18. Етапи і процедури прийняття рішень.

У вузькому розумінні прийняття рішень розглядається лише як вибір найкращого рішення з багатьох альтернатив. У процесі аналізу вузького розуміння необхідно враховувати, що альтернативні варіанти не виникають самі собою. Процес прийняття рішень складається не тільки з вибору найкращого варіанта, а й з пошуку альтернатив, встановлення критеріїв оцінки, вибору способу оцінки альтернатив тощо.

У процесі прийняття рішень розв'язується задача пошуку, розпізнавання, класифікації, упорядкування і вибору. Для вирішення цих задач використовують методи аналізу і синтезу" індукції і дедукції.

На процес прийняття управлінських рішень впливає низка різноманітних факторів, до найважливіших із яких належать такі:

1. Ступінь ризику (величина ймовірності, що характеризує можливість невиконання системою своєї цільової задачі з урахуванням впливу небезпечних внутрішніх і зовнішніх дій на систему) - завжди існує ймовірність прийняття неправильного рішення, яке може несприятливо впливати на організацію.

2. Час, який відводиться менеджерові для прийняття рішення. На практиці більшість керівників не мають можливості проаналізувати всі можливі альтернативи, відчуваючи дефіцит часу.

3. Ступінь підтримки менеджера колективом - враховує те, що нових менеджерів сприймають не відразу. Якщо порозуміння й підтримки інших менеджерів і підлеглих не достатньо, то проблему слід усувати за рахунок своїх особистих рис, які мають сприяти виконанню прийнятих рішень.

4. Особисті якості менеджера - один з найважливіших факторів. Незалежно від того, як менеджери приймають рішення і відповідають за них, вони повинні мати здібності до того, щоб приймати правильні рішення.

5. Політика організації - суб'єктивний фактор підчас прийняття рішення. Статус, влада, престиж, легкість виконання - усе це може вплинути на прийняття певного рішення.

Кінцевим результатом прийняття рішення є саме управлінське рішення, яке постає як базовий елемент процесу управління, що забезпечує функціонування підприємства за рахунок взаємозв'язку формальних та неформальних, інтелектуальних та організаційно-практичних аспектів менеджменту.

19. Що включає інформаційне забезпечення системи? Логічне проектування інформаційного забезпечення як складової технічного проекту системи.

ІЗ – сукупність єдиної системи класифікації і кодування інформації, з системи документації і масивів інформації, сукупність правил і методів організації, накопичення подання, збереження, оновлення і контролю інформації.

Етапи створення ІЗ:

1.формування вимог до ІЗ

2.розробка концепції Із (впровадження системи)

3.технічне завдання (визначення основних вимог до системи, організація та склад робіт по створенню системи, порядок прийняття системи в експлуатацію)

4.ескізний проект (є необов’язковим, розробляються попередні проектні рішення)

5.технічний проект (розробляється проект рішень для системи та її частин)

6.робоча документація

7.введення в експлуатацію

8.супроводження ІЗ

Інформаційне забезпечення ІС є засобом для вирішення наступних завдань

1.однозначної і економічного представлення інформації в системі (на основі кодування об'єктів);

2. організації процедур аналізу та обробки інформації з урахуванням характеру зв'язків між об'єктами (на основі класифікації об'єктів);

3. організації взаємодії користувачів з системою (на основі екранних форм вводу-виводу даних);

4. забезпечення ефективного використання інформації в контурі управління діяльністю об'єкта автоматизації (на основі уніфікованої системи документації).

Інформаційне забезпечення ІС включає два комплекси: внутрішнє інформаційне забезпечення (класифікатори техніко-економічної інформації, документи,методичні інструктивні матеріали) і зовнішнє інформаційне забезпечення (макети / екранні форми для введення первинних даних чи виводу результату).

До інформаційного забезпечення пред'являються наступні загальні вимоги:

• інформаційне забезпечення повинно бути достатнім для підтримки всіх автоматизуємих функцій об'єкта;

• для кодування інформації повинні використовуватися прийняті у замовника класифікатори;

• для кодування вхідний і вихідний інформації, яка використовується на вищому рівні управління, повинні бути використані класифікатори цього рівня;

• повинна бути забезпечена сумісність з інформаційним забезпеченням систем, взаємодіючих з розроблюваної системою;

• форми документів повинні відповідати вимогам корпоративних стандартів замовника (або уніфікованої системи документації);

• структура документів та екранних форм повинна відповідати характеристиками терміналів на робочих місцях кінцевих користувачів;

• графіки формування та зміст інформаційних повідомлень, а також використовуються абревіатури мають бути загальноприйнятими в цій предметній області й погоджені із замовником;

• в ІС повинні бути передбачені засоби контролю вхідний і результатной інформації, оновлення даних в інформаційних масивах, контролю цілісності інформаційної бази, захисту від несанкціонованого доступу.

Методика проектування інформаційного забезпечення складається з трьох етапів. 1. На першому етапі “Розробка рішень по інформаційній базі”: визначається склад і обсяг нормативно - довідкової інформації; розробляються пропозиції щодо вдосконалення діючого документообігу; структура бази даних; система збирання і передавання інформації, а також рішення з організації і ведення бази даних; визначається склад і характеристики вихідної і вхідної інформації (сигналів, документів, даних). 2. На другому етапі “Вибір номенклатури і прив’язка системи класифікації і кодування інформації»: визначається перелік типів інформаційних об’єктів, які підлягають ідентифікації в IC, перелік необхідних класифікаторів; вибираються й розробляються класифікатори інформаційних об’єктів і системи кодування; визначається система внесення змін і доповнень у класифікатори; розробляються принципи й алгоритми автоматизованого ведення класифікаторів. 3. На третьому етапі “Розробка рішень щодо забезпечення обміну інформацією в системі” розробляється схема інформаційного забезпечення.