - 0,9 см) і закінчується барабанною перетинкою. В ньому розрізняють хрящовий і кістковий відділи, які розташовані між собою під кутом. В багатошаровому плоскому епітелії, який вистилає зовнішній слуховий прохід, поряд із багатьма сальними залозами є особливі трубчасті залози вушної сірки.

Барабанна перетинка відділяє зовнішнє вухо від середнього. Вона являє собою пластинку із двох шарів колагенових волокон: зовнішній радіальний, внутрішній - циркулярний. Зовнішня поверхня вкрита тонким шаром багатоклітинного плоского епітелію, внутрішня - одношаровим кубічним епітелієм слизової оболонки середнього вуха. Перетинка має форму еліпса - 9 х 11 мм. В центрі прикріплюється молоточок.

Середнє вухо (auris media)

Середнє вухо включає барабанну порожнину з трьома слуховими кісточками, слухову трубу і є звукопровідним відділом органу слуху.

Барабанна порожнина розташована в піраміді скроневої кістки і має шість стінок. Медіальна стінка відділяє барабанну порожнину від внутрішнього вуха (від його присінка). На ній є овальний отвір - вікно присінка, круглий отвір - вікно завитки. Вікно присінка закрите основою стремінця, вікно завитки - пластинкою під назвою вторинна барабанна перетинка. Отвір у слухову трубу розташований на передній стінці. Всі стінки барабанної порожнини вкриті слизовою оболонкою.

Слухові кісточки - молоточок, коваделко і стремінце - барабанної порожнини сполучені суглобами і розташовані ланцюжком від барабанної перетинки до вікна присінка. Молоточок приєднаний до перетинки рукояткою. Стремінце сполучнотканинними волокнами рухливо сполучене з вікном присінка. До слухових кісточок прикріплені м'язи, які при скороченні, зміщують кісточки до овального вікна або до барабанної перетинки.

Через слухові кісточки передаються коливання барабанної перетинки на вікно присінка (овальне вікно).

Слухова труба має довжину близько 4 см. Вистелена війчастим слизовим епітелієм. Закінчується на бічній стінці носоглотки. Завдяки їй відбувається зрівноваження тиску у барабанній порожнині з атмосферним тиском.

Внутрішнє вухо (auris interna) розташоване в кам'янистій частині скроневої кістки, складається із кісткового лабірінту і розташованого в ньому перетинчастого лабіринту.

Кістковий лабіринт має складну форму і розділяється на три сполучені між собою відділи: завиток, присінокі кісткові півколові канали.

Перетинчастий лабіринт знаходиться всередині кісткового лабіринту, приблизно повторює його форму, але менший за розмірами і має три сполучені між собою відділи: завиткова протока, сферичнийі еліптичний мішечки та півколові канали. Між стінками кісткового лабіринту і розташованим в ньому перетинчастим лабіринтом є простір - перилімфатичний простір, заповнений перилімфою. Перетинчастий лабіринт зсередини вистелений ендотелієм і заповнений ендолімфою.

Завитка (cochlea) - передній відділ кісткового лабіринту. Широка частина звернена до внутрішнього слухового проходу, звужена - купол - до барабанної порожнини. Всередині завитки є спіральний канал, який утворює 2,5 оберти навколо кісткового стрижня завитки. Від стрижня на всьому шляху відходить спіральна кісткова пластинка, яка впинається в порожнину завитки і повторює її оберти. Кісткова спіральна пластинка і прикріплена до неї дві мембрани завитка (присінкова і барабанна) розділяють у спіральному каналі перилімфатичний простір на два ходи - драбини: присінка (верхня) і барабанну (нижня) і завиткову протоку. Обидві драбини заповнені перелімфою й сполучаються на верхівці купола завитки отвором - гелікотремою. Завиткова протока повторює оберти спірального каналу, ізольована від драбин і заповнена ендолімфою. Всередині завиткового каналу на барабанній мембрані знаходиться спіральний (кортіїв) орган - звукосприймальний відділ органу слуху. Основним елементом його є рецепторні (волоскові) клітини, на апікальних кінцях яких є волоски. Над волосками розташована покривна (текторіальна) мембрана.

