2.2 Місце Аргентини в глобалізованому світовому господарстві

Аргентина - одна з найбільш розвинених в економічному відношенні країн Латинської Америки. ВВП на душу населення більш ніж удвічі перевищує середній рівень по регіону. 

Країна має дуже різно - образний природно-економічний потенціал: великий масив ­ родючих земель, великими ресурсами енергоносіїв (нафта, природний газ, гідроенергія, найбільші в регіоні запаси уранових руд), різноманітними, хоча і не дуже великими покладами корисних копалин (цинк, мідь, берилій, залізна руда та ін.) За запасами деревини поступається в Латинській Америці лише Бразилії та Чилі. 

Уряд К. Менема протягом ряду років проводило курс на оздоровлення економіки, найважливішими елементами якого є приватизація підприємств держсектора (передбачається зберегти під контролем держави тільки оборону, юстицію, освіта і здо ро ­ рона здоров'я), жорсткий бюджетний контроль, відкриття внутрішнього ринку для конкуренції іноземних компаній, новий податковий режим.

У 1991р. йому вдалося досягти перелому в економічній ситуації і після довгих років стагнації зростання ВВП склало 6,5% (один з кращих показників у регіоні). За підтримки США аргентинський уряд досяг угоди з міжнародними валютно-фінансовими організаціями про вступ країни в так званий "план Брейді" по ре ­ фінансуванню зовнішнього боргу країни, що становить зараз понад 62 млрд. доларів. 

Аргентинська енергетика довгий час орієнтувалася на нафту і газ; в останні два десятиліття цей крен частково подолана в результаті переходу (особливо в електроенергетиці) до використання більш різноманітних джерел енергії (ГЕС і АЕС).

Значення добувної промисловості порівняно невелике; головну роль у ній відіграє видобуток нафти (3-е місце в регіоні).  Рівень розвитку, досягнутий аргентинською обробною   промисловістю, дозволяє у великій мірі забезпечувати внутрішні потреби в промисловій продукції за рахунок національного виробництва.

У структурі аргентинської обробної промисловості в останні десятиліття відбулися помітні зміни і в даний час близько 1/2 вартості сукупного промислового виробництва припадає на металургійну, машинобудівну, нафтопереробну та хімічну галузі, тоді як питома вага традиційних галузей - харчосмакової і текстильної - знизився до 1/3 .

Металургія представлена ​​виплавкою чорних металів - в основному із привізної сировини (у 1991р. Вироблено 1, 4 млн. т чавуну і феросплавів, 3,1 млн.т сталі). З галузей кольорової металургії розвинені:   виробництво   свинцю, цинку, міді, алюмінію на базі власного і привізної сировини. Аргентина входить до десятки провідних країн за запасами урану. Країна відома своїми науковими розробками в галузі ядерної енергетики та уранової промисловості. 

Отримали розвиток   транспортне і сільськогосподарське машинобудування, виробництво нескладних типів металорізальних верстатів, електротехніки, труб, цементу і т. д. Машинобудування займає провідне місце по вартості продукції у важкій промисловості. Найбільш розвинені транспортне машинобудування (свої заводи в Аргентині мають Ford, Crysler, Toyota, Peugeut та ін), сільськогосподарське машинобудування, виробництво обладнання для харчової промисловості, електротехніка (заводи IBM, Siemens). У транспортному машинобудуванні лідирує автомобілебудування (Буенос-Айрес, Кордова), розвинені суднобудування (Буенос-Айрес, Енсенада), авіабудування (Кордова).  

Серед експортних галузей особливе місце займає м'ясохладобійна - традиційна і специфічна для країни галузь. Аргентина належить до числа найбільш значних виробників м'яса, в основному яловичини, і його експортерів. З інших галузей харчової промисловості експортне значення мають виробництво рослинних масел в останні роки - соєвого, борошномельна, маслоробна, виноробство. На внутрішній ринок орієнтована плодоовочева, консервна, цукрова галузі промисловості, виробництво напоїв. Одна з типових галузей аргентинської промисловості - шкіряно-взуттєва. 

У багатьох галузях аргентинської обробної промисловості, особливо найбільш передових і динамічних, великий вплив іноземного капіталу.  Сільське   господарство   забезпечує практично всі внутрішні потреби в продовольстві та промисловому сировину (за винятком тих їх видів, для виробництва яких в країні відсутні необхідні кліматичні умови) і багато в чому продовжує характеризувати положення Арген ­ твані в міжнародному поділі праці. За обсягом виробництва зернових, Яловичини, вовни, винограду і т. п. країна займає 1-е місце в Латинській Америці. Вона залишається великим постачальником на світовий ринок багатьох видів продовольства та сільськогосподарської сировини помірного поясу. 

Відмінною рисою сільського господарства Аргентини в порівнянні з іншими країнами Латинської Америки є той факт, що вона не тільки повністю забезпечує себе продовольством, але і експортує його. За споживанням продовольства на душу населення країна перевершує інші країни регіону, а за портебленія м'яса - розвинені країни. Продукція сільського господарства і тваринництва дає понад 50% експортних доходів.

За поголів'ям великої рогатої худоби Аргентина займає шосте місце у світі, з виробництва м'яса на душу населення - п'ята, а за його споживання - перше. М'ясо - національна їжа аргентинців. У рослинництві головне місце традиційно займають зернові і олійні культури експортного значення. По збору пшениці Аргентина - одна з провідних країн світу.

У післявоєнний період аргентинське сільське господарство переживає застій, що неабиякою мірою обумовлене збереженням архаїчної системи землеволодіння та землекористування. Головний сільськогосподарський район країни - Пампа. Основні економічні характеристики Аргентини: У міжнародному поділі праці Аргентина виступає переважно як аграрна країна, будучи одним з великих постачальників її сільськогосподарських продуктів на світовий ринок. Вона входить до числа провідних світових експортерів яловичини, зерна, олії (особливо лляного), вовни, шкіряної сировини. З середини 60-х років збільшується експорт промислових товарів. У імпорті Аргентини переважає промислове обладнання та сировина. [22,c.240]

Основним торговим партнером Аргентини протягом тривалого часу була Великобританія; в останні десятиліття її частка в товарообігу країни різко скоротилася. Тепер провідна роль в експорті Аргентини належить Італії - 17%, потім йдуть Англія-10%, Нідерланди-13%; в імпорті-США (23%), Бразилії (11%), ФРН (10%), Італії (10%).  Все більше місце у зовнішній торгівлі Аргентини займають країни Латинської Америки, які служать основними покупцями її промислових товарів. Аргентина - член Латиноамериканської асоціації вільної торгівлі (ЛАСТ), на частку якої припадає ¼, зовнішньоторговельного обороту країни. Економічні зв'язки Аргентини з латиноамериканськими країнами носять різнобічний характер: здійснюються спільні проекти гідротехнічного будівництва, науково-технічних досліджень, розробок корисних копалин і т.д. У 1997 вартість експорту склала 1464 млн. дол, імпорту-1096 млн. доларів. Експорт носить різко виражений аграрний характер, його основні статті: м'ясо, шкіра та шкури, шерсть, пшениця, кукурудза, квебраховий екстракт.

Імпортує Аргентина машини, промислове устаткування і засоби транспорту (45%), метали і металовироби (12%), паливо і мастильні масла (7,5%) хімічні товари (7%) і т. д. [41,c.245]

У світовому господарстві Аргентина займає сегменти Машинобудування та сільського господарства – основний експорт країни. Особливість Аргентини також в тому що у країні дуже багато осідчених висококваліфікованих спеціалістів.