7. Процесові моделі потоків даних

8. DFD-моделі (діаграма потоків даних) – як один із головних інструментів системного аналізу та проектування інформаційних систем.

D FD – загальноприйняте скорочення від англ. Data Flow Diagrams — діаграми потоків даних. Так називається методологія графічного структурного аналізау, що описує зовнішні по відношенню до системи джерела й адресати даних, логічні функції, потоки даних і сховища даних до яких здійснюється доступ

Діаграми потоків даних (Data Flow Diagram-) використовуються для документування механізмів передачі й обробки інформації в моделюючій системі. Діаграми DFD звичайно будуються для наочного відображення поточної роботи системи документообігу організації. Найчастіше діаграми DFD застосовують як доповнення моделі бізнесів-процесів, виконаної в IDEF0.

DFD використовує чотири основних елементи: - роботи – в DFD позначають функції або процеси, які обробляють і змінюють інформацію. Роботи представлені на діаграмах у вигляді прямокутників з округленими кутами; - стрілки – вказують від об'єкта-джерела до об'єкта-приймача, позначаючи інформаційні потоки в системі документообігу; - зовнішні посилання – вказують на місце, організацію або людину за рамками цієї діаграми; - сховища даних – являють собою дані, до яких здійснюється доступ, ці дані можуть бути створені або змінені роботами. На одній діаграмі може бути представлено кілька копій того самого сховища даних. Побудовані моделі потоків даних організації можуть бути використані при рішенні наступних завдань: - визначення існуючих сховищ даних (текстові документи, файли, система керування базою даних – СУБД); - визначення й аналіз даних, необхідних для виконання кожної функції процесу; - підготовка до створення моделі структури дані організації, так називаної ERD-моделі (IDEF1X); - виділення основних і допоміжних бізнесів-процесів організації. Слід також зазначити, що нотацію DFD можна ефективно застосовувати для опису як потоків документів, так і потоків матеріальних ресурсів (у тому числі на одній і тій же діаграмі).

DFD виконує такі задачі:

• показує зовнішні за відношенням до системи джерела і адресати даних;

• ідентифікує логічні функції (процеси), а також інформаційні об'єкти (групи елементів даних);

• зв'язує одну функцію (процес) з іншою, тобто формує потоки даних;

• ідентифікує сховища, що накопичують дані, до яких здійснюється доступ.

Структури потоків даних і визначення їх компонент зберігаються та аналізуються в словнику даних. Кожна логічна функція (процес) може бути деталізована за допомогою DFD нижнього рівня. Коли подальша деталізація стає не корисною, переходять до відображення логіки функції за допомогою специфікації процесу (мініспецифікації). Приклад фрагменту діаграми DFD (потоків даних) для функції F11 в деякій типовій ситуації (активізовані: Замовник, ІУСТ (БД клієнтів, класифікатор продукції, блок бухгалтерії), менеджер з роботи з клієнтами).

9. Загальна характеристика етапів системного аналізу. Варіанти підходів до змісту і послідовності реалізації етапів са.

Системний аналіз – методологія дослідження таких властивостей та відношень в обєктах, які важко спостерігаються і розуміються, за допомогою представлення цих обєктів у вигляді цілеспрямованих систем, та вивчення властивостей цих систем та взаємовідношень між цілями та засобами їх реалізації.

Під проблемою розуміють різницю між діючою системою і тою яку хочуть створити.

Більш деталізована послідовність етапів СА:

1. Виявлення проблеми (завдання). 2. Оцінка актуальності проблеми. 3. Формулювання цілей, їх пріоритетів і проблем дослідження. 4. Визначення й уточнення ресурсів дослідження. 5. Виділення системи (з навколишнього середовища) за допомогою ресурсів. 6. Опис підсистем (опис їх структури), їх цілісності (зв'язків), елементів, аналіз взаємозв'язків підсистем. 7. Побудова (опис, формалізація) структури системи. 8. Встановлення (опис, формалізація) функцій системи та її підсистем. 9. Узгодження цілей системи з цілями підсистем. 10. Аналіз (випробування) цілісності системи. 11. Аналіз та оцінка емерджентності системи. 12. Випробування, верифікація системи (системної моделі), її функціонування. 13. Аналіз зворотних зв'язків у результаті випробувань системи. 14. Уточнення, коригування результатів попередніх пунктів