При коливанні барабанної мембрани і ендолімфи подразнюються рецепторні волоскові клітини і виникає нервові імпульси, які передаються на перші чутливі (слухові) нервові клітини.

Тіла перших слухових нервових клітин залягають в спіральному ганглії, що розташований в товщі спіральної кісткової пластинки. Аксони цих нейроцитів ідуть у складі завиткової частини присінково-завиткового нерва (VIII пара ЧМН) і закінчуються синапсами на клітинах завиткових ядер (другі нейроцити), які розташовані в довгастому мозку. Частина їх аксонів (волокон) досягають ядер середнього мозку (треті нейроцити) і є початком одного із екстрапірамідних шляхів, які забезпечують сторожові (орієнтовні) рефлекси. Інша частина волокон йде через таламус (також треті нейроцити) до верхньої вискової закрутки (кірковий центр слухового аналізатора).

Вестибулярний (присінковий) лабіринт - периферичний відділ статокінетичного аналізатора (ораган рівноваги) - складається із розташованого у кістковому лабіринті присінка і півколових каналів.

Присінок (vestibulum) є середнім відділом кісткового лабіринту. Кістковий гребінець на внутрішній стінці присінка розділяє його на два заглиблення: сферичне і еліптичне (маточка).

Кісткові півколові канали (їх 3) становлять задній відділ кісткового лабіринту і розташовані в трьох взаємоперпендикулярних площинах. Передній - сагітально, задній - фронтально, латеральний - горизонтально. Кожний канал має вигляд дужки з двома кінцями - кісткові ніжки, одна з них (ампулярна) бо перед впаданням у присінок розширяється утворюючи ампулу. Нерозширені ніжки переднього і заднього каналів злилися і утворили спільну кісткову ніжку, тому у присінок (маточку) півколові канали відкриваються п'ятьма отворами.

Ділянки мішечків, які містять чутливі клітини, називають вестибулярними плямами. Аналогічні ділянки ампул півколових каналів – вестибулярними гребінцями.

Епітелій плям складається із рецепторних волоскових і підтримуючих клітин, які лежать на базальній мембрані. Над рецепторними волосковими клітинами розташовується тонковолокниста драглиста мембрана з кристалами вуглекислого кальцію (отоліти).

Рецепторні волоскові клітини плям сприймають зміни сили тяжіння і лінійного прискорення.

Чутливими апаратами півколових каналів є ампулярні гребінці, у вигляді складок розташовуються у кожній ампулі мають аналогічні волоскові і підтримуючі клітини як і плями. На цих клітинах у ампулах лежить желатиноподібний купол, куди проникають волоски. Ампулярні гребінці сприймають зміни кутового прискорення.

Збудження волоскових клітин через синапси передаються до клітин присінкового вузла (перший нейроцит). Їх аксони утворюють присінкову частину присінково-завиткового нерва (VIII пара ЧМН) і ідуть до довгастого мозку (другий нейроцит). Частина аксонів (волокон) цих клітин (вестибулярного ядра) ідуть до ядер мозочка - (третій нейроцит). Інша частина волокон від вестибулярних ядер досягає таламусу (це також третій нейроцит). Звідси імпульси йдуть до середньої та нижньої вискових закруток кори великих півкуль (кіркові центри вестибулярного аналізатора).

Механізм підтримки рівноваги

Підтримка рівноваги відбувається рефлекторно завдяки імпульсам, які виникають при переміщенні ендолімфи і подразненні вестибулярних рецепторів плям та ампулярних гребінців. Наприклад, якщо людина раптово хитнулася в одну сторону, то його голова зразу нахиляється в протилежну. Окрім цього в корі великих півкуль відбувається сприйняття положення голови відносно тіла і відчуття прискореного та кутового руху.

Черепномозкові нерви (ЧМН).

Від стовбуру головного мозку відходить 12 пар черепних нервів. У їх складі входять чутливі, рухові і вегетативні (парасимпатичні) нервові волокна. Ядра черепних нервів розташовані у сірій речовині головного мозку.

Всі ЧМН поділяють на:

· Чутливі: І, ІІ, VІІІ пари.

· Рухові: ІІІ, ІV, VІ, ХІ, ХІІ пари.

· Змішані: V, VІІ, ІХ, Х пари.

· Мають парасимпатичні волокна: ІІІ, VІІ, ІХ, Х пари.

· Мають смакові: VІІ, ІХ, Х пари.

І пара – Нюховий нерв (nervi olfactorii)-чутливий - складається із відростків рецепторних клітин, тіла яких розташовані у слизовій оболонці верхніх носових ходів (нюхова зона порожнини носа). Відростки ідуть у вигляді 20 - 40 нервових волокон, які входять у черепну коробку через продірявлену пластинку решітчастої кістки і закінчуються в нюховій цибулині. Від цибулини бере початок нюховий тракт, який переходить в нюховий трикутник. Нюхові цибулини, тракти і трикутники разом утворюють периферичний відділ нюхового мозку. Далі, по нервових волокнах, інформація поступає в центральний відділ нюхового аналізатора до якого відносяться закрутка морського коника та деякі інші пограничні з ним утвори.

ІІ пара – Зоровий нерв (nervi olfactorii) - чутливий - утворюється із відростків гангліонарних клітин сітківки ока. В порожнину черепа цей нерв входить через канал зорового нерва. На нижній поверхні мозку (перед турецьким сідлом) зорові нерви утворюють перехрест зорових нервів, у якому переходять на протилежний бік лише волокна від медіальних частин сітківки. Від зорового перехресту йдуть зорові тракти. Частина волокон зорового тракту йде до таламуса, де переключаються на їхніх нейронах. Далі аксони цих нейронів у складі внутрішньої капсули ідуть до функціональної зорової зони (кора шпорної борозни) де відбувається формування зору.

Інша частина волокон направляється до передніх горбків чотиригорбовості середнього мозку де переключаються на нейронах ядер окорухових нервів, як іннервують м'язи ока, війчастого тіла і райдужки. Завдяки цьому забезпечуються орієнтувальні, захисні зорові рефлекси і адаптація до світлового подразнення.

ІІІ пара – Окоруховий нерв (руховий) містить рухові соматичні і парасимпатичні волокна. Ядро нерва розташоване у ніжці середнього мозку. З порожнини черепа до очниці цей нерв проходить через верхню очноямкову щілину де іннервує більшість зовнішніх (скелетних) м'язів ока, а також гладкі м'язи райдужної оболонки (м’яз звужувач зіниці) і кришталика (війчастий м'яз).

ІV пара – Блоковий нерв(руховий) – містить рухові соматичні волокна. Ядро нерва розташоване у ніжках середнього мозку. З порожнини черепа до очниці цей нерв проходить через верхню очноямкову щілину де іннервує верхній косий м'яз ока.

V пара – Трійчастий нерв (змішаний) – містить рухові соматичні і чутливі волокна. Ядра знаходяться в мості. Нервові волокна ідуть в складі 3-х гілок, а саме: перша гілка - очний нерв (чутливий), друга гілка - верхньощелепний нерв (також чутливий) і третя гілка - нижньощелепний нерв (змішаний).

Очний нерв проходить в очницю через верхню очноямкову щілину та іннервує оболонки очного яблука, шкіру лоба, слизову оболонку порожнини носа, лобової, клиноподібної та комірок лабіринтів решітчастої кістки.

Верхньощелепний нерв виходить з черепа через круглий отвір та іннервує слизову оболонку носа, зуби верхньої щелепи, слизову оболонку твердого і м’якого піднебіння, шкіру обличчя від медіального кута ока до кута рота.

Нижньощелепний нерв виходить з черепа через овальний отвір та інервує:

- чутливі волокна: зуби верхньої щелепи, слизову оболонку щоки, передні 2/3 язика, шкіру підборіддя, скроневої ділянки та вушну раковину;

- рухові соматичні волокна: жувальні м’язи.

VІ пара – Відвідний нерв(руховий) – утворений руховими соматичними волокнами. Ядро знаходиться в мосту. З черепа виходить через верхню очноямкову щілину. Іннервує латеральний прямий м'яз ока.

VІІ пара – Лицевий нерв(змішаний) - утворений чутливими (смаковими) і руховими соматичними і парасимпатичними (секреторними) волокнами. Ядро знаходиться в мості. З черепа виходить через шилососкоподібний отвір пронизує привушну залозу та іннервує:

- рухові соматичні волокна: мімічні м'язи;

- парасимпатичні секреторні волокна: слізну, під’язикову і підщелепну слинні залози;

- чутливі смакові: смакові сосочки передніх 2/3 язика.

VІІ пара - Присінково-завитковийнерв (чутливий) - утворений відростками чутливих нейронів, які розташовані у присінковому і завитковому вузлах, які проводять відповідно, інформацію від вестибулярного апарату (рівноваги) і спірального органу завитки (слуху).

В порожнину черепа входить через внутрішній слуховий прохід. Ядра знаходяться у мості.

ІХ пара - Язикоглотковий нерв(змішаний) – утворений з чутливих, рухових соматичних і парасимпатичних (секреторних) волокон. Ядра розташовані в довгастому мозку. З черепа виходить через яремний отвір та іннервує:

- чутливі волокна: слизову оболонку задньої 1/3 язика (в тому числі і смакові сосочки), слизову глотки, мигдаликів, барабанної порожнини;

- рухові соматичні: м’язи глотки;

- рухові парасимпатичні: привушну слинну залозу.

Х пара – Блукаючий нерв(змішаний) – утворений з рухових парасимпатичних, соматичних і чутливих волокон. Цей нерв є найдовшим із всіх ЧМН і основним парасимпатичним нервом. Його ядра знаходяться в довгастому мозку. З черепа ці нерви виходять через яремний отвір, далі через верхній грудний отвір проходять в грудну порожнину, йдуть вздовж стравоходу, проходять через діафрагму в грудну порожнину де поділяються на лівий і правий блукаючі стовбури. Кінцеві гілки блукаючого нерва утворюють сплетіння волокон навколо серця, артерій і внутрішніх органів: легень, стравоходу, печінки, шлунка, підшлункової залози (черевне сплетіння), кишок (верхнє і нижнє брижові сплетіння).

Іннервація:

- рухові парасимпатичні волокна: гладку мускулатуру травного каналу (від стравоходу до прямої кишки), органів дихання (бронхи, легені), серце і аорту;

- рухові (секреторні) парасимпатичні волокна: загрудинну залозу, печінку, підшлункову і наднирникові залози;

- рухові соматичні волокна: посмуговані м’язи глотки, гортані, м’якого піднебіння;

- чутливі волокна: від слизових оболонок вищеназваних внутрішніх органів, твердої оболонки головного мозку, смакових сосочків глотки.

ХІ пара – Додатковий нерв (руховий) - формується із рухових соматичних нервових волокон. Ядра знаходяться в довгастому мозку і верхніх шийних сегментах спинного мозку. З черепа виходить через яремний отвір та іннервує грудинно-ключично-соскоподібний та трапецієподібний м'язи.

ХІІ пара - Під’язиковий нерв (руховий) – утворений з рухових соматичних волокон. Ядро знаходиться в довгастому мозку. З черепа виходить через канал під’язикового нерва та іннервує м'язи язика. Ю

Спинномозкові нерви – СМН ( nervi spinales )